Ухвала

від 09.12.2015 по справі 823/4965/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/4965/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський комбікормовий завод" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський комбікормовий завод" звернулося до суду з позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2015: №416/0000522200, №417/0000512200 та №410/0001361720.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податковим органом проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Подільський комбікормовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2013 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт перевірки від 20.04.2015 №140/23-13/2200/39014623, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 138.2 , ст. 138 , пп.139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України , в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 719353 грн. за 2014 рік; п. 198.1 , п. 198.2 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.4 , п. 201.6 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 496459 грн.; ст.119, п.176.2 б) ст.176 ПК України в результаті чого подано форму №1-ДФ за перевіряємий період з недостовірними відомостями, та нараховано штрафну санкцію в розмірі 510 грн.

В результаті виявлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.04.2015 року: № 416/0000522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 744 689 грн. (496459 грн. основного платежу та 248230 грн. штрафних санкцій); №417/0000512200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 899191 грн. (719353 грн. основного платежу та 179838 грн. штрафних санкцій); №410/0001361720, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій на суму 510 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішенням, позивач звернувся до суду.

Висновок про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський комбікормовий завод" вимог податкового законодавства контролюючий орган зробив з огляду на нереальність вчинення фінансово-господарських операцій з його контрагентами: ТОВ «Вектор-Агро ЛТД», ТОВ «Спецхімагро», ТОВ «Протеїн-Дніпро», ТОВ «Софі Транс».

Як видно з матеріалів справи, згідно укладеного договору №01/07/2014/1 від 01.07.2014 між ТОВ «Вектор-Агро ЛТД» (постачальник) та ТОВ "Подільський комбікормовий завод" (покупець), постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність товар (шрот соняшниковий). Поставка товару здійснюється за домовленістю сторін. Товар належить перевозити автотранспортом та за рахунок «Постачальника» (т.1 а.с.240-242).

Згідно договору поставки №10-14 від 01.01.2014 між ТОВ «Спецхімагро» (постачальник) та ТОВ "Подільський комбікормовий завод" (покупець), постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність товар (барда суха). Поставка товару здійснюється на умовах СРТ (продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення) (т.3 а.с.236-239).

Згідно договору поставки сільськогосподарської продукції №19 від 23.12.2013 між ТОВ «Протеїн-Дніпро» (постачальник) та ТОВ "Подільський комбікормовий завод" (покупець), постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність товар (шрот соняшниковий). Поставка товару здійснюється на умовах усного замовлення (т.4 а.с.78-79).

Згідно укладеного договору поставки №6 від 02.01.2014 між ТОВ «Софі Транс» (постачальник) та ТОВ "Подільський комбікормовий завод" (покупець), постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність товар (макуха соєва). Поставка товару здійснюється постачальником (т.1 а.с.212-214).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу . Як зазначено у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами надано копії: вищевказаних договорів поставки, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок по рахунку, довіреностей на отримання товару, книги вагаря, картки рахунку 201 та 631, загального рапорту про виробництво комбікормів і використання сировини у комбікормовому підрозділі, договору оренди об'єкта нерухомості від 23.12.2014 року №6, витягу з електронної книги довіреностей, специфікацій, табелів обліку робочого часу, табелів виходу працівників та ін., які містять обов'язкові реквізити згідно вимог законодавства, а відтак господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача та його контрагентів.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Протеїн-Дніпро», ТОВ «Спецхімагро», ТОВ «Вектор-Агро ЛТД», ТОВ «Софі Транс» не були визнані банкрутами, були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що з урахуванням ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" також підтверджує реальність укладених правочинів.

Суд першої інстанції також вірно вказав, що в матеріалах справи містяться договори поставки продукції ТОВ "Подільський комбікормовий завод", який в подальшому після виготовлення комбікорму був реалізований контрагентам-покупцям (ПАТ «Чорнобаївське», ПП « Золотоніська птахофабрика»).

Відтак, з огляду на те, що податковим органом не доведено належними доказами нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, і як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем є пов'язаними з основною діяльністю, та витрати підтверджуються документально, суд апеляційної інстанції вважає вимоги апелянта неправомірними.

Враховуючи правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 11.03.2015 року.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» , серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Стосовно доводів податкового органу відносно недобросовісності контрагентів позивача, то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України , суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. В контексті наведеного рішенням Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкові повідомлення-рішення від 30.04.2015: №416/0000522200, №417/0000512200 та №410/0001361720 є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 05.11.2015 року, та не можуть бути підставою для її задоволення.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Крім того, приписами положень пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розміри ставок судового збору за подання апеляційної скарги до адміністративного суду, в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відтак, з огляду на те, що апелянтом при поданні апеляційної скарги не було надано документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то судовий збір підлягає стягненню з останнього в розмірі 27 132, 44 грн. (24665,85*110%).

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року - без змін.

Стягнути з Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 27 132, 44 (двадцять сім тисяч сто тридцять дві) грн.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.