Рішення

від 23.11.2015 по справі 177/475/15-ц

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/475/15-ц

Провадження № 2/177/456/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 листопада 2015 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства В«БатькоВ» , Державної реєстраційної служби РУЮ Дніпропетровської області, треті особи Управління Державного земельного агентства Криворізького району в Дніпропетровській області, Фермерське господарство "Тріскало" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації, повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою 02.03.2015року. Уточнивши позовні вимоги просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.09.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Батько", скасувати державну реєстрацію вказаного договору оренди, повернути земельну ділянку ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів, судові витрати по справі понесені позивачем, а саме 842,66 грн. судового збору та 1583,40 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування уточненого позову ОСОБА_2 вказував, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,4359 га, яка розташована на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1221882000-01-001-0957. З 2013 року вона щорічно укладала з ФГ "Тріскало" договір про надання послуг щодо виконання господарством за її завданням комплексу послуг із вирощування озимої пшениці. Востаннє такий договір було укладено 15.07.2014 року за № 15/07-4 зі строком дії до 31.07.2015 року. Однак у вересні 2014 року до ОСОБА_1 звернулися представники ФГ "Батько" та запропонували укласти договір оренди вказаної земельної ділянки, пояснивши при цьому, що ФГ "Батько" та ФГ "Тріскало" це одне господарство, яке здійснює єдину спільну господарську діяльність. Оскільки вона не мала сумнівів в правомірності їх співпраці, одразу погодилася на укладення вказаного договору та підписала його не читаючи тексту. Наприкінці вересня 2014 року до неї звернулися представники ФГ "Тріскало" з прохання роз'яснити ситуацію, чому ФГ "Батько" чинить їм перешкоди у виконанні робіт на вказаній земельній ділянці. Лише після цього, ознайомившись детально з умовами договору оренди вона зрозуміла, що ФГ "Тріскало" та ФГ "Батько" є різними суб'єктами господарювання, і те, що представники ФГ "Батько" вдалися до обману при укладенні договору оренди, а отже вказаний договір не відповідає волі ОСОБА_1

Крім того, стверджував, що відповідач використовує належну ОСОБА_1 земельну ділянку не за цільовим призначенням, самовільно змінив її цільове призначення з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказував, що відповідач не надав позивачу примірник договору оренди, не сплачує орендну плату за користування землею, а на вимогу про розірвання договору оренди відмовив, посилаючись на заінтересованість у користуванні землею. Крім цього, договір порушує права позивача, оскільки укладений без врахування ротації культур, та не містить істотних умов договору оренди землі.

Посилаючись на відсутність волі позивача ОСОБА_1 на укладення оспорюваного договору оренди, у зв'язку з введенням її в оману, відсутність в договорі істотних умов договору оренди, представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. При цьому, 23.11.2015 року представник позивача до суду не з'явився, згідно його заяви просив справу розглянути за його відсутності, на задоволенні позову наполягав (а.с. 8-10,69-73, 99).

Представник відповідача ФГ "Батько" - ОСОБА_3 (а.с. 48-50) до суду повторно не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, хоча відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи у встановленому порядку (а.с. 80, 96-98), заяви про розгляд справи за їх відсутності не надав, думку щодо позову не виклав. Керуючись ч.4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності представника відповідача ФГ "Батько", на підставі наявних у справі даних та доказів.

Представник відповідача - Реєстраційної служби Криворізького РУЮ Дніпропетровської області до суду не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, просили справу розглянути згідно законодавства та відповідно до наявних матеріалів (а.с. 100).

Представники третіх осіб: ФГ "Тріскало" - ОСОБА_4 (а.с. 101-102), Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, до суду не з'явилися, просили справу розглянути за їх відсутності (а.с. 84, 101, 102), при цьому ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення позову.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового засідання не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,4359 га., для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221882000-01-001-0957, що підтверджується державним актом про право власності на землю серія ДП № 076898 від 07.08.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 010612100776 (а.с. 12, 47, 45-47). Вказана земельна ділянка передана позивачу на підставі розпорядження голови Криворізької РДА № 1236 від 22.12.2003 року (а.с. 13-14).

20.08.2013 року та 15.07.2014 року між ОСОБА_1 та ФГ «Тріскало» було укладено договори про надання послуг, відповідно до умов яких ФГ "Тріскало" зобов'язалося за завданням ОСОБА_1 виконати комплекс послуг із вирощування пшениці озимої: передпосівна обробка, сівба, обробка та обприскування, збір урожаю на сільськогосподарських угіддях ОСОБА_1, площею 1,4359 га (а.с. 15, 16). Договір про надання послуг від 15.07.2014 року визначав строк здачі результатів робіт в повному обсязі не пізніше 31.07.2015 року.

В період дії вказаного договору, 12.09.2014 року ОСОБА_1 уклала з ФГ "Батько" договір оренди належної їй земельної ділянки площею 1,4359 га., кадастровий номер 1221882000-01-001-0957, яка розташована на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 17-22), який пройшов державну реєстрацію, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 37-38). Згідно умов вказаного договору ОСОБА_1 передала свою земельну ділянку в оренду строком на 5 років, з сплатою їй орендної плати в розмірі 1550 грн. на рік, з періодом сплати з 01 вересня по 25 грудня кожного року (п. 8, 13 договору).

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно зі ст. 230 ЦК України, підставою для визнання правочину недійсним є вчинення його під впливом обману, який має місце якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пункт 20 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснює, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивачем на порушення ст. 60 ЦПК України, не було надано суду доказів, які б підтвердили факт умислу ФГ "Батько" на обман ОСОБА_5, як не доведене перед судом і самого факту обману.

Так, з тексту договору оренди земельної ділянки від 12.09.2014 року чітко вбачається, що орендарем виступає ФГ "Батько", а не ФГ "Тріскало", текст договору підписано позивачем, що не оспорюється, а відповідно свідчить про її згоду на укладення договору. Позивач є дієздатною особою, підписуючи договори щодо речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку, усвідомлювала серйозність вказаного правочину та його правові наслідки, а тому твердження про те, що позивач не знайомилася з текстом договору не свідчать про введення її в оману, а лише свідчать про легковажність останньої щодо своїх прав на майно.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для визнання оспорюваного дог овору таким, що укладений під впливом обману.

Посилання представника позивача на порушення відповідачем цільового призначення земельної ділянки, як на ще одну підставу недійсності правочину, суд розцінює критично, оскільки як вбачається з ст. 19 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності, здійснюється компетентними органами, за ініціативою власника землі. Стаття 21 ЗК визначала, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання договорів недійсними.

Частина 5 ст. 20 ЗК України вказує, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Стаття 22 ЗК України передбачає, що землями сільськогосподарського призначення, залежно від категорії, визнаються землі, надані, в тому числі, для виробництва сільськогосподарської продукції. До категорій земель сільськогосподарського призначення, серед інших, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть передаються у власність та надаються у користування громадянам, у тому числі для ведення особистого селянського господарства, а також сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі ст. 33 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про особисте селянське господарство" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, тощо. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Стаття 7 вказаного Закону визначала, що члени особистого селянського господарства мають право: самостійно господарювати на землі, укладати будь-які угоди, що не суперечать законодавству, вільно розпоряджатися належним майном.

З вище вказаного, суд приходить до висновку, що Закон України "Про ведення особистого селянського господарства" (чинний на час виникнення спірних правовідносин), не містив заборони щодо передачі земельних ділянок для особистого селянського господарства в оренду іншим суб'єктам для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначення в тексті оспорюваного договору оренди, як предмету оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не є зміною цільового призначення землі, оскільки і землі для особистого селянського господарства і землі для товарного сільськогосподарського виробництва за цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення.

При укладенні вказаного договору оренди землі, зазначення предметом оренди землю для ведення особистого селянського господарства, було б порушенням ст. 22 ЗК України, оскільки сільськогосподарським підприємствам землі можуть передаватися в користування лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з виду діяльності ФГ "Батько" воно займається діяльністю щодо вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (а.с. 96-97), що свідчить про використання земельних ділянок за цільовим призначенням - сільськогосподарським призначенням, що відповідає вимогам ст. 23 ЗК України щодо пріоритетності використання земель сільськогосподарського призначення для сільськогосподарського виробництва.

Тому, суд приходить до висновку про недоведеність факту самовільної зміни позивачем цільового використання земельної ділянки позивача та використання її не за цільовим призначенням.

Посилання представника позивача, як на підставу для визнання договору недійсним, відсутність в оспорюваному договорі оренди істотних умов, не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки, який закріплений в п. 2 Договору; строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, які передбачені п. 10-15 договору; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду (п.1, 22-23 договору, п.п.3 п. 31 договору); умови збереження стану об'єкта оренди (п.1 6 договору); умови і строки передачі земельної ділянки орендарю (п. 17, 20 договору); умови повернення земельної ділянки орендодавцеві (п. 21 договору); існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки ( п. 7, 26 договору); визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін (п. 32 договору); умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (п. 18 договору).

Така істотна умова договору оренди землі, як зазначення цільового призначення, законом не передбачена, доказів про те, що сторони дійшли згоди щодо включення вказаної умови як істотної, суду не надано, тому суд приходить до висновку про дотримання в оспорюваному договорі вимоги закону щодо наявності всіх істотних умов, а тому у суду відсутні підстави для визнання його недійсним через відсутність хоча б однієї істотної умови. Факт дотримання в договорі всіх істотних умов договору оренди, підтверджується і фактом проведення його державної реєстрації, оскільки згідно зі 15 Закону "Про оренду землі" за відсутності у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди.

Твердження представника позивача про те, що укладений договір порушує права позивача, оскільки не враховую ротацію культур, суд розцінює критично, оскільки п. 8 договору містить норму щодо врахування ротації культур, згідно з проектом землеустрою, а п. 28 договору містить норму, яка передбачає право на відшкодування збитків завданих ОСОБА_1 у разі погіршення корисних властивостей землі.

Доводи представника позивача щодо неотримання позивачем 2 примірника договору, спростовуються п. 43 договору, який вказує на знаходження по 1 примірнику договору у кожної із сторін та підписом ОСОБА_1 під текстом договору, що свідчить про дотримання умов договору, в тому числі щодо надання їй одного примірника. Більш того, з уточненої позовної заяви вбачається, що отримавши зауваження ФГ "Тріскало" щодо перешкод в обробітку землі, ОСОБА_1 детально ознайомилася зі змістом договору оренди, що додатково підтверджує наявність у неї тексту вказаного договору.

Доводи представника позивача в частині не проведення виплати ОСОБА_1 орендної плати не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 13 договору оренди, кінцева дата виплати орендної плати за 2015 рік не настала, крім цього, не виплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди, у разі систематичності такого порушення, а не підставою для визнання договору недійсним.

Все вище вказане свідчить про відсутність законних підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним, а тому вимоги позивача про скасування державної реєстрації договору та повернення земельної ділянки позивачу також не підлягають задоволенню, як похідні від вимог про визнання договору недійсним.

Вимоги представника позивача про повернення судового збору та компенсацію витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню в силу ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 3,10, 11,15, 60, 61, 209, 212-214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства В«БатькоВ» , Державної реєстраційної служби РУЮ Дніпропетровської області, треті особи Управління Державного земельного агентства Криворізького району в Дніпропетровській області, Фермерське господарство "Тріскало" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації, повернення земельної ділянки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: