Рішення

від 03.12.2015 по справі 634/638/15-ц

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 634/638/15-ц

Провадження № 2/634/247/15

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015 Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого(ої)-судді: Єрьоміна О. В.

при секретарі:ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом прокурора Сахновщинського району Харківської області до ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_3, реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ Харківської області про визнання незаконними та скасування наказу ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області та визнання договорів оренди землі недійсними, -

встановив:

Прокурор Сахновщинського району Харківської області звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_3, реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ Харківської області, про визнання незаконними та скасування наказу ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області та визнання договорів оренди землі недійсними.

У обґрунтування з урахуванням уточнених позовних вимог посилався на те, що в ході вивчення прокуратурою району стану законності відведення земельних ділянок на території Сахновщинського району Харківської області для ведення фермерського господарства встановлено, що наказ ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить Закону України «Про фермерське господарство». Так, ОСОБА_3 не надав до ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області жодного документа, який би підтверджував наявність у нього сільськогосподарської техніки та не обґрунтував необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок з урахуванням відсутності власної сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку земель.

Крім того, у порушення вимог ч. 7 ст 7 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки ОСОБА_3 надані не єдиним масивом.

У зв’язку з тим, що наказ ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області є незаконним і підлягає скасуванню, то укладені в подальшому між ОСОБА_2 управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_3 договори оренди землі є недійсними, а відповідно їхня державна реєстрація є недійсною й підлягає скасуванню.

Також, відповідно до інформації відділу Держземагентства у Сахновщинському районі Харківської області від 16.06.2015 за № 01-20-25559 встановлено, що орендна плата на землі державної власності сільськогосподарського призначення встановлюється у відповідності до ст.ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 20, 21, 23 Закону України «Про оцінку земель», ст. 288 Податкового кодексу України. Тож, для нарахування орендної плати земель сільськогосподарського призначення державної власності враховується вимоги Податкового

кодексу України, в якому зазначено, що річна сума платежу орендної плати повинна становити не менше 3% та не більше 12 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно вимог Закону України «Про оцінку земель» нормативно-грошова оцінка проводиться обов’язково у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності і розробляється на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Також, нормативно-грошова оцінка може проводитись на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому Законом. За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка затверджується районною радою на земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Однак, на момент укладення даного договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не проводилася та не затверджувалася Сахновщинською районною радою Харківської області, але в договорі річна орендна плата встановлена у розмірі 4 %, що суперечить вимогам законодавства.

Тому, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов’язки начальника ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області ОСОБА_4 № 2047 від 01.09.2014, яким надано громадянину ОСОБА_3 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташовані за межами населених пунктів Лигівської та Олійниківської сільських рад на території Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 211, 9764 га, у тому числі: земельна ділянка площею 46, 8215 га із кадастровим номером 6324884000:01:000:0755, земельна ділянка площею 79, 1527 га із кадастровим номером 6324886000:01:000:1068 та земельну ділянку площею 86, 0022 га із кадастровим номером 6324884000:02:000:0753.

Визнати недійсними укладені договори оренди зазначених земельних ділянок, а саме: укладений договір оренди земельної ділянки від 10.10.2014 між ОСОБА_2 управлінням Держземагентства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_3 з кадастровим номером 6324886000:01:000:1068 площею 79, 1527 га із земель сільськогосподарського призначення на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області; укладений договір оренди земельної ділянки від 10.10.2014 між ОСОБА_2 управлінням Держземагентства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_3 з кадастровим номером 6324884000:01:000:0755 площею 46, 8215 га із земель сільськогосподарського призначення на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області; укладений договір оренди земельної ділянки від 10.10.2014 між ОСОБА_2 управлінням Держземагентства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_3 з кадастровим номером 6324884000:02:000:0753 площею 86, 0022 га із земель сільськогосподарського призначення на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області;

Скасувати державну реєстрацію договорів оренди, а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень р/н 436274763248 від 29.10.2014 (земельна ділянка площею 41,8215 га); рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень р/н 436338163248 від 29.10.204 (земельна ділянка площею 79,1527 га); рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень р/н 436297663248 від 29.10.2014 (земельна ділянка площею 86, 0022 га).

Зобов’язати ОСОБА_3 повернути державі в особі ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області (код ЄДРПОУ 37685871) земельні ділянки площею 46, 8215 га (кадастровий номер 6324884000:01:000:0755 ), 79, 1527 га (кадастровий номер 6324886000:01:000:1068 ) та 86, 0022 га ( кадастровий номер 6324884000:02:000:0753) відповідно, розташовані на території Олійниківської та Лигівської сільських рад Сахновщинського району;

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти позовних вимог, зазначив, що ним не порушено порядок отримання у власність вищевказаних земельних ділянок, оскільки технічна документація, розроблена ФОП ОСОБА_5 не містить будь–яких обмежень

у використанні отриманих в оренду ОСОБА_3 земельних ділянок і відсутність наявних в них сервітутів. Також законодавством України не передбачено чітко визначеного змісту поняття «єдиний земельний масив». Що стосується тверджень позивача про відсутність власної сільськогосподарської техніки, то чинним законодавством не передбачено жодних імперативних норм, які б встановлювали вимоги щодо обов’язкової наявності власної сільськогосподарської техніки на момент отримання вказаних земельних ділянок в оренду. Більше того, зазначена техніка може бути придбана (отримана) у власність та/або в оренду як на підставі цивільно-правових угод, так і фермерським господарством після його створення. Крім того, фермерське господарство має право використовувати найману працю. Також всі договори оренди землі укладені відповідно до законодавства України, та позивачем не надано жодних юридично обґрунтованих доказів, які вказували на протилежне.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Держземагенства у Харківській області у судове засіданн не з»явився. Із письмових заперечень вбачається, що прокурором зроблено хибний висновок про те, що оскаржувані накази прийняті всупереч вимогам ч.1 ст 7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки не в повному обсязі досліджено зміни, що відбулися у земельному законодавстві з приводу повноважень органів, уповноважених розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. Передача відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Також, ЗУ «Про фермерське господарство» та Земельним кодексом України не заборонено надавати в оренду для ведення фермерського господарства різні земельні ділянки. Крім того, прокурором не вказує на те, чиї саме та які саме цивільні права або інтереси були порушені та наказом, скасування якого він вимагає.Прокуратурою не надано жодних доказів щодо порушення інтересів держави, що робить даний позов безпідставним. Окрім цього, також є хибним висновок про те, що ОСОБА_3 всупереч ст. 123 Земельного кодексу України не надав необхідний перелік документів для надання йому земельних ділянок у власність, оскільки ОСОБА_3 надано всі перелічені документ передбачені Законом України «Про фермерське господарство», а саме відомості про бажаний розмір та місце розташування земельних ділянок, інформацію про ведення фермерського господарства одноосібно із залученням найманої робочої сили, графічні матеріали, на яких зазначено балансне місце розташування земельних ділянок, копії паспорту, ідентифікаційного коду, копію документа про наявність освіти (диплом), здобутої в аграрному навчальному закладі, обгрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Крім того, відповідно до рекомендаційних роз’яснень щодо порядку визначення розміру орендної плати під час укладання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності під час реалізації територіальними органами Держземагенства (відповідно до положень) повноважень з передачі (надання) в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для сільськогосподарських потреб, які розміщені на офіційному сайті Держземагенства України, передбачена можливість укладання договорів оренди землі без попереднього замовлення, виготовлення, затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Так, відповідно до вищевказаних рекомендацій розмір орендної плати за користування земельною ділянкою за згодою сторін може розраховуватися на підставі оцінки 1 га відповідного виду сільськогосподарських угідь, яка визначна за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років, з урахуванням кумулятивного коефіцієнту індексації та коефіцієнта 1,756 (для ріллі, відповідно до постанови КМУ від 31.10.2011 року № 1185). Крім цього, ОСОБА_3 зобов’язано виготовити технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі у річний строк з моменту державної реєстрації права користування земельними ділянками, що відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про оцінку земель».

Також пунктом 5 договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 управлінням Держземагентства у Харківській області, передбачено, що сторони дійшли згоди, що в разі, якщо розмір орендної плати, визначений за даними затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, буде більшим за розмір орендної плати, визначений згідно цього пункту договору оренди та сплачений орендарем, то сума різниці між вказаними розмірами підлягає сплаті орендарем до відповідного бюджету у місячний строк з дня

набрання чинності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У разі, якщо розмір орендної плати, визначений за даними затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, буде меншим за розмір орендної плати, визначений згідно цього пункту договору оренди та сплачений орендарем, то сума різниці між вказаними розмірами не підлягає сплаті (поверненню орендарю з відповідного бюджету.

Враховуючи викладене, можна стверджувати, що ні місцевий бюджет, до якого надходить орендна плата, ні держава в цілому не зазнали жодних фінансових втрат.

У судове засідання представник реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ Харківської області з»явився, проти задоволення позовних вимог прокурора заперечув, вважає вимоги прокурора про визнання недійсними та скасування рішення про держану реєстрацію прав та обтяжень необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі. Так, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

За приписами ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3 , 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10 , 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу , тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 15 , 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який

не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм правом на звернення до суду за захистом

наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. При цьому судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а також порушені державні та суспільні інтереси.

Так, прокурор, обґрунтовуючи свої вимоги взагалі не зазначив, яким чином та які саме інтереси держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, зачіпають (порушують) вказані договори, та в чому вони суперечать моральним засадам суспільства.

Судом встановлені слідуючі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Наказом виконуючого обов’язки начальника ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області ОСОБА_4 № 2047 від 01.09.2014 надано громадянину ОСОБА_3 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташовані за межами населених пунктів Лигівської та Олійниківської сільських рад на території Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 211, 9764 га, у тому числі: земельна ділянка площею 46, 8215 га із кадастровим номером 6324884000:01:000:0755, земельна ділянка площею 79, 1527 га із кадастровим номером 6324886000:01:000:1068 та земельну ділянку площею 86, 0022 га із кадастровим номером 6324884000:02:000:0753.

Між ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено договори оренди землі та передано в строкове платне користування вищезазначені земельні ділянки для ведення фермерського господарства строком на 49 років щодо земельних ділянок:

- 10.10.2014 на Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області площею 79, 1527 га (кадастровий номер з/д 6324886000:01:000:1068 );

- 10.10.2014 на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області площею 46, 8215 га (кадастровий номер з/д 6324884000:01:000:0755 );

- 10.10.2014на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області площею 86, 0022 га (кадастровий номер з/д 6324884000:02:000:0753 );

Приймання та передачу земельних ділянок згідно зазначених договорів оренди землі оформлено актами.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об’єкту нерухомого майна договори оренди землі на підставі рішень державного реєстратора реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ внесено запис про реєстрацію право оренди земельними ділянками, а саме:

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень р/н 436274763248 від 29.10.2014 (земельна ділянка площею 41,8215 га) ;

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень р/н 436338163248 від 29.10.204 (земельна ділянка площею 79,1527 га) ;

-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень р/н 436297663248 від 29.10.2014 (земельна ділянка площею 86, 0022 га).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону Укрїни «Про фермерське господарство» громадянам для ведення фермерського господарства земельні ділянки надаються єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктур.

За приписами ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV , на яку посилався прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог, земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Поняття «єдиний масив» законодавством не визначено, однак аналізуючи нормативну базу та законодавство у сфері земельних відносин, що складають суть даного питання, зокрема Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року , Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)

земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV , Рекомендації щодо виділення земельних часток (паїв), затверджені наказом Держкомзему України від 30.12.1999 року № 130, можна дійти висновку, що єдиний земельний масив являє собою одну індивідуальну земельну ділянку чи сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи групі компактно розташованих полів.

Зазначене вище правило, що наведене в ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV , спрямоване перш за все на створення та забезпечення найбільш сприятливих умов для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства.

Разом із тим, ані ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV , ані інші норми законодавства у сфері земельних відносин не містять будь-якої прямої заборони щодо можливості надання громадянину для ведення фермерського господарства декількох окремих, відособлених земельних ділянок державної власності, або додаткових земельних ділянок, якщо про це просить громадянин, чи обмежень щодо загальної площі земельних ділянок, які надаються для здійснення підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства (фермерства), оскільки в разі використання земельної ділянки (земельних ділянок) не за цільовим призначенням, право на них може бути припинено на підставі ст.ст. 141 , 143 Земельного Кодексу України , в тому числі й у судовому порядку.

Статтею 116 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до ст. 123 ЗК України , надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 124 ЗК України , передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу . Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу , здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу .

Тобто, згідно з вказаними нормами підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору (договорів) є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.

У силу ч. 4 ст. 122 ЗК України , п.п. 4.32. п. 4 Положення про Головне управління Держземагенства в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року № 258 , п.п. 4.28. п. 4 Положення про Головне управління Держземагенства в Харківській області, затвердженого Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 року № 449, з наступними змінами, органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, а саме: передачі їх у власність або користування для всіх потреб в межах області, є Головне управління Держземагенства в Харківській області.

Щодо вимог прокурора щодо ненадання ОСОБА_3 доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі, то зазначена техніка може бути придбана (отримана) у власність та/або в оренду як на підставі цивільно-правових угод, так і фермерським господарством після його створення.

При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» відповідач ОСОБА_3 у своїй заяві зазначив не тільки бажаний розмір земельних ділянок та місце їх розташування, а й навів відповідне обґрунтування розмірів цих земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема зазначивши, що на вказаних земельних ділянках планує вирощувати овочі (розсаду томату, капусти, перцю солодкого, цибулі, редиски, укропу). Крім того було додано копію диплому Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства про наявність освіти, здобутої ним в аграрному навчальному закладі.

Крім того, на момент подачі гр-ном ОСОБА_3 заяви, вказана прокурором вимога щодо ненадання ОСОБА_3 доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі в ЗУ "Про фермерське господарство» була відсутня.

При цьому доводи прокурора про те, що вказані накази суперечать ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» , а тому підлягають скасуванню відповідно до ст. 21 ЦК України , в більшій своїй частині є сумнівними й недоречними та грунтуються на довільному тлумаченню наведеної правової норми, оскільки як зазначалося вище, ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV не містить будь-якої прямої заборони та не виключає можливості щодо надання громадянину для ведення фермерського господарства не однієї, а декількох окремих, відособлених земельних ділянок державної власності, або додаткових земельних ділянок, а відтак оспорювані розпорядження та накази лише формально не узгоджуються з приписами ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV .

Посилаючись у своїй позовній заяві на ст.ст. 203 , 215 ЦК України , позивачем не вказано, яким саме актам цивільного законодавства суперечить зміст оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок та в чому саме виражаються таки суперечності, чиї саме та які інтереси держави і суспільства, його моральні засади, порушує зміст оскаржуваних прокуратурою договорів оренди земельних ділянок. Наявність усіх перелічених складових є обов'язковою для визнання правочину недійсним. Більше того, вимагаючи визнання недійсними даних договорів, позивач жодним чином не досліджує їх зміст. Крім того, прокурор, посилаючись в позові на статтю 21 ЦК України , не вказує на те, чиї саме та які саме цивільні права або інтереси були порушені наказами, скасування яких він вимагає, а посилаючись на ст.ст. 203 , 215 ЦК України , не зазначає, яким саме актам цивільного законодавства суперечить зміст оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок та в чому саме виражаються таки суперечності, чиї саме та які інтереси держави і суспільства, його моральні засади, порушує зміст оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст.16 ЗУ "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця,прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу , здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу .

Щодо визнання недійсності договорів оренди, то за змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Згідно ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону.

Презумпція правомірності правочину, а відтак і цивільно-правового договору, встановлена законодавцем у статті 204 ЦК України .

Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з нормами глави 16 ЦК України правочин може бути визнано судом недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України , є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України , а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а

також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 216 , ч. 1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що спірні договори оренди для ведення фермерського господарства укладені строком на 49 років.

Орендну плату сторонами встановлено у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Вказані договори оренди землі укладені сторонами в письмовій формі, як те встановлено законодавством, містять усі суттєві умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Приймання та передачу земельних ділянок згідно зазначених договорів оренди землі оформлено відповідними актами.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року, майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Щодо зауважень прокурора стосовно відсутності на момент укладення спірних договорів оренди нормативної грошової оцінки землі, то відповідно до п. 5 договорів оренди земельних ділянок від 10.10.2014 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у річний строк з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідного органу місцевого самоврядування та укладення угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки.

До моменту набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одниці площі земель сільськогосподарського призначення по Сахновщинському району Харківської області, що становить 22298 грн 11 коп (двадцять дві тисячі двісті дев’яносто вісім гривень 11 копійок) на території Лигівської сільської ради Харківської області з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.2014 рік, з розрахунку за 1 га площі ріллі.

Сторони дійшли згоди, що в разі, якщо розмір орендної плати, визначений за даними затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, буде більшим за розмір орендної плати, визначений згідно цього пункту договору оренди та сплачений орендарем, то сума різниці між вказаними розмірами підлягає сплаті орендарем до відповідного бюджету у місячний строк з дня набрання чинності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У разі, якщо розмір орендної плати, визначений за даними затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, буде меншим за розмір орендної плати, визначений згідно цього пункту договору оренди та сплачений орендарем, то сума різниці між вказаними розмірами не підлягає сплаті (поверненню орендарю з відповідного бюджету.

У матеріалах справи міститься технічна документація з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розроблена Державним підприємством «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 01.09.2015 року.

Таким чином, умови договорів оренди земельної ділянки від 10.10.2014 року, не порушують приписи чинного законодавства Українии та жодним чином не завдають фінансових втрат місцевому бюджету, до якого відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового

кодексу України надходить орендна плата, та державі в цілому від тимчасової сплати орендарем орендної плати, визначеної на підставі інформації щодо проіндексованої оцінки сільськогосподарських угідь відповідно до матеріалів грошової оцінки зеель1995-1997 років.

Згідно ст. ст. 10 , 60 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оспорюваних рішень, та про відповідність зазначених договорів вимогам ст.203 ЦК України , ст.ст.14-15 Закону України "Про оренду землі" , що є підставою для відмові у позові, тим паче згідно ст.3 Конституції України , права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Відповідно довимог ст.88 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 209 , 212 , 214 , 215 та 218 ЦПК України , суд,-

вирішив:

У задоволенні позовних вимог прокурора Сахновщинського району Харківської області до ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_3, реєстраційної служби Сахновщинського РУЮ Харківської області, про визнання незаконними та скасування наказу ОСОБА_2 управління Держземагентства у Харківській області та визнання договорів оренди землі недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом 10 днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -