Рішення

від 07.12.2015 по справі 911/4749/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа № 911/4749/15

за позовом Державного підприємства В«Міжнародний аеропорт В«БориспільВ»

до Малого приватного підприємства В«МальваВ»

про стягнення 9321,60 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №01-22/6-101 від 17.01.2015);

від відповідача не з'явився.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства В«Міжнародний аеропорт В«БориспільВ» (позивач) до Малого приватного підприємства В«МальваВ» (відповідач) про стягнення 5967,48 грн. заборгованості за договором про надання комунальних послуг №02.1.2-14/25-107 від 27.07.2011, яка складається з: 4881, 58 грн. основного боргу, 850,96 грн. пені, 190, 73 грн. інфляційних втрат та 44,21 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань, щодо сплати отриманих від позивача послуг.

03.12.2015 позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 9321,60 грн. заборгованості, яка складається з 7624,78 грн. основного боргу, 1367, 90 пені, 97,98 грн. 3% річних, 230,94 грн. інфляційних.

Заява обґрунтована тим, позивач до вже заявленого розміру заборгованості донарахував відповідачу 2743,20 грн. за надання комунальних послуг за липень-вересень 2015 року та нарахував пеню, 3% річних та інфляційні на дану суму заборгованості.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову 9321,60 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив суд їх задовольнити.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалою суду, не подав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» ).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду про порушення провадження від 28.10.2015 та про відкладення розгляду справи від 16.11.2015 надсилались відповідачу за адресою, вказаною в Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача суд -

встановив:

27.07.2011 між Державним підприємством В«Міжнародний аеропорт В«БориспільВ» (Аеропорт) та Малим приватним підприємством В«МальваВ» (Споживач) укладено договір про надання комунальних послуг №02.1.2-14/25-107 (Договір), відповідно пункту 1.1 якого аеропорт надає, а споживач отримує комунальні послуги згідно переліку, наведеного в даному пункті.

Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що Споживач зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється Споживачем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг Споживач зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий Аеропорту, він вважається підписаний Сторонами.

На виконання умов Договору (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) позивач надав відповідачу послуги та виставив наступні рахунки та акти приймання-здачі виконаних послуг:

-рахунок-фактура № 61/38 від 31.01.2015 та акт від 31.01.2015р. на загальну суму 450,42 грн.

-рахунок-фактура № 61/96 від 28.02.2015 та акт від 28.02.2015 на загальну суму 477,72 грн.

-рахунок-фактура № 61/173 від 31.03.2015 та акт від 31.03.2015 на загальну суму 505,02 грн.

-рахунок-фактура № 61/296 від 30.04.2015 та акт від 30.04.2015 на загальну суму 423,12 грн.

-рахунок-фактура № 61/369 від 31.05.2015 та акт від 31.05.2015 на загальну суму 423,12 грн.

-рахунок-фактура № 61/402 від 30.06.2015 та акт від 30.06.2015 на загальну суму 1831,48 грн.

-рахунок-фактура № 61/455 від 30.06.2015 та акт від 30.06.2015 на загальну суму 798,00 грн.

-рахунок-фактура № 61/528 від 31.07.2015 та акт від 31.07.2015 на загальну суму 1147,20 грн.

-рахунок-фактура № 61/598 від 31.08.2015 та акт від 31.08.2015 на загальну суму 798,00 грн.

-рахунок-фактура № 61/695 від 30.09.2015 та акт від 30.09.2015р. на загальну суму 798,00 грн.

Акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури позивач направив відповідачу поштовим відправленням та надав суду докази на підтвердження вказаної обставини.

З огляду на те, що після отримання зазначених рахунків-фактур та актів відповідач не надав вмотивованої відмови від підписання, то в силу пункту 2.2.2 Договору акти вважаються підписаними сторонами, та, відповідно, є підставою для здійснення оплати за надані ДП МА В«БориспільВ» послуги.

За твердженням позивача, відповідач виставлені рахунки не оплатив часково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 7 624,78 грн., яку і просить стягнути позивач.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частини першої статті 854 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на підрядника покладений обов'язок щодо виконання певного кола робіт, встановленого та обумовленого умовами договору. В свою чергу, на замовника покладений обов'язок щодо прийняття даних робіт та здійснення оплати.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками підприємств без будь-яких претензій, що б свідчило про неповноту чи неякісне виконання позивачем своїх зобов'язань згідно договору, а тому роботи вважаються прийнятими без зауважень в повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, не оплативши в повному обсязі розмір наданих комунальних послуг, доказів оплати не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 624,78 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 1367,90 грн. пені за несвоєчасну оплату отриманих послуг за період з лютого по грудень 2015 року від кожного неоплаченого рахунку окремо.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати Аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексув України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем пеня за рахуноком-фактурою №61/38 від 31.01.2015 нарахована за період з 23.02.2015 по 26.02.2015 та з урахуванням часткової проплати, здійсненої 27.02.2015, за період з 27.02.2015 по 27.08.2015.

Однак, як встановлено у пункті 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки розрахунок пені за рахуноком-фактурою № 61/38 від 31.01.2015 мав здійснюватись за півроку з моменту коли у відповідача виникло прострочення виконання зобовязання, тобто, за період з 23.02.2015 по 26.02.2015 та з урахуванням часткової проплати здійсненої 27.02.2015 за період з 27.02.2015 по 24.08.2015.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за рахуноком-фактурою № 61/96 від 28.02.2015 суд встановив, що він здійснений арифметично невірно.

З огляду на вказані обставини, судом за допомогою калькулятора штрафів системи В«Ліга-ЗаконВ» , з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору було здійснено власні розрахунки пені за рахунками-фактрурами № 61/38 від 31.01.2015 та № 61/96 від 28.02.2015

Розрахунок суми пені за рахуноком-фактурою № 61/38 від 31.01.2015

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 450.42 23.02.2015 - 26.02.2015 4 19.5000 % 0.107 %* 1.93 423.12 27.02.2015 - 03.03.2015 5 19.5000 % 0.107 %* 2.26 423.12 04.03.2015 - 24.08.2015 174 30.0000 % 0.164 %* 121.02 Розрахунок суми пені за рахуноком-фактурою № 61/96 від 28.02.2015

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 477.72 23.03.2015 - 27.08.2015 158 30.0000 % 0.164 %* 124.08 477.72 28.08.2015 - 21.09.2015 25 27.0000 % 0.148 %* 17.67 Враховуючи , що решта розрахунків пені здійснена позивачем арифметично вірно та відповідає нормам законодавства, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1364, 40 грн.

Також позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 97,98 грн. 3% річних, 230,94 грн. Інфляційних, нарахованих від кожного акту окремо за сукупний період з 23.02. 2015 по 01.12.2015.

Згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та нарахованих позивачем інфляційних втрат, встановив, що деякі з розрахунків позивача виконані арифметично невірно, у звязку з чим, судом за допомогою калькулятора штрафів системи В«Ліга-ЗаконВ» здійснено перерахунок по наступним рахункам-фактурам

Розрахунок 3% річних за рахуноком-фактурою № 61/38 від 31.01.2015

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 450.42 23.02.2015 - 26.02.2015 4 3 % 0.15

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за рахунком-фактурою №61/296 від 30.04.2015

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 21.05.2015 - 21.10.2015 423.12 0.996 0 423.12

Враховуючи , що решта розрахунків 3% річних та інфляційних втрат здійснена позивачем арифметично вірно та відповідає нормам законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 87,86 грн. та 222,35 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 624,78 грн. основного боргу, 1364, 40 грн. пені, 87,86 грн. 3% річних та 222,35 грн.інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства В«МальваВ» (08300, Київська обл., місто Бориспіль, Аеропорт В«БориспільВ» , код ЄДРПОУ 20575843) на користь Державного підприємства В«Міжнародний аеропорт В«БориспільВ» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт В«БориспільВ» , код ЄДРПОУ 20572069) - 7 624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 78 коп. основного боргу, 1364 (одну тисячу триста шістдесят чотири) грн. 40 коп. пені. 222 (двісті двадцять дві) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 87 (вісімдесят сім) грн. 86 коп. 3% річних та 1215 (одну тисячу двісті п'ятнадцять) грн. 09 коп. судового збору.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 11.12.2015