Постанова

від 01.12.2015 по справі 904/3732/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015 року Справа № 904/3732/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Фьокліна Д.І.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №684-0 від 19.02.14, представник;

від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.12.15, представник;

представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2015 року у справі №904/3732/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області

про стягнення 85 590,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2015 року у справі №904/3732/15 (суддя Бєлік В.Г. ) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк "Приватбанк" 55 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 22 540,03 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 8 050,86 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 "ПРИВАТБАНК" 913,50 грн. судового збору.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 "ПРИВАТБАНК" 913,50 грн. судового збору.

Рішення мотивовано невиконанням відповідачем - 2 зобов'язань по договору банківського обслуговування № б/н від 22.03.2011року в частині повернення кредитних коштів, сплаті процентів за їх використання, правом позивача стягнути з відповідача -2 пеню відповідно до п.3.2.1.5.1 ОСОБА_5 та правил надання банківських послуг, до яких приєдналась відповідач-2 при укладенні договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стягуючи вказані суми солідарно з відповідача-1 та відповідача-2, суд послався на умови укладеного між позивачем та відповідачем- 1 договору поруки № 31129ROHBS074 від 11.11.2013року, відповідно до якого відповідач-1 зобов'язався перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання обов'язків відповідачем-2 за договором банківського обслуговування № б/н від 22.03.2011року.

31.07.2015 року на виконання рішення видано накази господарського суду.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2015 року, відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що договір, на який посилається суд першої інстанції, фактично не був укладений, була лише підписана заява.

Суд, на думку апелянта, не встановив, які саме тарифи і правила банку діяли на момент підписання заяви.

Також в апеляційній скарзі апелянт зауважує на те, що він не був повідомлений про укладання договору поруки, він укладений без її згоди та став підставою для звернення банку до господарського суду Дніпропетровської області, за штучно створеною підсудністю.

Просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду від 15.07.2015 року у справі №904/3732/15 скасувати, в позові відмовити.

12.11.2015 року скаржником було заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Колегією суддів дане клопотання було задоволено.

Позивач та відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надали.

Відповідач-1, участь повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду слід змінити з наступних підстав:

З матеріалів справи слідує, що відповідно до підписаної між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_4 банком "Приватбанк" та Фізичною особою-підприємцем Федун ОСОБА_6 про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 22.03.2011року, згідно якої відповідач приєднався до "ОСОБА_5 та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із ОСОБА_6 складають Договір банківського обслуговування № б/н від 22.03.2011року (а.с.31).

Відповідно до умов договору відповідачу було відкрито поточний рахунок 26008060751868 та надано кредит за послугою В«Гарантований платіжВ» в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (надалі - ОСОБА_5).

ОСОБА_5 був доступним для відповідача (сайт www.privatbank.ua викладено трьома мовами: російською, українською та англійською; мова сайту та мова документів змінюється натисканням відповідного посилання, яке розташоване у верхньому правому куті стартової сторінки) і відповідач був з ними ознайомлений, про що свідчить його підпис на заяві (а.с.31).

Згідно ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Статтею 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність укладеного між ним та позивачем договору, про не встановлення судом умов надання кредитних коштів, тарифів та правил банку колегія суддів вважає безпідставними та такими, що суперечать дійсним обставинам справи.

Розділом 3.1.1., 3.2.2 ОСОБА_5 регламентований порядок надання кредиту за послугою В«Гарантований платіжВ» .

Послугу В«Гарантований платіжВ» ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом та ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» . Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ В«ПриватбанкВ» зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створені заяви.

Відповідно до п 3.2.2.1. ОСОБА_5 кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.16. ОСОБА_5 при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "ОСОБА_5 і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. ОСОБА_5 - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Техніко - економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності.

Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3. ОСОБА_5 - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8 ОСОБА_5 - проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "ОСОБА_5 і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. ОСОБА_5 визначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.2.1.6.1. ОСОБА_5 зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст.11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання - ст.610 Цивільного кодексу України). Згідно із п.4 ч.1 ст.611 цього ж кодексу, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Встановлено, що позивач надав Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 кредит за умовами послуги "Гарантований платіж" згідно її заявок, що підтверджується залученою до матеріалів справи копіями банківських виписок по рахунку та заявами відповідача-2 (а.с.41-48).

Частково кредитні кошти та проценти за їх користування були повернуті позивачу (а.с.47).

При розгляді позову суд першої інстанції вірно встановив наявність зобов'язання відповідача-2 за укладеним відповідно до вимог діючого законодавства кредитним договором № б/н від 22.03.2011року, оскільки передбачений заявками на гарантований платіж строк повернення кредитних коштів є таким, що настав.

Відповідно до наданих позивачем виписок по рахункам відповідача-2 заборгованість за кредитом складає 55 000 грн. (а.с.46).

Відповідач-2 наявність такої заборгованості не спростував, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем -2 умов договору, вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, що є підставою для стягнення боргу.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до п. 3.2.1.2.2.2. ОСОБА_5 клієнт зобов'язаний сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п.3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1. ОСОБА_5 за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.1. ОСОБА_5 за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.2. ОСОБА_5 при не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3. ОСОБА_5 у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3. ОСОБА_5 при порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У зазначений кредитним договором термін відповідачем-2 прийняті на себе зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим банком направлено на адресу позичальника (відповідача-2) претензію про негайне погашення відповідачем простроченої заборгованості. Направлення претензії підтверджено долученими до матеріалів справи описом вкладення до цінного листа та списком згрупованих поштових відправлень.

Судом встановлено, що станом на дату звернення до суду заборгованість по процентам за користування кредитом складає 22 540,03 грн.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1.13. ОСОБА_5 при порушенні клієнтом якого - не будь з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості у розмірі, передбаченим даним розділом "ОСОБА_5 та правил надання банківських послуг ".

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3. ОСОБА_5 у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2.1.4.9. ОСОБА_5 розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменті утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться де повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до п. 3.2.1.4.10. ОСОБА_5 при несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. ОСОБА_5 банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до 3.2.1.5.1 ОСОБА_5 при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до 3.2.1.5.4 ОСОБА_5 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені в розмірі 8 050,86 грн., колегія суддів дійшла висновку про відповідність його умовам договору.

Отже, висновок суду про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі колегія суддів поділяє, вважає його вірним, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача-2 про недійсність договору поруки, штучне створення позивачем ситуації, що дозволяла йому звернутись з позовом до господарського суду Дніпропетровської області, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція дійсності правочину.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позичальником) зобов'язань за договором банківського обслуговування № б/н від 22.03.2011року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_4 банком "Приватбанк" (кредитор) укладений договір поруки № 31129ROHBS074 від 11.11.2013 року, відповідно до якого відповідач-1 зобов'язався перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання обов'язків відповідачем-2 за договором банківського обслуговування № б/н від 22.03.2011 року (кредитним договором) (а.с.56).

Пунктом 1 договору поруки сторони визначили обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до п.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

Відповідно до п.4 договору поруки, за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Однак судом не враховано, що відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Останні дві заявки відповідача-2 на гарантований платіж оформлені 25.04.2014 року. Отже, строк повернення кредитних коштів за ними настав після сплину 30 календарних днів - 26.05. 2014 року.

Право вимоги позивача до відповідача-1 згідно положення ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України припинилося 26.11.2014 року.

Позивач звернувся до суду 29.04.2015 року, пропустивши строк пред'явлення права вимоги до поручителя. Отже, порука є припиненою. Позов слід задовольнити лише відносно відповідача-2.

За таких обставин резолютивну частину рішення слід змінити.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 Господарського процесуального кодексу України). Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.

Враховуючи, що відповідач-2 не спростував висновки оскаржуваного рішення по суті заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апелянта, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.

Оскільки спір доведено до суду з вини відповідача-2, то судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Накази господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 року, видані на виконання оскаржуваного рішення, слід визнати такими, що не підлягають виконанню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2015 року у справі №904/3732/15 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (35360, Рівненська обл., Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Гайова, буд. 21, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 55 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 22 540,03 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 8 050,86 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, судовий збір за розгляд позовної заяви 1 827,00грн.

В іншій частині позову відмовити."

Накази господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2015 року визнати такими, що не підлягають виконанню.

Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному

обсязі 10.12..2015 року.