Рішення

від 04.12.2015 по справі 705/4745/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2737/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

представника позивача ОСОБА_6

представника третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ПАТ «Банк «Київська Русь», ОСОБА_8 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ПАТ «Банк «Київська Русь», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Уманський тепличний комбінат», ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк «Київська Русь», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Уманський тепличний комбінат», ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1972 року і по даний час перебуває в шлюбі з ОСОБА_10 Позивачка стверджує, що їй стало випадково відомо, що 08.10.2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Київська Русь», та сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат» було укладено кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії. Згідно умов вказаного договору банк зобов'язався надати кредитні кошти, а позичальник взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти. Ліміт кредитування визначено в межах 28 500 000 грн. та 35 500 000 грн.

13.10.2010 р. між акціонерним банком «Київська Русь», та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат» було укладено договір застави. В подальшому до договору застави сторонами неодноразово вносились зміни.

18.10.2010 р. між акціонерним банком «Київська Русь», ОСОБА_10 та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат» було укладено договір поруки.

18.10.2010 р. між акціонерним банком «Київська Русь» та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат» було укладено договір іпотеки.

На забезпечення виконання кредитного договору іпотекодавець передав у іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди по вул. Дерев'янка, 26 в м. Умані; земельну ділянку площею 1,4853 га, розташовану по вул. Дерев'янка, 26 в м. Умані; земельну ділянку площею 0,5489 га, розташовану по вул. Дерев'янка, 26 в м. Умані.

ОСОБА_9 згоди на укладення зазначених вище договорів вона ніколи не надавала, у зв'язку з чим вважає дані договори недійсними.

Просила суд визнати недійсним кредитний договір №43885-20/10-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), укладений 08.10.2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Київська Русь» та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат». Визнати недійсним кредитний договір №43886-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії укладений 08.10.2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Київська Русь» та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат». Визнати недійсним договір поруки №45518-20/10-5, укладений 18 жовтня 2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», правонаступником якої є ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_10 Визнати недійсним договір застави, укладений 13.10.2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», як заставодержателем та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат», як застоводавцем. Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 18.10.2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», як іпотекодержателем та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат», як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1510.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2015 року позов ОСОБА_9 задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір №43885-20/10-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), укладений 08 жовтня 2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Київська Русь» та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат». Визнано недійсним кредитний договір №43886-20/10-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії(в національній валюті), укладений 08 жовтня 2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат». Визнано недійсним договір поруки №45518-20/10-5, укладений 18 жовтня 2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», правонаступником якої є публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_10 Визнано недійсним договір застави, укладений 13 жовтня 2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», як заставодержателем та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат», як застоводавцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1475. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 18 жовтня 2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», як іпотекодержателем та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат», як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1510.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ПАТ «Банк «Київська Русь», ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2015 року прийняте з порушення норм матеріального права та просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9 до ПАТ «Банк «Київська Русь», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Уманський тепличний комбінат», ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів укладених фінансовою установою та приватно-орендним підприємством, суд першої інстанції прийшов до висновку, що для укладення одним із подружжя договорів від імені приватно-орендного підприємства, які потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_9 з 1972 року і по даний час перебуває в шлюбі з третьою особою ОСОБА_10 Відповідно до пункту 1.3 Статуту привотно-орендного сільськогосподарського підприємства Уманський тепличний комбінат» ОСОБА_10 є засновником і власником приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат».

08.10.2010 року між акціонерним банком «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Київська Русь», та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат» було укладено кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитування визначено в межах 28 500 000 грн. та 35 500 000 грн.

13.10.2010 р. між акціонерним банком «Київська Русь», та приватно-орендниим сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат» з метою забезпечення повернення кредиту було укладено договір застави. В подальшому до договору застави сторонами неодноразово вносились зміни.

18.10.2010 р. між акціонерним банком «Київська Русь» з однієї сторони та фізичною особою ОСОБА_10 і юридичною особою приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат» з другої сторони було укладено договір поруки, за яким поручителі фізична особа ОСОБА_10 та юридична особа приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Уманський тепличний комбінат» поручались перед кредитодавцем за зобов'язаннями по кредитній лінії своїм майном.

18.10.2010 р. між акціонерним банком «Київська Русь» та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський тепличний комбінат» було укладено договір іпотеки, за яким юридична особа приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Уманський тепличний комбінат забезпечує своїм майном - нежитловими будівлями та спорудами по вул. Дерев'янка, 26 в м. Умані; земельною ділянкою площею 1,4853 га, розташованою по вул. Дерев'янка, 26 в м. Умані; земельною ділянкою площею 0,5489 га, розташованою по вул. Дерев'янка, 26 в м. Умані виконання зобов'язання за кредитними угодами..

24.09.2012 р. та 03.11.2014 р. були укладені договори про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 18.10.2010 р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1510.

Відповідно до ст. 65 Сімейного Кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ст.42, 44, 128 Господарського Кодексу України підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, підприємницька діяльність, що здійснюється підприємцями з ціллю отримання прибутку. Підприємці вправі самостійно, без обмежень здійснювати підприємницьку діяльність, не заборонену законодавством, в тому числі самостійно визначати програму підприємницької діяльності, залучення фінансових та матеріальних ресурсів, комерційного ризику та вільного розпорядження прибутком.

Згідно ст.61 СК України майно, набуте подружжям в період шлюбу являється їх спільною сумісної власністю.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України в постанові № 11 від 21 грудня 2007 р.»Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Суд першої інстанції невірно застосував положення ст.65 СК України щодо надання згоди під час укладання кредитного договору між акціонерним банком «Київська Русь» та ОСОБА_10, оскільки ст.65 СК України визначає відносини між подружжям виключно з підстав розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності. Тобто, коли одним з подружжя вчиняється правочин, наслідком якого є розпорядження вже існуючим спільним майном. В даному випадку кредитний договір не є правочином щодо розпорядження об'єктом спільної власності, адже з укладенням цього договору ніяке спільне майно не вибувало із власності позивачки та відповідача, а навпаки ОСОБА_11, як приватному підприємцю були надані кошти у вигляді кредиту, що є фактом набуття майна, а не розпорядження ним. Тобто ч.2 ст.65 СК України повинна тлумачитись не окремо, а в контексті ч.1 цієї статті і взагалі ст.65 СК України в цілому, щодо предметного регулювання.

Доводи позивачки про те, що майно приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» являється спільною власністю подружжя, так як її чоловік ОСОБА_10 являється єдиним власником та засновником даного підприємства, є безпідставними, виходячи з наступного.

Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є:

1) час набуття такого майна,

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття),

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.

У зв'язку з викладеним грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об'єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Такий висновок буде відповідати правовій позиції Верховного Суду України, зроблений ним у справі №6-38цс15.

Так як майно господарського товариства, а не спільне майно подружжя, є предметом договору іпотеки та застави, то і письмової згоди іншого подружжя на укладення оспорюваних договорів, чинне законодавство не передбачає.

Оскільки судом першої інстанції на вищевказані обставини та норми матеріального права уваги не звернуто то суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав задоволення позову.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає до скасування та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ПАТ «Банк «Київська Русь», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Уманський тепличний комбінат», ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Банк «Київська Русь», ОСОБА_8, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2015 року задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2015 року скасувати.

ОСОБА_9 відмовити в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Банк «Київська Русь», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Уманський тепличний комбінат», ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :