Ухвала

від 09.12.2015 по справі 804/4807/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/38362/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Федорова М.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 року

у справі № 804/4807/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» (далі - позивач, ТОВ «КУА «Фінгрін»)

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «КУА «Фінгрін» звернулось у квітні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2013 року № 0006551502.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 30.06.2013 року, результати якої оформлено актом від 11.10.2013 року № 1456/226/35607718, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, пп. 136.1, п. 136.1 ст. 136, пп. 135.5.15 п. 135.5, ст. 135, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження позивачем доходів на загальну суму 2 989 530,00 гривень; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення витрат на загальну суму 13 472,00 гривень.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 року № 0006551502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ за основним платежем у розмірі 630 630,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 315 315,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Положеннями пп. 135.4.2 п. 135.4 ст. 135 ПК України визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, в тому числі, дохід банківських установ, до якого включаються: комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління та прибуток від операцій з торгівлі цінними паперам.

Згідно з пп. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами врегульовано положеннями п. 153.8 ст. 153 ПК України.

Для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодекс.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач здійснював операції купівлі-продажу простих іменних акцій ПАТ «МНПК «Веста» за договорами купівлі-продажу цінних паперів від 26.06.2012 року № 4353ДД та обміну цінних паперів від 06.12.2012 року № 5080 БВ.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій, обумовлених вказаними правочинами, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів приймання-передачі цінних паперів, платіжних доручень, витягу з реєстру платіжних доручень. При цьому, на підтвердження руху простих іменних акцій ПАТ «МНПК «Веста» на рахунку позивача долучено до матеріалів справи копію виписки рахунку у цінних паперах, надану ТОВ «ФГІ».

Так, при дослідженні зазначених документів судами попередніх інстанцій встановлено, що такі за формою та змістом відповідають вимогам Закону, а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначених правочинів з придбання та обміну цінних паперів.

Також, матеріали справи містять копії декларацій позивача з податку на прибуток за перший квартал, півріччя та третій квартал 2012 року з додатком ЦП, при дослідженні яких судами встановлено належне відображення позивачем спірних операцій з цінними паперами, з урахуванням уточнення показників податкової звітності щодо внесення виправлень та декларування частини прибутку у третьому кварталі 2012 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів відповідача, що позивач не мав права на відображення податку на прибуток за наслідками операцій з цінними паперами простими іменними акціями ПАТ «МНПК «Веста» з огляду на порушення, виявлені під час проведення перевірки діяльності контрагента позивача - ПАТ «МНПК «Веста», з огляду на наступне.

Законодавство України не визнає купівлею продажем цінних паперів в розумінні ПК України та у зв'язку з цим не визнає правильним формування доходів та витрат за наступними операціями з цінними паперами лише в разі, якщо обіг вказаних цінних паперів зупинено рішенням НКЦПФР на момент формування платником витрат та доходів від операцій з цінними паперами, або прийняття рішення НКЦПФР про визнання цінних паперів такими, що мають ознаки фіктивності на момент формування платником витрат та доходів від операції з цінними паперами, або визнання емітента цінних паперів банкрутом на момент формування платником витрат та доходів від операцій з цінними паперами.

Як вірно зауважено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у ході судового розгляду відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності будь-якої з вказаних вище обставин на момент формування позивачем витрат та доходів за наслідками господарських операцій з обміну та придбання цінних паперів з ПАТ «МНПК «Веста».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність та товарність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем витрат та доходів, на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій з цінними паперами, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

При цьому, колегія суддів вважає, що судам попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу щодо відсутності реального здійснення спірних господарських операцій з купівлі-продажу/обміну цінних паперів, з огляду на відсутність у товариства спеціальної документації, що підтверджувала б взагалі хід господарської діяльності позивача, оскільки матеріали акту перевірки не містять, як будь-яких зазначень щодо витребування у підприємства таких документів, їх дослідження, чи їх відсутності, так і факту застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу за незбереження протягом визначеного Законом періоду документів бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що під час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у вступній та резолютивній частинах постанови допущено технічну помилку, а саме: помилково вказано рік винесення рішення суду першої інстанції « 2013» замість « 2014».

За змістом частини другої ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровського області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 року у справі № 804/4807/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) М.О. Федоров