Ухвала

від 08.12.2015 по справі 814/3914/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3914/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Миколаїв Інісс" до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014 року №0003062202, №0003072202,-

В С Т А Н О В И В:

25.12.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Миколаїв Інісс" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2014 року №0003062202, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77 444 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 38722 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 року №0003072202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102180 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 51090 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.08.2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт посилається на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ДПІ посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено заниження товариством податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат та ПДВ по операціям з ТОВ «МАРІОН.», ТОВ «ПРО-ЕЛМОН», ТОВ «МОНОЛІТ ТРЕЙД СИСТЕМ», які не мали реального характеру.

З огляду на зазначене, податковий орган вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.08.2015 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Миколаїв Інісс".

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з

державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток при здійсненні правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Маріон.» (код за ЄДРПОУ 37569397) за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, ТОВ «Про-Елмон», (код за ЄДРПОУ 38193381) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, ТОВ «Моноліт Трейд Систем» (код за ЄДРПОУ 38747781) за період з 01.01.2014 року по 30.04.2015 року та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток при здійсненні правових відносин з контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від вищезазначених підприємств.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 20.11.2014 року №2952/14-04-22/20874215, на підставі якого відповідачем 05.12.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003062202, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77 444 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 38722 грн., а також № 0003072202, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102180 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 51090 грн.

Згідно висновків акту перевірки, контролюючим органом за наслідками проведення перевірки встановлено порушення товариством:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» занижено податок на прибуток всього у сумі 77444 грн., у т.ч. за півріччя 2012 року у сумі 6391 грн., ; т.ч. за II квартал 2012 року у сумі 6391 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 10689 грн., у : ч. за III квартал 2012 року у сумі 4298 грн., за 2013 рік всього у сумі 66755 грн.;

- п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 102180 грн., в тому числі у травні 2012 року у сумі 6087 грн., у серпні 2012 року у сумі 4093 грн., у листопаді 2013 року у сумі 17889 грн., у грудні 2013 року у сумі 52379,00 грн., у січні 2014 року у сумі 8419,00 грн., у квітні 2014 року у сумі 13313 грн. (т. 1 а.с. 146-147).

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області посилалась на те, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат та ПДВ, сформовані за рахунок операцій з ТОВ «Маріон.»,

ТОВ «Про-Елмон», ТОВ «Моноліт Трейд Систем» у перевіряємий період, реальність здійснення яких не доведена. Податковий орган зазначив, що це призвело до заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, які підлягають сплаті до державного бюджету.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що надані товариством у підтвердження реальності виконання господарських операцій акти виконаних робіт не можуть свідчити про фактичне виконання контрагентами робіт для ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв ІНІСС» з огляду на те, що в цих актах не зазначена інформація щодо найменування будівництва та його адреса, не вказано інформації щодо обсягів, видів здійснених робіт, про залучення субпідрядника до виконання робіт, а також не вказано номери актів.

Також в акті міститься посилання на акти ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.12.2013 року№2819/26-55-22-01 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маріон» (податковий номер 37569397) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за періоди з 01.03.2012 по 31.05.2012 та з 01.07.2012 по 30.11.2012», від 03.10.2013 року №1477/26-55-22-01 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маріон» (податковий номер 37569397), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за періоди з 01.03.2012 по 31.03.2012, з 01.06.2012 по 30.06.2012, з 01.08.2012 по 31.08.2012, з 01.12.2012 по 31.12.2012», акт ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.08.2014 року №589/22-03/38193381 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Про-Елмон» (код за ЄДРПОУ 38193381) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями з червня 2013 року по червень 2013 року»; акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.05.2014 року №286/22-03/38747781 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Моноліт Трейд Систем» (ЄДРПОУ 38747781) за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року» та акт від 26.05.2014 року №352/22-03/38747781 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Моноліт Трейд Систем» (ЄДРПОУ 38747781) за період діяльності з 01.10.2013р. по 30.04.2014р.".

Згідно вказаних актів за результатами звірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Маріон», ТОВ «Про-Елмон», ТОВ «Моноліт Трейд Систем» за вказані періоди. Вказано про відсутність у цих товариств об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст. 138, ст.185 Податкового Кодексу України, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим зроблено висновок про те, що укладені угоди мають ознаки нереальності здійснення.

Податковий орган в акті, складеному за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» посилався на те, що вказаними вище контрагентами надавались позивачу первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

У зв'язку з викладеним, на думку податкової, у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та не виникає право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на підставі вищевказаних документів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вказаних висновків податкового органу та протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс», зважаючи на наступне:

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

П. 135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг) до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, а також податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Згідно п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом/виготовленням та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. ТОВ «Маріон»

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, між позивачем та ТОВ «Маріон.», ТОВ «Про-Елмон», ТОВ «Моноліт Трейд Систем» були укладені договори субпідряду.

Так, 24.04.2012 року між ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв ІНІСС» та ТОВ «Маріон.» (надалі Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №24-06, згідно якого субпідрядник зобов'язувався виконати ремонтне фарбування металоконструкцій.

Згідно п. 2.2 Договору в кінці кожного місяця сторони оформлюють акт здачі-приймання виконаних робіт. Договірна вартість робіт без врахування вартості експлуатації ліктьової вишки, а також вартості електроенергії, що поставляється Замовником, складає: фарбування металоконструкцій за один метр кв. - 45 грн., в т.ч. ПДВ 7 грн. 50 коп. (п. 3.1 Договору).

У підтвердження виконання ТОВ «Маріон.» робіт за вказаним договором позивачем надано податкові накладні та акти виконаних робіт.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв ІНІСС» включено до складу податкового кредиту у травні та серпні 2012 року.

28.10.2013 року ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» (Підрядник) було укладено договір субпідряду з ТОВ «Про-Елмон» (Субпідрядник) №28/10.

За умовами вказаного договору Субпідрядник зобов'язувався виконувати ремонтні роботи, об'єми та вартість виконаних робіт остаточно узгоджуються сторонами до підписання актів. Субпідрядник виконує комплектацію та поставку будівельних матеріалів, необхідних для здійснення робіт, в повному обсязі по даному договору. В кінці кожного місяця сторони оформлюють акт здачі-приймання виконаних робіт. Договірна вартість робіт визначається узгодженим актом виконаних робіт щомісяця та по кожному об'єкту окремо. Об'єм виконаних робіт визначається уповноваженими особами Підрядника та Субпідрядника.

У підтвердження виконання робіт ТОВ «Про-Елмон» позивачем були надані податкові накладні та акти виконаних робіт, згідно яких товариством здійснювались для позивача ремонтні роботи технічного устаткування та металоконструкцій. Також в актах виконаних робіт вказано про виконання ремонтних робіт на об'єктах: - склад №31 інв. №7868, №188291; Склад №32 інв. №317, № 16767 (обстеження і ремонт м'яких покрівель); - станція розвантаження вагонів (налаштування та розробка підмостей); - пересипна станція ПСЗ інв. №16002 (ремонт самопливного трубопроводу, ремонт самопливних трубопроводів інв. 1087/ОС (3 норії №13 на конвеєр КЛ 22; 3 норії №5 на конвеєр КЛ 22; 3 норії №7 на конвеєр КЛ 22); - естакада для КЛ 6 інв. № 16018 (в осях 18-20), ремонт залізобетонних конструкцій (піскоструминне очищення); - склад № 32 інв. №317, №16767 - ремонт подзорів (прольоти між контрфорсами - 10 шт.); - естакада для КЛ 6 інв. № 16018 (в осях 18-11) - ремонт залізобетонних конструкцій (піскоструминне очищення); - естакада для КЛ 5 інв.16017 - ремонт залізобетонних конструкцій в осях 39-43 (піскоструминне очищення); - монтаж трубопроводів системи пожежогасіння норій (висотні роботи); - естакада для КЛ 6 інв. №16018 (в осях 11-9) - ремонт залізобетонних конструюй (піскоструминне очищення).,

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» включено до складу податкового кредиту в листопаді та грудні 2013 року.

Також, встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» (далі - Підрядник) було укладено з ТОВ «Моноліт Трейд Систем» (Субпідрядник) договір субпідряду №08/14 від 08.01.2014 року, згідно якого Субпідрядник зобов'язувався виконувати ремонтні роботи. Об'єми та вартість виконаних робіт остаточно узгоджуються сторонами до підписання актів. Субпідрядник виконує комплектацію та поставку будівельних матеріалів, необхідних для здійснення робіт, в повному обсязі по даному договору. В кінці кожного місяця сторони оформлюють акт здачі-приймання виконаних робіт. Договірна вартість робіт визначається узгодженим актом виконаних робіт щомісяця та по кожному об'єкту окремо. Об'єм виконаних робіт визначається уповноваженими представниками Підрядника та Субпідрядника.

У підтвердження виконання ТОВ «Моноліт Трейд Систем» робіт за вказаним договором позивачем були надані податкові накладні та акти виконаних робіт, згідно яких товариством були виконані наступні роботи на таких об'єктах, як: склад №32 інв. №317, №16767 - ремонт підзорів (прольоти між контрфорсами - 10 шт.); - пересипна станція ПС-2, інв.№16005, пересипна станція ПС-3, інв.№16002, пересипна станція ПС-4, інв.№ 16004 - ремонт фасадів, налаштування водовідводу); - естакада для КЛ 6 інв. №16018 (в осях 4-1) - ремонт залізобетонних конструкції (піскоструминне очищення).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат, та у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та відноситись до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження виконання ТОВ «Маріон.», ТОВ «Про-Елмон», ТОВ «Моноліт Трейд Систем» робіт за укладеними договорами субпідряду позивач надав наступні первинні документи:

- договір субпідряду № 24-06 від 24.04.2012 року, договір субпідряду № 08/14 від 08.01.2014 року, договір субпідряду № 28/10 від 28.10.2013 року (т. 1 а.с. 35, 40, 65);

- акти виконаних робіт від 29.08.2012 року, від 31.05.2012 року (т. 1 а.с. 36, 38);

- податкові накладні № 18 від 29.08.2012 року, № 97 від 30.05.2012 року, № 208 від 22.04.2014 року, № 207 від 11.04.2014 року, № 157 від 24.01.2014 року, № 56 від 21.12.2013 року, № 55 від 11.11.2013 року, № 58 від 27.11.2013 року, № 54 від 05.11.2013 року, № 53 від 04.11.2013 року, № 57 від 26.11.2013 року, № 28 від 26.12.2013 року, № 26 від 19.12.2013 року, № 27 від 19.12.2013 року, № 29 від 26.12.2013 року, № 25 від 19.12.2013 року (т. 1 а.с. 37, 39, 56, 63-64, 67, 69-70, 75, 80, 88, 93, 99, 106, 111, 117);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт: за січень 2014 року, за квітень 2014 року, за листопад 2013 року, за грудень 2013 року, (т. 1 а.с. 41-42, 54-55, 61-62, 79, 81, 89, 90-92, 94, 100, 107, 112, 118);

- акти приймання виконаних будівельних робіт: за січень 2014 року, за квітень 2014 року, за листопад 2013 року, за грудень 2013 року (т. 1 а.с. 43-46, 47-53, 57-60, 71-74, 76-78, 82-87, 95-98, 101-105, 108-110, 113-116, 119-122);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 21112013 від 21.11.2013 року, № ОУ-11112013 від 11.11.2013 року (т. 1 а.с. 66, 68).

Позивачем також були надані журнали-ордери по постачальникам (т. 2 а.с. 34-36).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Маріон.», ТОВ «Про-Елмон», ТОВ «Моноліт Трейд Систем» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем виписками з банківського рахунку (т. 2 а.с. 37-42).

Заперечуючи проти викладених в акті перевірки висновків, позивач посилався на те, що ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» був укладений з ТОВ «Грінтур-Екс» договір підряду № 29/11/13 від 29.11.2013 року та договори № 01-12 від 05.01.2012 року, № 11/06-2-2012 від 06.09.2012 року, № 03/05-1-2012 від 03.05.2012 року. Також був укладений договір підряду № 29/11/13 від 29.11.2013 року з ТОВ «Компанія Гольфстрим». Крім того, позивачем був укладений договір з ТОВ «Спецелеваторбуд» № 124/11-13 від 01.11.2013 року та ТОВ «МСП Ніка-Тера» (т. 1 а.с. 234-239-243, 246-250, т. 2 а.с. 16-25).

Саме для забезпечення виконання умов укладених з цими контрагентами договорів позивачем були укладені договори субпідряду з ТОВ «Маріон.», ТОВ «Про-Елмон», ТОВ «Моноліт Трейд Систем».

У підтвердження виконання вказаними контрагентами робіт за договорами субпідряду позивачем були надані первинні документи, які підтверджують здачу цих робіт вже Генпідрядникам - ТОВ «Грінтур-Екс», ТОВ «Компанія Гольфстрим», а також ТОВ «Спецелеваторбуд», а саме: акти № ОУ-0000021 від 21.11.2013 року, № ОУ-0000008 від 24.05.2012 року, № ОУ-0000012 від 26.06.2012 року (т. 1 а.с. 171, т. 2 а.с. 2-3); акти надання послуг від 11.11.2013 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, листопад 2013 року, за травень 2012 року, за серпень 2012 року, за січень 2014 року, за квітень 2014 року (т. 1 а.с. 172-173, 179-180, 184-185, 189-190, 195-196, 202-203, 210-211, 216-217, 221-222, т. 2 а.с. 4, 15, 26-27, 43-44, 56-57); акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, листопад 2013 року, за травень 2012 року, за серпень 2012 року, за січень 2014 року, за квітень 2014 року (т. 1 а.с. 174-178, 181-183, 186-188, 191-194, 197-200, 204-209, 212-215, 218-220, 223-226, т. 2 а.с. 5-14, 28-30, а.с. 45-55); додаткові угоди до договору від 18.03.2013 року № 18/03-1-2013, укладеного з ТОВ «Грінтур-Екс», додаткові угоди до договору від 05.01.2012 року № 01-12, укладеного з ТОВ «Грінтур-Екс» (т. 1 а.с. 227-233, 244-245).

Крім того, позивачем було надано лист Адміністрації Миколаївського морського порту від 24.06.2015 року №386/14-11з, згідно якого вбачається, що Адміністрація Миколаївського морського порту виписувала місячні перепустки на територію порту на працівників Позивача та його субпідрядників. Так, в листопаді 2013 року виписано перепустки на 8 осіб; у грудні 2013 року на 11 осіб; в січні 2014 року на 7 осіб; в квітні 2014 року на 8 осіб.

В свою чергу, ТОВ «Про-Елмон» у листі від 30.10.2013 року та ТОВ «Моноліт Трейд Систем» у листах від 09.01.2014 року та від 28.03.2014 року, з метою забезпечення працівників перепустками, вказували у якості своїх співробітників, прізвища, ім'я та по батькові осіб, яким належало виконувати роботи на території порту. Саме на вказаних осіб, яких зазначали у своїх листах ТОВ «Про-Елмон» та ТОВ «Моноліт Трейд Систем» в якості своїх співробітників, Адміністрацією Миколаївського морського порту і виписувались перепустки.

Дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази у підтвердження реальності здійснюваних операцій, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що фактичне здійснення позивачем господарських операцій з вказаними вище контрагентами підтверджується первинними документами, складеними належним чином, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що у своїй сукупності надані первинні документи підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Маріон.», ТОВ «Про-Елмон», ТОВ «Моноліт Трейд Систем», а тому певні зауваження з боку відповідача до окремих первинних документів, наданих позивачем, не свідчать про нереальність операцій з розглядуваними контрагентами.

Слід зазначити, що відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

В даному випадку, ДПІ не було надано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» та розглядуваними вище контрагентами у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані підприємства діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку щодо завищення підприємством валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з дослідженням актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, складених іншими податковими органами.

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені акти, без дослідження та оцінки первинних документів, якими фіксуються факти здійснення господарських операцій, не можуть бути покладені в основу висновку про безтоварність операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом саме при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Також варто зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися належним доказом допущення позивачем порушень, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Такі звірки взагалі не є перевірками, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

В свою чергу, навіть допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум постачальникам товару.

Також необґрунтованими є посилання податкового органу в якості підстав для зменшення валових витрат товариства та податкового кредиту на незнаходження контрагентів позивача за адресою, що зазначена у податкових накладних та на відсутність у них необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаних тверджень.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Що стосується відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд першої інстанції також вірно вказав, що законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. В даному випадку податковим органом не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договорів були відсутні у контрагентів.

Також безпідставним посилання податкового органу на те, що оскільки вказані у листі Адміністрації Миколаївського морського порту особи відсутні у звітності форми 1 ДФ ТОВ «Про-Елмон» та ТОВ «Моноліт Трейд Систем», це є свідченням невиконання вказаними контрагентами ремонтних робіт на об'єктах, вказаних в актах приймання виконаних робіт та податкових накладних, тобто нереальності господарських операцій між ними та позивачем.

Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від дотримання ними порядку оформлення найманих працівників, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

В акті перевірки податковий орган також посилався на те, що позивачем до перевірки було надано договір та податкову накладну від 11.11.2013 року №55, виписану ТОВ «Про-Елмон» на адресу позивача нібито на результатами виконання робіт за договором від 28.10.2013 року №28/10, де в графі «номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено фарбування металоконструкцій згідно договору №524/нк-12 від 29.03.2012 року, тобто надано договір та податкову накладну, які не мають жодного зв'язку, не можуть бути підтвердження наявності господарських операцій, та як результат віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Слід зазначити, що податковий орган не зазначив в акті перевірки та не надав жодного доказу, навіть на вимогу суду апеляційної інстанції, який би підтверджував, що позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період на підставі вказаної податкової накладної.

Позивач, в свою чергу, зазначив, що товариством були подані до суду виправлені постачальником ще у відповідному періоді податкові накладні № 18 від 29.08.2012 року (від ТОВ «Маріон» та № 55 від 11.11.2013 року (від ТОВ «Про-Елмон») з відповідними супроводжувальними листами, а тому, на думку позивача, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції, посилання податкового органу на невідповідність податкових накладних вимогам законодавства та господарським операціям позивача є необґрунтованим.

З огляду на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки позивачем було доведено суду наявність всіх необхідних умов на віднесення витрат та сум ПДВ до валових витрат та податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності здійснюваних господарських операцій, наявності податкових накладних на підтвердження виконання контрагентами позивача робіт та надання послуг, згідно укладених договорів та інших первинних документів, сплати відповідних сум ПДВ.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва дійшла безпідставного та необґрунтованого висновку щодо нереальності здійснюваних між ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» та ТОВ «Маріон.», ТОВ «Про-Елмон», ТОВ «Моноліт Трейд Систем» господарських операцій.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014 року №0003062202 та №0003072202.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв