Рішення

від 10.12.2015 по справі 904/9197/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.15р. Справа № 904/9197/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ", м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька область

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМТРАНС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 9950,10 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № ББУ/ДУ302/СЛ/14 від 23.12.14р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 7 від 21.07.2015 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМТРАНС" про стягнення 9950,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №ДУ-2014/479-КП від 09.12.2014 року, в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 10.11.2015р.

10.11.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, яким просив суд в задоволенні позову відмовити. (а.с.34-36)

В судовому засіданні, в присутності представників сторін оголошено перерву до 09.12.15р.

09.12.2015 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову у повному обсязі, просив суд в задоволенні позову відмовити, подав через канцелярію суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву. (а.с.40-41)

09.12.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" (покупець-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМТРАНС" (постачальник - відповідач) укладено договір поставки №ДУ-2014/479-КП від 09.12.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити у власність покупця продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення (далі-продукція) в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. (а.с.8-14)

Відповідно до п. 1.2. договору, покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності до умов даного договору.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, яка супроводжується одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом.

Відповідно до п. 4.2. договору, умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс -2000". Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 4.7. договору, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

Пунктом 4.8. договору сторони узгодили, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вище обумовленому пункті призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях до договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Право власності на продукцію, ризик втрати або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з дати поставки продукції. (п. 4.9. договору)

Відповідно до п. 5.2. договору, ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

09.12.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено специфікацію до договору, якою сторони погодили найменування продукції - Деаератор атмосферного типу V-15 м 3 та деаераційна колонка ДА-25м 3 /ч., кількість - 1 шт., вартість - 199 002,00 грн., строки поставки - до 26.12.2014 року. Також, сторонами було погоджено умови оплати та умови поставки продукції: DDP (Інкотермс - 2000), Донецька обл., смт. Новодонецьке, ш. "Піонер" ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ". (а.с.15)

В порушення строків поставки продукції (до 26.12.2014р.), визначених специфікацією, 30.12.2014 року відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткова накладна №47 від 29.12.2014 року та товарно-транспортна накладна №47 від 30.12.2014 року, з відміткою представника позивача про отримання товару саме 30.12.2014р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою відповідача. (а.с.16-17)

В зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару та на підставі п. 6.2 договору яким передбачено, що у випадку не поставки (в тому числі, недопоставки, невистачающої та/або некомплектної) продукції або поставки (в тому числі, допоставки невистачающої та/або некомплектної) продукції з порушенням строків, передбачених у договорі або відповідній специфікації, постачальник, за письмовою вимогою покупця, сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, що поставляється згідно відповідної специфікації, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 5% від вартості невчасно поставленого товару на суму 9950,10 грн.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №ДУ-2014/479-КП від 09.12.2014 року, в частині порушення відповідачем встановлених строків поставки продукції.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язання відповідача із своєчасної поставки продукції передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Враховуючи умови специфікацій, а також надані позивачем до суду накладні, за якими продукція була поставлена відповідачем позивачу, відповідно строк поставки продукції є таким, що настав.

Відповідачем поставка продукції у встановлені договором строки не здійснена, тобто порушено умови договору, який підписано між сторонами.

В судових засіданнях відповідач проти поставки продукції з порушенням встановленого строку не заперечував.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Таким чином, доказів своєчасної поставки продукції відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, визначене статтею 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

На підставі п. 6.2. договору яким передбачено, що у випадку не поставки (в тому числі, недопоставки, невистачающої та/або некомплектної) продукціїабо поставки (в тому числі, допоставки невистачающої та/або некомплектної) продукції з порушенням строків, передбачених у договорі або відповідній специфікації, постачальник, за письмовою вимогою покупця, сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, що поставляється згідно відповідної специфікації,

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 9950,10 грн.

Судом перевірений розрахунок штрафу та встановлена його правильність, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9950,10 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.34-36,40-41), суд зазначає наступне:

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі № 15рп/2002 року (справа про досудове врегулювання спорів) можливість судового захисту не може бути поставлена законом у залежність від використання суб'єктами інших засобів прав захисту.

Зокрема, відповідно до вказаного рішення Конституційний Суд України вирішив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Згідно правової позиції Верховного суду України у справі викладеної у постанові від 28.11.2011р. у справі 43/308/10 (№ 3-127-гс11) якщо законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

За вказаних обставин посилання відповідача на норми Господарського процесуального кодексу України та умови договору щодо необхідності дотримання позивачем у справі досудового претензійного порядку врегулювання спору до уваги судом не приймаються.

Разом з тим, посилання відповідача на те, що умови договору не містять правових підстав для стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язань з поставки, а містять тільки умови, щодо відповідальності у випадку не поставки товару, є помилковими, оскільки неустойка, стягнення якої передбачено пунктом 6.2. договору, є майновою відповідальністю постачальника у випадку непоставки (недопоставки) продукції у строки, передбачені специфікацією. Зазначеної правової позиції дотримується Вищій господарський суд України у постанові від 04.09.2013 року у справі №904/1841/13-г.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №ДУ-2014/479-КП від 09.12.2014 року, встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМТРАНС" (49035, м. Дніпропетровськ, вул. Піхотинців, 7, код ЄДРПОУ 21876943) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ", (85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А, код ЄДРПОУ 37014600) штраф у сумі 9950 грн. 10 коп. та суму судового збору у розмірі 1218 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.12.2015р.

Суддя ОСОБА_3