Рішення

від 12.12.2015 по справі 904/9403/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.15р. Справа № 904/9403/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 6107 грн 99 коп.

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: провідний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність №181/1001 від 12.05.2015;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 6107,99 грн, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 023904, укладеного між сторонами 04.04.2008.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позов не надав, участь свого повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання поштового відправлення.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористалися своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2008 між ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - постачальник) та ОСББ "Наш дім" (далі - споживач) укладено договір № 023904 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний постачати електроенергію споживачу, який, у свою чергу, повинен сплачувати за спожиту активну електроенергію шляхом здійснення платежів на поточний рахунок ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго".

Пунктом 2.2. додатку 3 до договору, підтвердження фактично використаного обсягу електроенергії за звітний розрахунковий період що належить до сплати споживачем здійснюється за формою акту про використану електроенергію, який споживач надає постачальнику протягом доби після завершення розрахункового періоду.

Сторони у п. 2.3. додатку 3 до договору, на підставі п. 6.39. ПКЕЕ, передбачили, що у разі неможливості отримання постачальником електроенергії даних про спожиту електроенергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електроенергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електроенергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електроенергії здійснюється постачальником електроенергії за величиною потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, що підтверджується актами про використану електроенергію ОСББ "Наш дім" за період з травня 2013 року по жовтень 2014 року.

Обсяг спожитої електроенергії було визначено позивачем на підставі даних, отриманих під час контрольних зйомів показів приладів обліку, оскільки відповідач не надав позивачу даних про спожиту електроенергію в спірний період.

Відповідно до п. 4. додатку 3 до договору "Порядок розрахунків", споживач здійснює повну оплату вартості обсягу використаної в розрахунковому періоді електроенергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Попередня оплата здійснюється не пізніше трьох операційних банківських днів до початку розрахункового періоду у розмірі повної вартості обсягу використання електроенергії заявленого на цей період.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом доби після подання Акту про використану електроенергію відповідно до даних про фактичне споживання електроенергії або за остаточним рахунком нарахованим згідно з п. 2.3. цього додатку, протягом п'яти операційних банківських днів з дня отримання рахунку.

На виконання умов договору рахунки на оплату за поставлену активну електроенергію 28.09.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача, які 30.09.2015 були отримані відповідачем особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач виставлені рахунки не оплатив, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлену активну електроенергію за період з травня 2013 року по жовтень 2014 року у сумі 6 107,99 грн, за стягненням якої позивач і звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем та відповідальність споживача, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, він зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки активної електричної енергії за період з травня 2013 року по жовтень 2014 року на суму 6107,99 грн доведено позивачем повністю та відповідачем не оспорено.

На підставі викладеного, враховуючи матеріали справи позов підлягає задоволенню повністю, а саме підлягає стягненню з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 6107,99 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України у сумі 1218,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з О'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім", 49048, м. Дніпропетровськ, вул. Банківська, буд. 18, ідентифікаційний код 25539875, на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК" Дніпрообленерго", 49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22, ідентифікаційний код 23359034, - 6107,99 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію та витрати по сплаті судового збору у сумі 1218,00 грн, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 14.12.2015.

Суддя В.Д. Воронько