Постанова

від 10.12.2015 по справі 813/5809/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року № 813/5809/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

з участю представників:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Фішкомпані» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним проведення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Фішкомпані» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним наказу №535 від 13.05.2015 року, визнання протиправним проведення перевірки і складення акта № 298/22-01/39290561 від 18.09.2015 року та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2015 року за №0000512201.

Підставами позовних вимог є те, що контролюючий орган не мав права проводити перевірку, оскільки конкретного обов'язкового письмового запиту за квітень 2015 року не було. Крім того, позивач вважає, що реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, припущення про податкові порушення базуються лише на архітектурному та фізіологічному методах, а не належних засобах доказування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначає, що перевіркою не підтверджено придбання товарів від ТзОВ «Фішкомпані», проте згідно даних бухгалтерського обліку товар реалізовувався іншим невстановленим контрагентам, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Також, зазначає що позивачем не було надано інформацію на письмовий запит контролюючого органу у встановлений строк, а тому перевірка була проведена правомірно.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив таке.

Наказом відповідача за № 535 від 07.09.2015 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Фішкомпані»» наказано провести позапланову виїзну перевірку позивача з питань проведення взаєморозрахунків з контрагентами для з'ясування реальності та повноти відображення податкового зобов'язання та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року.

При цьому, відповідач керувався положеннями підп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Фішкомпані» з питань проведення взаєморозрахунків з контрагентами для з'ясування реальності та повноти відображення податкового зобов'язання та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року, ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 18.09.2015 року за №298/22-01/39290561.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення підп.48.5.1 п.48.5, п.48.7 ст.48, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України завищено податкове зобов'язання від реалізації товарів у квітні 2015 року на суму 4901689 грн. 13 коп. та одночасно занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у квітні 2015 року з реалізації товарів невстановленим особам на суму 4901689 грн. 13 коп.

Також, перевіряючими встановлено отримання ТзОВ «Фішкомпані» грошові кошти у сумі 1745000 грн. 00 коп., в тому числі від ТзОВ «Аквіт компані» в сумі 150000 грн. 00 коп. та ТзОВ «Вейсес» у сумі 1595000 грн. 00 коп., які необхідно було включити до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2015 року, чим порушило п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1 ст.200 ПК України та занизило податкові зобов'язання по податку на додану вартість у квітні 2015 року на суму 290833 грн. 33 коп.

Як наслідок контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 року за №0000512201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 436250 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 290833 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 145416 грн. 67 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

З приводу обставин правомірності проведення перевірки контролюючим органом.

При прийнятті спірного наказу про проведення перевірки контролюючий орган керувався підп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, згідно якого документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В матеріалах справи наявний лист ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 10.07.2015 року за №9327/10/13-06-22-08 «Про надання інформації та документального підтвердження», який скеровувався на адресу позивача та в якому були зазначені усі обставини з приводу яких потрібно було надати необхідну інформацію та документи.

Позивач, в свою чергу, не надав суду належних доказів, які б підтверджували обставини надання письмових пояснень та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

З огляду на викладе, суд вважає, що відповідачем було правомірно проведено позапланову виїзну перевірки позивача на підставі підп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що у запиті робляться посилання на положення ст.73 ПК України, оскільки його зміст, зокрема, строк відповіді, може ідентифікувати його як запит передбачений підп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Щодо суті спірного податкового повідомлення-рішення слід зазначити про таке.

Висновки контролюючого органу з приводу заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2015 року на суму 290833 грн. 33 коп. ґрунтуються на аналізі господарських операцій з реалізації позивачем товару ТзОВ «Аквіт компані» та ТзОВ «Вейсес».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган прийшов до висновку про не підтвердження такої реалізації, а кошти які надійшли на рахунок позивача від згаданих товариств необхідно було включити до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

У відповідності до положень ч.1 п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини реальності господарських операцій позивача та його контрагентів - покупців ТзОВ «Аквіт компані» та ТзОВ «Вейсес».

16.03.2015 року між позивачем (продавець) та ТзОВ «Вейсес» (покупець) укладено договір купівлі - продажу за №16/03/15, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору.

У підтвердження виконання даного договору в матеріалах справи наявні видаткові накладні, оборотно-сальдова відомість по рахунку: 361 за квітень 2015 року, банківські виписки, податкові накладні.

10.04.2015 року між позивачем (продавець) та ТзОВ «Аквіт компані» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №10/04-15, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні, виписки з банківського рахунку, податкові накладні.

В той же час, перевіряючі в акті перевірки зазначають, що в отриманих відповідях на зустрічні звірки по ТзОВ «Аквіт компані» та ТзОВ «Вейсес» встановлено відсутність на зазначених підприємствах достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для проведення господарської діяльності в зазначених обсягах. Згідно аналізу товарних потоків встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару та встановлено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами постачальниками та контрагентами - покупцями. Аналізом звітності з податку на додану вартість встановлено факти формування зобов'язань по операціях з підміни товарів. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування, не встановлено факту отримання та передачі товарів та наявна відсутність реального здійснення операцій.

При цьому, контролюючим органом під час проведення перевірки позивача було використано податкові інформації ДПІ у Печерському районі м.Києва №195/26-55-22-10/39419613 від 25.06.2015 року та ДПІ у Дзержинському районі ГУ ДФС м.Харкова за №5051/7/20-30-22-03/39457533 від 05.06.2015 року.

Зокрема, у наведених інформаціях йдеться про те, що провести зустрічну звірку цих контрагентів неможливо, оскільки такі відсутні за місцем знаходження. При цьому, по контрагенту ТзОВ «Вейсес» зазначено, що наявна податкова інформація свідчить про можливість порушення податкового законодавства, оскільки не встановлено придбання товарів, робіт, послуг по ланцюгу постачання, а по ТзОВ «Аквіт компані» зазначено, що по підприємству вбачаються ознаки нереального здійснення фінансово-господарської діяльності у квітні 2015 року.

Зміст такої інформації вказує на те, що обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій ґрунтуються лише на припущеннях і не можуть беззаперечно підтверджувати ці обставини.

Як наслідок, зазначена інформація не може бути покладена в основу обґрунтування позиції відповідача, оскільки отримана без аналізу первинних бухгалтерських документах (як зазначено в самій інформації перевірку не можна було провести).

Відтак, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, в матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та витяги з реєстру платників податку на додану вартість з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та являлися платником податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагентів.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

При цьому, платником податків було докладено усіх зусиль в межах його можливостей щодо з'ясування обставин, які мали значення для здійснення відповідних господарських операцій (обставини правосуб'єктності контрагентів), за винятком тих обставин, з'ясувати які він не мав можливості (наявність трудових та матеріальних ресурсів, тощо).

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - покупцями ТзОВ «Аквіт компані» та ТзОВ «Вейсес», а тому висновки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2015 року на суму 290833 грн. 33 коп. є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення-рішення.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

При цьому, судом не дається правова оцінка висновкам контролюючого органу щодо завищення податкового зобов'язання від реалізації товарів у квітні 2015 року та одночасного заниження податкових зобов'язання по податку на додану вартість у квітні 2015 року, оскільки такі не були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 року за №0000512201.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фішкомпані» (код ЄДРПОУ 39290561), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Пасічна, 95, 6543 грн. 75 коп. (шість тисяч п'ятсот сорок три гривні сімдесят п'ять копійок) сплаченого судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 грудня 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк