Рішення

від 07.12.2015 по справі 146/1512/15-ц

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1512/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" грудня 2015 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого: Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.,

представника позивача адвоката Чудака В.Д.,

представника відповідача Боднара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль справу за позовом ОСОБА_3 до Томашпільської районної державної адміністрації про визнання розпорядження голови Томашпільської районної державної адміністрації незаконним та його скасування,-

В С Т А Н О В И В:

3 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Томашпільської районної державної адміністрації № 95 від 17 лютого 2012 року, який вирішено: визнати недійним державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 26 січня 2000 року № 20 в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть від 12.09.2010 року серії НОМЕР_2; перевести земельну ділянку площею 50 га до земель запасу Горишківської сільської ради відділу Держзкомзему у Томашпільському районі (ОСОБА_5) внести відповідні зміни до земельно-облікових документів.

Позов обґрунтований наступним.

Рішенням 8 сесії 23 скликання Томашпільської районної ради від 24 грудня 1999 року батькові позивача ОСОБА_4 була надана у постійне користування для ведення фермерського господарства земельна ділянка площею 50 га на території Горишківської сільської ради.

26 січня 2000 року ОСОБА_4 на дану земельну ділянку був виданий державний акт на право постійного користування землю серії НОМЕР_1.

2 лютого 2000 року батьком позивача було зареєстровано ФГ «ОБЕРІГ» та Статут господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Позивач звернувся до Томашпільської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і 7 вересня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті батька.

З приводу фермерського господарства позивачу пояснили, що, оскільки земля перебувала в користуванні, то в спадщину отримати її не може, а в Томашпільській райдержадміністрації порадили написати заяву на переведення даної земельної ділянки до земель запасу Горишківської сільської ради, що позивач і зробив.

Розпорядженням голови Томашпільської РДА № 95 від 17 лютого 2012 року було вирішено: визнати недійним державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 26 січня 2000 року № 20 в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть від 12.09.2010 року серії НОМЕР_2; перевести земельну ділянку площею 50 га до земель запасу Горишківської сільської ради відділу Держзкомзему у Томашпільському районі (ОСОБА_5) внести відповідні зміни до земельно-облікових документів.

Позивач зазначає, що на даний час, дізнавшись про судову практику з подібних питань, він зрозумів, що йому в Томашпільській РДА надали неправдиву інформацію щодо неможливості спадкування фермерського господарства після смерті батька. Саме внаслідок отримання недостовірної інформації зі сторони посадових осіб РДА, які з його боку не викликали сумніву, позивачем була написана заява на ім'я голови Томашпільської РДА про переведення землі ФГ «ОБЕРІГ» до земель запасу Горишківської сільської ради. Однак, як стало відомо позивачу на даний час, дана земельна ділянка до земель запасу Горишківської сільської ради переведена не була, а державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданий 26 січня 2000 року його батькові на дану земельну ділянку, ніким по даний час не скасований.

Окрім того, не закрито та не виключено по даний час із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і ФГ «ОБЕРІГ».

ОСОБА_3 вказує, що на даний час йому стало відомо, що право постійного користування виникає в силу відповідного рішення її власника (розпорядника). Місцева рада, яка розпоряджалася земельними ділянками в межах відповідної території, такої ради як в межах населеного пункту, так і за його межами, до 2002 року приймала рішення про надання громадянину України у постійне користування земельної ділянки для створення та ведення ФГ. При цьому, якщо право постійного користування земельною ділянкою для ведення ФГ було посвідчено державним актом та внесено до складеного капіталу цього господарства (ст.. 19 Закону України «Про фермерське господарство», таке право успадковується.

Якщо ж є право постійного користування не було внесено головою ФГ до складеного капіталу ФГ, то таке право не можу бути успадкованим і спадкоємцям, які успадковують ФГ як цілісний майновий комплекс, необхідно переоформляти користування земельною ділянкою на себе, але вже на праві оренди.

Також ОСОБА_3 наголошує, що слід зважати на те, що передача в оренду земельної ділянки у такому випадку на громадянина-спрадкоємця відбуватиметься без проведення земельних торгів, у випадку, якщо ж спадкоємець (спадкоємці) матимуть намір оформити оренду земельної ділянки на ФГ (юридичну особу)-передача в оренду земельної ділянки здійснюватиметься на конкурентних засадах.

Позивач ОСОБА_3 вважає, що його права на успадкування фермерського господарства після смерті батька були порушені внаслідок надання недостовірної інформації зі сторони посадових осіб Томашпільської РДА; його неправомірно спонукали до написання заяви про переведення земель, наданих його батькові у постійне користування, до земель запасу Горишківської сільської ради; головою Томашпільської РДА при ухваленні оскаржуваного розпорядження були допущені порушення матеріального права, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати у спадщину ФГ «ОБЕРІГ» та продовжувати використовувати вищевказану земельну ділянку за цільовим призначенням.

Також позивач ОСОБА_3 вказує, що про порушення своїх прав він дізнався із судової практики при розгляді Томашпільським районним судом в 2015 році цивільної справи за позовом прокурора Томашпільського району в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Горишківська сільська рада Томашпільського району до нього про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки та її звільнення.

Оскільки порушення прав позивача було здійснено внаслідок надання йому недостовірної інформації зі сторони посадових осіб Томашпільської РДА, тому позивач просить визнати, що строк для оскарження вищевказаного розпорядження він пропустив з поважних причин та просить поновити йому строк для подачі позовної заяви.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Чудак В.Д. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, наведені у позовній заяві, попросили позов задовольнити. Пояснили, що спірна земельна ділянка була надана у постійне користування його батькові ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства, яке було зареєстровано 22.02.2000 року і отримало назву «Оберіг». Батько помер у вересні 2010 року і коли відповідач звернувся до Томашпільської райдержадміністрації по питанню можливості успадкування земельної ділянки, то йому в цьому було відмовлено і рекомендовано переоформити земельну ділянку на свою дружину, що ним було й зроблено. Зокрема, він написав заяву на ім'я голови Томашпільської райдержадміністрації про те, що оскільки позбавлений змоги успадкувати земельну ділянку, тому просить перевести її до земель запасу Горишківської сільської ради. В свою чергу, розпорядженням Томашпільської райдержадміністрації від 20.04.2012 року № 209 було надано дозвіл дружині відповідача ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства на території Горишківської сільської ради. Сім'я позивача замовила у ГТОВ «Символ» смт. Томашпіль у червні 2012 року виготовлення проекту землеустрою відведення земельної ділянки, однак до цієї пори відповідна документація не виготовлена і не затверджена Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (колишнє ГУ Держземкадастру). Тому затягування виготовлення документації із землеустрою сталося не з його вини, користується його сім'я спірною земельною ділянкою на підставі вищевказаного розпорядження Томашпільської райдержадміністрації. Крім того, за час використання ним спірної земельної ділянки з боку Томашпільської райдержадміністрації, Горишківської сільської ради або прокурора заперечень щодо володіння та користування цією земельною ділянкою не надходило.

Крім цього, після смерті свого батька позивач продовжував діяльність фермерського господарства, а також використання спірної земельної ділянки, за користування якою ним вчасно і постійно сплачувалися податкові платежі, як це передбачено чинним законодавством.

Представник Томашпільської районної державної адміністрації Боднар В.І. в судовому засіданні просив справу розглянути відповідно до вимог чинного законодавства, щодо прийняття рішення покладається на думку суду.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка представник відділу Держгеокадастру ОСОБА_7 зазначив, що працює головним спеціалістом-юрисконсультом відділу Держгеокадастру у Томашпільському районі. По даній справі засвідчив про те, що земельна ділянка розміром 50 га, яка була передана постійне користування для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_4, після його смерті на підставі земельного та цивільного законодавства не можу бути ніким успадкована, а тому на підставі заяви ОСОБА_3, який є позивачем у справі та сином покійного ОСОБА_4, було винесено розпорядження голови Томашпільської РДА від 27 лютого 2012 року № 95 про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею померлого ОСОБА_4-голови селянського (фермерського) господарства «ОБЕРІГ», що знаходиться на території Горишківської сільської ради.

Після цього, 20 квітня 2012 року головою Томашпільської РДА було винесено розпорядження № 209 про надання дозволу ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства на території Горишківської сільської ради, яким вирішено: надати дозвіл ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду площею 50 га із земель запасу терміном на 25 років для ведення фермерського господарства на території Горишківської сільської ради.

Заслухавши пояснення сторін у справі, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) установлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, а відповідно до ч. 3 цієї статті право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно Закону України «Про фермерське господарство» необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство. Відповідно до пункту 3. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що «земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства».

У судовому засіданні встановлено, що рішенням 8 сесії 23 скликання Томашпільської районної ради від 24 грудня 1999 року батькові позивача ОСОБА_4 була надана у постійне користування для ведення фермерського господарства земельна ділянка площею 50 га на території Горишківської сільської ради.

26 січня 2000 року ОСОБА_4 на дану земельну ділянку був виданий державний акт на право постійного користування землю серії НОМЕР_1.

2 лютого 2000 року батьком позивача було зареєстровано СФГ «ОБЕРІГ» та Статут господарства.

Отже, достовірно встановлено, що ОСОБА_4 був засновником та власником селянського (фермерського) господарства «ОБЕРІГ», ідентифікаційний код юридичної особи 30806142, місцезнаходження юридичної особи: 24221, Вінницька область, Томашпільський район, с.Горишківка, вул..Горького, 16, організаційно-правова форма: фермерське господарство, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств.

ОСОБА_4 був власником земельної ділянки площею 50,00 га, яка знаходиться на території Горишківської сільської ради з призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, який був виданий Томашпільською районною радою народних депутатів 26 січня 2000 року на підставі рішення 8 сесії 23 скликання Томашпільської районної ради народних депутатів Томашпільського району Вінницької області від 24 грудня 1999 року. Вказаний акт зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 20.

Згідно з ст. 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Пункт 5.2. Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України вказав, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Відповідно до ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Отже, спадкодавець ОСОБА_4 набув право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до діючого на час прийняття рішення (1994 року) законодавства, а саме ст. 51 Земельного Кодексу України (ред. 1990 року).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

В силу ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

За положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як вбачається із свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Згідно статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Перша черга права на спадкування для позивача підтверджується його свідоцтвом про народження, з якого вбачається, що ОСОБА_4 вказаний батьком ОСОБА_3-позивача у справі.

Частиною 2 статті 1274 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

За змістом ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до вищевикладеного, позивач ОСОБА_3 мав право на прийняття спадщини, а саме фермерського господарства, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_4

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_3 прийняв спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається із земельної ділянки площею 3,1017 га, що знаходиться на території Горишківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

На сьогоднішній день селянське (фермерське) Господарство «ОБЕРІГ» не виключене з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує свою діяльність і позивач має намір проводити фермерську діяльність. Земельна ділянка ОСОБА_4 до земель запасу Горишківської сільської ради переведена не була, а державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданий 26 січня 2000 року батькові позивача ОСОБА_4 на дану земельну ділянку не скасований

Стаття 32 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства. Згідно із п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Судом встановлено, що 27 лютого 2012 року головою Томашпільської районної державної адміністрації було винесено розпорядження № 95, яким вирішено: визнати недійним державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 26 січня 2000 року № 20 в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть від 12.09.2010 року серії НОМЕР_2; перевести земельну ділянку площею 50 га до земель запасу Горишківської сільської ради відділу Держзкомзему у Томашпільському районі (ОСОБА_5) внести відповідні зміни до земельно-облікових документів.

Дане розпорядження було винесено на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_3

Згідно пункту б ст.. 140 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.

Статтею 141 Земельного Кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до змісту розпорядження Томашпільської РДА від 27 лютого 2012 року № 95, воно було прийняте на підставі ст.. 140 ЗК України, яка передбачає припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови власника від права на земельну ділянку, а також добровільної відмови від права користування земельною ділянкою. Припинення як права власності на земельну ділянку, так і права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови від припинення права власності на земельну ділянку чи права постійного користування земельною ділянкою здійснюється за заявою власника землі до відповідного органу, а землекористувача- до власника земельної ділянки.

Як стверджує позивач у своїй позовній заяві та в судовому засіданні, саме через недостовірну інформацію та пораду посадових осіб Томашпільської РДА ним була написана заява про відмову від вказаної земельної ділянки та переведення ї до земель запасу Горишківської сільської ради. Сам позивач, будучи юридично необізнаним та ввійшовши в довіру працівників Томашпільської РДА, які надали йому недостовірну інформацію, вимушений був написати таку заяву, на підставі якої і було прийняте оскаржуване розпорядження головою Томашпільської РДА від 27 лютого 2012 року № 95, яке він вважає незаконним та просить скасувати, оскільки вони не мали права відбирати від нього таку заяву, так як він не був особою, яка повинна була подавати таку заяву.

Доказів про протилежне Томашпільською РДА суду не надано.

Відповідно до положень ст..ст. 141-149 ЗК України, в іншому разі право постійного користування земельною ділянкою припиняється у примусовому порядку. У випадках, визначених цими нормами, припинення права постійного користування земельною ділянкою проводиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у судовому порядку, проте такого порядку дотримано не було.

За приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ», недодержання вищевказаного порядку припинення права постійного землекористування є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними (пункт 8).

Відповідно до ст.. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Тобто чинним законодавством чітко визначено, що розпорядження голови РДА не можуть бути скасовані чи змінені тим же головою РДА.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що про порушене своє право позивач ОСОБА_3 дізнався лише у вересні 2015 року, що й не оспорюється сторонами в судовому засіданні, тому в частині позовних вимог про поновлення строку підлягає задоволенню.

Оскільки судом встановлено, що розпорядження голови Томашпільської РДА від 27 лютого 2012 року № 95 прийнято з порушенням вимог ст.. 140-141 ЗК України, а чинне законодавством України не дозволяє голові РДА скасовувати чи вносити зміни в розпорядження, видані ним раніше, тому розпорядження голови Томашпільської РДА від 27 лютого 2012 року № 95, яким вирішено визнати недійним державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 26 січня 2000 року № 20 в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 підлягає визнанню незаконним та скасуванню на підставі ч.1 ст. 21 ЦК України, згідно якої суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст. ст. 328, 1216-1218, 1261, 1268, 1274 ЦК України, ст..ст. 92, 116, 125-126, 140-141 Земельного кодексу України, ст..ст. 1, 14, 19, 23, 32 Закону України «Про фермерську господарство», ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_3 строк для подачі позовної заяви.

Позов ОСОБА_3 до Томашпільської районної державної адміністрації про визнання розпорядження голови Томашпільської районної державної адміністрації незаконним та його скасування задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Томашпільської районної державної адміністрації № 95 від 17 лютого 2012 року, яким вирішено: Визнати недійним державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 26 січня 2000 року № 20 в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть від 12.09.2010 року серії НОМЕР_2; перевести земельну ділянку площею 50 га до земель запасу Горишківської сільської ради відділу Держзкомзему у Томашпільському районі (ОСОБА_5) внести відповідні зміни до земельно-облікових документів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2015 року.

Суддя: О. В. Пилипчук