Рішення

від 11.12.2015 по справі 924/1781/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2015 р.Справа № 924/1781/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Олійник Ю.П., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетон" м.Хмельницький

про стягнення 224984,88грн., у т.ч. 17990,31грн. 3% річних та 206994,57грн.

інфляційних втрат

Представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за дов. від 19.12.12,

Від відповідачів - Томусяк А.М. -директор, Цапів І.М. - за дов. від 1.07.2015

Рішення приймається 11.12.2015р., оскільки у судовому засіданні 26.11.2015р. оголошувалась перерва.

Згідно з ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 332353,10грн. інфляційних та 3% річних, нарахованих згідно з ст. 625 ГПК України на суму невиконаного грошового зобов'язання у зв'язку з тим, що за рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.05.15 у справі №924/980/14 з відповідача на користь позивача стягнуто 284961,09грн. вартості частки у майні товариства. При цьому постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.15 рішення суду першої інстанції частково змінено та з відповідача на користь позивача стягнуто 257483,16грн. вартості частки у майні товариства. Позивач зазначає, що первинна сума заборгованості відповідача складала 421850,00грн., що підтверджується рішенням господарського суду області та висновком судово-економічної експертизи від 13.03.2015р., тому на дану суму боргу за період з 21.03.2013р. по 05.12.2014р. нараховані 3% річних та інфляційні. За період з 21.03.2013р. по 05.11.2015р. заборгованість складає 257483,16грн., тому на неї нараховані 3% річних та інфляційні за період з 21.03.2013р. по 05.11.2015р. Посилається на ст.ст. 598, 599 ЦК України, ст. 202 ГК України та судову практику.

У судовому засіданні 26.11.2015р. судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог і стягнення з відповідача 237732,81грн. інфляційних втрат та 3% річних.

Позивач у письмових поясненнях на заперечення відповідача посилається на те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Зазначає, що відповідач міг виконати зобов'язання шляхом внесення боргу на депозит нотаріуса, нотаріальної контори або шляхом грошового переказу через відділення "Укрпошти". До того ж звертає увагу, що відповідач уже здійснював переказ коштів на розрахунковий банківський рахунок позивача в грудні 2014р.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 224984,88грн., з яких 17990,31грн. 3% річних та 206994,57грн. інфляційних втрат за період з 24.01.2014р. по 05.12.2014р. та з 06.12.2014р. по 05.11.2015р., аргументуючи тим, що згідно з ст.54 Закону України „Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учаснику частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені ст. 54 вказаного Закону, а невиконання даного обов'язку тягне наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України. Тому вважає, що з моменту подання ним заяви про вихід з товариства - 23.01.2013р. у відповідача у строк до 12 місяців з даної дати, тобто, з 24.01.2014р. виник обов'язок виплати належної йому частки. При цьому з 24.01.2013р. до 05.12.2014р. існувала заборгованість у розмірі 421850,00грн., а з 06.12.2014р. по 05.11.2015р. заборгованість складає 257482,16грн. Зменшення позовних вимог відповідає ст.22 ГПК України, тому приймається судом.

Відповідач у поданому до суду запереченні на позов посилається на ст. 54 Закону України „Про господарські товариства" та зазначає, що виплата належної частки проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Тому право на вимогу вартості частини майна зі сторони ОСОБА_1 виникло починаючи з 24.01.2014р., але так як між сторонами був спір щодо долі позивача по справі в статутному капіталі товариства то здійснення виплат зі сторони товариства було можливе лише при набранні законної сили судовим рішенням, яким встановлювалась доля ОСОБА_1 в майні ТОВ «Телетон», законної сили. Зазначається, що згідно з ст. 11 ЦК України у випадках , встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно, відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань може наступати тільки після набрання законної сили судового рішення по справі №924/980/14, тобто після прийняття постанови апеляційною інстанцією. Крім того, звертається увага на те, що ТОВ «Телетон» неодноразово зверталось до ОСОБА_1 із вимогою про надання банківського рахунку для перерахування коштів на його адресу. Рахунок було надано тільки 01.08.2014р., що підтверджується листом ОСОБА_1 від 01.08.2014р. Позивач також посилається на те, що розрахунок заборгованості не відповідає чинному законодавству, одні і ті ж кошти рахуються двічі.

Представники відповідача у судовому засіданні та відповідач у поданих до суду додаткових запереченнях по справі посилаються на те, що в зв'язку з виходом позивача зі складу учасників товариства останній направив на адресу ТОВ «Телетон» позовну заяву від 06.08.2013р., яку господарський суд Хмельницької області ухвалою від 07.10.2013р. по справі №924/1002/13 залишив без розгляду, оскільки час виплати позивачу належної йому частки не настав. Позивач у позовній заяві не вказував розмір грошового зобов'язання щодо виплати вартості майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі товариства. Позовні вимоги щодо сплати вартості майна товариства в грошовому виразі були висунуті ОСОБА_1 21.08.2014р. Крім того, шляхом обміну листами від 01.07.2014 року та 01.08.2014р. сторони погодили розмір зобов'язання ТОВ «Телетон» перед ОСОБА_1 Згідно листа ОСОБА_1 від 01.08.2014р. розмір його долі в майні підприємства складав 137723,89 грн. В той же час підприємство згідно своїх розрахунків пропонувало йому кошти у розмірі 165666,24 грн. Кошти, запропоновані підприємством були виплачені позивачу по справі в грудні 2014р., що встановлено судовими рішеннями. Тому розмір зобов'язання ТОВ «Телетон» встановлено лише після набуття законної сили рішення по справі №924/980/14 (07.09.2015р.). Тому вважає, що у позові необхідно відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Позивач - ОСОБА_1, м. Хмельницький згідно статуту ТОВ „Телетон" в редакції станом на 11.11.2008р. перебував учасником товариства.

Згідно нотаріально завіреної заяви ОСОБА_1 від 16.08.2012р. останній просив загальні збори товариства вивести його зі складу ТОВ „Телетон" та виплатити йому належну частку майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді товариства, та належної частки прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

21.03.2013р. загальними зборами учасників ТОВ "Телетон" прийнято рішення про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства (протокол загальних зборів учасників №1 від 21.03.13).

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.05.2015р. у справі №924/980/14 за позовом позивача до відповідача про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі (фонді), що становить 284 961,09 грн., згідно якого позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р. у цій справі рішення суду змінено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 257483,16грн. частки у статутному капіталі товариства. Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.15 цю постанову суду залишено без змін.

При цьому постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р. у справі №924/980/14 встановлено, що заяви ОСОБА_1 від 16.08.2012р. пор вихід із товариства відповідачу вручено 24.01.2013р. ( довідка УДП поштового зв'язку «Укрпошта» від 29.01.2013р. № 08-ТТ-46). Крім того, встановлено, що вартість частки майна відповідача, яка підлягає виплаті позивачу, становить 421850 грн. Відповідачем проведені наступні виплати позивачу: платіжне дручення № 246 від 05.12.2014р. на суму 1299,50 грн. (призначення платежу - повернення частки у статутному фонді при виході із складу засновників ОСОБА_1); № 245 від 05.12.2014р. на суму 135589,41 грн. (призначення платежу - виплата долі чистих активів пропорційно частці у статуному фонді при виході із складу засновників ОСОБА_1 без ПДВ) та № 244 від 05.12.2014р. на суму 27 477, 83 грн., згідно з яким перераховано отримувачу - УДКСУ у м.Хмельницькому, податок з доходів фізичних осіб з оплати долі чистих активів засновнику ОСОБА_1; платіжне доручення № 245 від 05.12.2014р. на суму 135589,41 грн. (призначення платежу - виплата долі чистих активів пропорційно частці у статуному фонді при виході із складу засновників ОСОБА_1 без ПДВ. При цьому, визначаючи вартість частини майна відповідача, яка підлягає стягненню на користь позивача, судом враховано нараховану до виплати суму 164366, 84грн., яка включає фактично понесені відповідачем (скаржником) витрати в частині виконання податкового зобов'язання щодо оплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 27 477, 83 грн., та дійшли висновку, що вартість частини майна товариства, пропорційна частці у статутному капіталі, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 257483,16 грн. (421850,00грн. - 164366,84грн.)

У матеріали справи сторонами надані фінансові звіти відповідача на 31.12.2012р. та на 31.12.2013р., аудиторський висновок бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Телетон" від 30.01.2013р., висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 13.03.2015р. №3885/14-26, платіжні доручення №245 від 05.12.2014р. на суму 135589,41грн. (виплата долі чистих активів пропрційно частці у статутному фонді), №244 від 05.12.2014 на суму 27477,83грн. (оплата долі чистих активів) та №246 від 05.12.2014р. на суму 1299,50грн. (повернення частки у статутному фонді при виході зі складу засновників).

Позивачем надані в матеріали справи: претензія до відповідача від 30.01.2014р. про виплату належних коштів та лист-вимога від 10.07.2014р. до відповідача про виплату заборгованості по виплаті частки з урахуванням інфляційних та 3% річних у розмірі 161859,65грн.

За прострочення виплати відповідачем позивачу належної йому частки у статутному капіталі товариства, останнім відповідно до ст. 625 ГПК України з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.12.2015р. нараховано 3% річних за період з 24.01.2014р. по 05.12.14 на суму 421850,00грн. у розмірі 10921,87грн. та за період з 06.12.2014р. по 05.11.2015р. на суму 257483,16грн. у розмірі 7068,44грн., а також інфляційні втрати за період з 24.01.14 по 5.12.14р. у розмірі 89569,71грн. та за період з 6.12.14 по 5.11.15 у розмірі 117424,86грн. Всього 17990,31грн. 3% річних та 206994,57грн. інфляційних втрат .

Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, оцінюючи їх у сукупності, до уваги приймається таке:

Відповідно до ч.1, 2 ст.148 ЦК України учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Згідно з ст.54 Закону України „Про господарські товариства" в редакції Закону від 18.11.2011р. при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до п. 8.1 Статуту ТОВ „Телетон" передбачено, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційна його частці в статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до дванадцяти місяців з дня виходу.

Позивачем надіслано відповідачу нотаріально посвідчену заяву від 16.08.2012р. про вихід з товариства, яку вручено останньому 24.01.2013р. згідно довідки УДП поштового зв'язку «Укрпошта» від 29.01.2013р. № 08-ТТ-46..

Вищезазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.05.2015р. у справі №924/980/14 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р. у цій справі.

21.03.2013р. відбулися загальні збори учасників №1 від 21.03.2013р., на яких вирішено питання про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства на підставі поданої ним заяви.

Відповідачем проведені наступні виплати позивачу: платіжне дручення № 246 від 05.12.2014р. на суму 1299,50 грн. (призначення платежу - повернення частки у статутному фонді при виході із складу засновників ОСОБА_1); № 245 від 05.12.2014р. на суму 135589,41 грн. (призначення платежу - виплата долі чистих активів пропорційно частці у статуному фонді при виході із складу засновників ОСОБА_1 без ПДВ) та № 244 від 05.12.2014р. на суму 27 477, 83 грн., згідно з яким перераховано отримувачу - УДКСУ у м. Хмельницькому, податок з доходів фізичних осіб з оплати долі чистих активів засновнику ОСОБА_1; платіжне доручення № 245 від 05.12.2014р. на суму 135589,41 грн. (призначення платежу - виплата долі чистих активів пропорційно частці у статуному фонді при виході із складу засновників ОСОБА_1 без ПДВ.

Вартість частини майна товариства, пропорційна частці у статутному капіталі, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 257483,16 грн. (421850,00грн. - 164366,84грн.)

Вищезазначені обставини встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р. у справі №924/980/14.

Встановлені судами під час вирішення справи №924/980/14 обставини в силу ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення та не потребують повторного доказування під час розгляду даної справи.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що за змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені ст.54 Закону України "Про господарські товариства", а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України. Аналогічна правова позиція у постанові пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 ( п. 5.1, п.5.3).

Крім того, відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Одночасно згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків Аналогічна правова позиція у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011р. № 13/210/10 та від 12.09.2011р. № 6/433-42/183 .

За таких обставин позивач вправі нараховувати інфляційні та 3% річних за невиконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді невиплаченої частки у статутному капіталі товариства за період з моменту прострочення такої виплати, у т.ч. і після рішення суду про стягнення цієї частки .

Аргументи відповідача про те, що розмір зобов'язання ТОВ «Телетон» встановлено лише після набуття законної сили рішення по справі №924/980/14 (07.09.2015р.) не відповідають нормі ст.54 Закону України „Про господарські товариства", згідно виплата вартості частини майна товариства при виході учасника з товариства провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. При цьому судом враховується, що моментом виходу учасника з товариства є дата подання ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Аналогічна правова позиція у п.28 постанови пленуму ВСУ від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Відповідно з моменту повідомлення учасником товариства у формі заяви про вихід із складу його учасників з виплатою належної йому частки вартості майна у товариства виникає обов'язок сплатити вартість цієї частки у строки, визначені ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", невиконання якого тягне передбачені ст. 625 ЦК України наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Не можуть бути прийняті до уваги також посилання відповідача на відсутність фінансової можливості виплатити частку позивача, оскільки згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Тому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати грошове зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів. Аналогічна позиція викладена у п. 10.1 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14.

Не приймаються до уваги також доводи відповідача про те, що відповідач був позбавлений можливості здійснити виплату через відсутність інформації про банківські реквізити позивача, оскільки згідно з ст. 537 ЦК України відповідач не був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання шляхом внесення належних кредиторові коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори.

Позивачем згідно заяви про зменшення позовних вимог нараховано 3% річних за період з 24.01.2014р. по 05.12.14 на суму 421850,00грн. у розмірі 10921,87грн. та за період з 06.12.2014р. по 05.11.2015р. на суму 257483,16грн. у розмірі 7068,44грн., а також інфляційні втрати за період з 24.01.14 по 5.12.14р. у розмірі 89569,71грн. та за період з 6.12.14 по 5.11.15 у розмірі 117424,86грн. Всього 17990,31грн. 3% річних та 206994,57грн. інфляційних втрат.

При цьому позивачем враховано, що згідно з ст. ст.54 Закону України „Про господарські товариства" в редакції Закону від 18.11.2011р . при виході учасника з товариства виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Відповідно з моменту подання (вручення) позивачем заяви про вихід з товариства - 24.01.2013р. виплата належної йому частки частки повинна була бути проведена у строк до 23.01.2014р., тому відповідачем прострочено обов'язок сплати з 24.01.2014р.

Позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14). Відповідно, дата часткової виплати позивачу частки у статутному капіталі (05.12.2014р. ) не є датою прострочення, отже, нарахування на суму боргу 421850,00грн. можна здійснювати лише по 04.12.2014р., а не по 05.12.2014р., нарахування на суму боргу 257483,16грн. можна здійснювати, починаючи з 05.12.2014р., а не з 06.12.2014р. Однак, щодо розрахунку 3 % річних зазанчене не вплинуло на максимально можливу суму нарахувань.

Тому правомірно нарахованими є 3% річних за період з 24.01.2014р. по 05.11.2015р. в загальній сумі заявленій позивачем 17990,31 грн. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 3% річних обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо інфляційних, то правомірно нарахованими є інфляційні втрати на суму 421850,00грн. за період з лютого 2014р. по листопад 2014р. при індексі інфляції 20,99061539 % в розмірі 88548,91 грн. , а на суму 257483,16грн. за період з грудня 2014 року по жовтень 2015 року при індексі інфляції 43,71203351% в розмірі 112551,13 грн. Всього - 201100,04 грн.

При цьому судом враховується, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тому нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна позиція викладена у п. 3.2 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14.

Тому позовні вимоги в частині стягнення 201100,04 грн. інфляційних втрат обгрунтовані та підлягають задоволенню. У решті позову необхідно відмовити.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому враховується повернення сплаченого судового збору ухвалою суду від 11.12.2015р. у зв'язку із зменшенням позивач позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4 5 , 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетон" м.Хмельницький про стягнення 224984,88грн., у т.ч. 17990,31грн. 3% річних та 206994,57грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетон" м.Хмельницький (вул. Пілотська, 23/1, код 23835670) на користь ОСОБА_1 м.Хмельницький (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 17990,31грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 31 коп. ) 3% річних, 201100,04 грн. (двісті одна тисяча сто гривень 04 коп.) інфляційних втрат, 3286,35грн. (три тисячі двісті вісімдесят шість гривень 35 коп.) відшкодування сплаченого судового збору. Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складене 11.12. 2015р .

Суддя Ю.П. Олійник

Віддрук. 1 прим. :1 - до справи