Рішення

від 08.12.2015 по справі 927/1389/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 08» грудня 2015 Справа № 927/1389/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЮрміяВ» , код ЄДРПОУ 33246737,

вул. Лісова, 15, с. Приски, Радивилівський район, Рівненська область, 35550,

поштова адреса: вул. 16 Липня, 38, м. Рівне, 33028

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «гвне-ЧайкаВ» , код ЄДРПОУ 39319810,

вул. Князя Чорного, 4, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 83580,95 грн

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №11 від 20.11.2015;

від відповідача: не з'явився .

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЮрміяВ» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «гвне-ЧайкаВ» про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 82710,80 грн та 3% річних у розмірі 870,15 грн за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки товару №11 від 28.04.2014.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем в порушення умов Договору невчасно та не у повному обсязі сплачені кошти за поставлений товар, у тому числі, безпосередньо з 21 по 30 травня 2015 року за накладними № 5499 від 21.05.2015, №5558 від 23.05.2015, №5583 від 25.05.2015, №5666 від 28.05.2015, №5718 від 30.05.2015, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 82710,80 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.11.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.11.2015.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.11.2015 відкладено розгляд справи на 08.12.2015.

Через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.11.2015 клопотання позивача задоволено та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції з Господарським судом Рівненської області.

У судове засідання з'явився уповноважений представник позивача.

У судове засідання представник відповідача не з'явився.

Ухвали Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2015 про порушення провадження, від 24.11.2015 про відкладення розгляду справи та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції повернулися до суду неврученими відповідачу з відміткою відділення поштового зв'язку В«за закінченням терміну зберіганняВ» .

Судове засідання проводилось в режимі відеоконференції згідно положень ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України.

До початку судового засідання від позивача надійшли копії документів, доданих до позовної заяви, завірених відповідно до ДСТУ 4163-2003, копія платіжного доручення №5295 від 24.06.2015 на суму 40000 грн, з копією виписки по рахунку.

В судовому засіданні 08.11.2015 представником позивача було надано, а Господарським судом Рівненської області надіслано електронними засобами конференц зв'язку скановані копії претензії №1/03 від 03.11.2015, опису вкладення у цінний лист від 03.11.2015, повідомлення про вручення поштового відправлення №3302817404771.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача у судові засідання 24.11.2015 та 08.12.2015 суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами господарського суду від 12.11.2015 та 24.11.2015, відповідачем суду не надані.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", (далі Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноваженого представника відповідача у судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши надані представником позивача докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Як встановив суд, 28 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЮрміяВ» (Постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «гвне-ЧайкаВ» (Покупець за договором, відповідач у справі) укладений договір поставки № 11 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується постачати товар Покупцю, за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, 16, в асортименті, в кількості та за цінами вказаними в Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, та відповідно до оформлених Покупцем замовлень, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити замовлений товар відповідно до умов даного договору.

Товар, згідно п. 1.2 Договору, сторони мають на увазі продукти харчування та загального вжитку.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 4.4 Договору оплата проводиться Покупцем по кожній партії товару протягом 7 календарних днів з дати отримання даної партії товару, зазначеної у видаткових накладних або в актах приймання-передачі партії товару. Оплата товару здійснюється відповідно до підписаної сторонами Специфікації, а тому ціна товару, зазначена у видаткових накладних чи інших документах та яка підлягає до сплати, не може бути вищою ніж у Специфікації. Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про зміну ціни. Моментом виконання грошових зобов'язань по оплаті замовленого товару вважається дата надходження грошей від підприємства Покупця на розрахунковий рахунок або в касу Постачальника.

Згідно п.п. 9.1, 9.2 даний Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до кінця 2014 року, у випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на строк 1 рік.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, копія якого наявна в матеріалах справи, виконуючи свої зобов'язання щодо поставки за період з 03.09.2014 року по 30.05.2015 року позивач поставив відповідачу товару на суму 3220051,72 грн, а останнім проведено частковий розрахунок за поставлений товар на суму 3097340,92 грн.

Судом встановлено, що отримання відповідачем товару підтверджується копіями накладних, наявних в матеріалах справи: № 5583 від 25.05.2015 на суму 55462,67 грн з ПДВ, № 5558 від 23.05.2015 на суму 40801,01 грн з ПДВ. № 5499 від 21.05.2015 на суму 37181,95 грн з ПДВ, № 5666 від 28.05.2015 на суму 56796,77 грн з ПДВ, № 5718 від 30.05.2015 на суму 12468,31 грн з ПДВ, на яких проставлено штамп відповідача та підпис уповноваженого представника останнього.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними видатковими накладними відповідачем суду не надано, як і доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень.

Станом на 30.05.2015 заборгованість становила 122710,80 грн.

Крім того, 24.06.2015 відповідачем було сплачено 40000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №5295 від 24.06.2015 та випискою по рахунку позивача.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів у сумі 82710,80 грн у встановлений строк, відповідач не виконав, у результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. ОСОБА_2 заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 Цивільного Кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Як встановлено судом, відповідно до наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.11.2015, запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівне-Чайка» перебуває в стані припинення за рішенням засновників внесено 07.10.2015.

Позивачем 03.11.2015 була направлена заява про визнання вимог кредиторів №1/03 від 03.11.2015 на адресу голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Чайка», яка була отримана головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2 06.11.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3302817404771.

Позовна заява направлена до Господарського суду Чернігівської області 04.11.2015.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на час проведення судового засідання 08.12.2015 відповідь на вищевказану заяву позивачем не отримано.

Отже, беручи до уваги пояснення представника позивача, фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовна заява подана позивачем з дотриманням норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За наведених обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення 82710,80 грн боргу є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми боргу в 82710,80 грн за період з 24.06.2015 по 30.10.2015 у розмірі 870,15 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності, що також підтверджується ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі № 3-11гс10 та від 12.12.2011 у справі № 3-132гс11.

Таким чином, нарахування 3% річних здійснено відповідно до норм матеріального права, а тому вимога позивача про їх стягнення підлягає задоволенню у повному обсязі.

За наведених обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення 82710,80 грн боргу за надані послуги та 3% річних у розмірі 870,15 грн є правомірною, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 32-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1 . Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «гвне-ЧайкаВ» (вул. Князя Чорного, 4, м. Чернігів, 14000 код ЄДРПОУ 39319810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЮрміяВ» (вул. Лісова, 15, с. Приски, Радивилівський район, Рівненська область, 35550, поштова адреса: вул. 16 Липня, 38, м. Рівне, 33028 код ЄДРПОУ 33246737) 82710,80 грн заборгованості, 870,15 грн 3% річних та 1253,72 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.12.2015.

Суддя В.В. Шморгун