Рішення

від 03.12.2015 по справі 922/5650/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2015 р.Справа № 922/5650/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Лебединське лісове господарство" (м. Лебедин, Сумська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-Енергетична компанія "Енерго-Альянс" (м. Харків) про стягнення 114 647,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №556 від 14.07.2015 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. від 20.10.2015 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Лебединське лісове господарство", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-Енергетична компанія "Енерго-Альянс" на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу необробленої деревини №65 від 24.04.2015 в розмірі 114 647,47 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 15 жовтня 2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26 жовтня 2015 р. об 10:45 год.

В судовому засіданні 26 жовтня 2015 р. було оголошено перерву до 03 грудня 2015 р. о 11:15 год.

Представник позивача в судовому засіданні 03 грудня 2015 р. просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням здійсненних відповідачем оплат.

Представник відповідача в судовому засіданні 03 грудня 2015 р. визнає позовні вимоги позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.04.2015 між Державним підприємством "Лебединське лісове господарство" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливно-Енергетична компанія "Енерго-Альянс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №65 від 24.04.2015.

Відповідно п.1.1 договору, продавець передає у власність покупця на умовах франко-нижній склад продавця лісопродукцію згідно товаротранспортних та залізничних накладних (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно п.1.2 договору, право власності на майно переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості купленого товару.

Відповідно п.4.1 договору, ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб.м. на умовах франко-нижній склад продавця відповідно до прейскуранту вільних договірних цін на лісопродукцію.

Згідно п. 7.1 договору, платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 банківських днів з дати пред'явлення рахунку до сплати, але в будь-якому разі не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому проходила поставка товару.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар (лісопродукцію) на загальну суму 123647,47 грн. на умовах франко-нижній склад продавця згідно видаткових накладних №141 від 27.04.2015 на суму 42521,08, №142 від 27.04.2015 на суму 6221,51 грн., №149 від 08.05.2015 на суму 37743,70 грн., №150 від 08.05.2015 на суму 6248,09 грн., №184 від 21.05.2015 на суму 6248,09 грн. та СМ-134017-01276 від 21.05.2015 на суму 24665,00 грн., які на адресу відповідача були відправлені залізничними вагонами за №№66037821, 60404902, 67885764. Проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору купівлі-продажу необробленої деревини №21 від 02.02.2015, не в повному обсязі оплатив позивачу за отриманий товар. Відповідачем частково сплачено відповідно до платіжного доручення №521 від 24.06.2015 на суму 9000,00 грн.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №571 від 16.10.2015 та на суму 4000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №592 від 06.11.2015. Але оплата за весь отриманий товар відповідачем здійснено не було.

У зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу у сумі 11 000,00 грн., суд вважає за необхідне провадження у справі припинити в цій частині на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 103647,47 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, п. 1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-Енергетична компанія "Енерго-Альянс" (61010, м. Харків, Червонозаводський р-н., вул. Текстильна, 131; код ЄДРПОУ 37878260; р/р 26007052313983 в ХГРУ ПАТ "Приватбанк" в м. Харків, МФО 351533, ІПН 378782620383, свід. №200073207) на користь Державного підприємства "Лебединське лісове господарство" (42200, Сумська обл., м. Лебедин, вул. 19 серпня, 2; код ЄДРПОУ 00992941; ІПН 009929418080, свід.№100227727; р/р26008055012829 в СФ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Лебедин, МФО 337546) заборгованість в розмірі 103647,47 грн. та судовий збір в сумі 1720,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11000,00 грн. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_3