Рішення

від 14.12.2015 по справі 904/8819/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.15р. Справа № 904/8819/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" (м. Дніпропетровськ)

відповідача-2: Фермерського господарства "Шут В.І." (с. Спаське, Сосницького району, Чернігівської області)

про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 26.08.2011 (кредитний ліміт) у загальному розмірі 16 484 грн. 35 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Єрмолов Є.М. - спеціаліст (довіреність № 3438-К-О від 14.08.2015)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" (далі - відповідач-1, поручитель) та з Фермерського господарства "Шут В.І." (далі - відповідач-2, Клієнт) заборгованість за договором банківського обслуговування від 26.08.2011 (кредитний ліміт) у загальному розмірі 16 484 грн. 35 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- заборгованість за кредитом в сумі 11 872 грн. 99 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 01.08.2014 по 17.08.2015 в сумі 1 880 грн. 39 коп.;

- заборгованість зі сплати винагороди за використання ліміту в період з 01.06.2015 по 17.08.2015 в сумі 320 грн. 58 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 01.11.2014 по 17.08.2015 в сумі 2 410 грн. 39 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування б/№ від 26.08.2011 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати відсотків за його користування, а також сплати винагороди за використання ліміту. Так, відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № 26002060342364, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку позивача з відповідачем, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Відповідач за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 16 484 грн. 35 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 26.10.2015.

У судове засідання 26.10.2015 з'явився представник позивача.

Представники відповідача-1,2 у судове засідання 26.10.2015 не з'явилися.

Від відповідача-1 надійшло клопотання (вх.суду 69650/15 від 26.10.2015), в якому він просить суд розглянути справу без участі його представника, а також зазначає, що позовні вимоги Банку визнає у повному обсязі.

Причин нез'явлення відповідач-2 суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 26.10.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

У судове засідання 23.11.2015 з'явився представник позивача. Представники відповідача-1,2 у судове засідання 23.11.2015 не з'явилися.

Від представника позивача надійшла заява про продовження строку вирішення спору на 15 днів (вх.суду 76931/15 від 23.11.2015), яка обґрунтована необхідністю надання часу дл мирного врегулювання спору.

Ухвалою суду від 23.11.2015 клопотання позивача про продовження строку вирішення спору задоволено та продовжено строк розгляду спору по справі № 904/8819/15 на 15 днів, терміном до 16.12.2015 включно.

Ухвалою суду від 23.11.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.12.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

У судове засідання 14.12.2015 з'явився представник позивача.

Представники відповідача-1,2 у судове засідання 14.12.2015 не з'явилися.

Судом враховано, що від відповідача-1 надійшло клопотання (вх.суду 69650/15 від 26.10.2015), в якому він просив суд розглянути справу без участі його представника, а також зазначав, що позовні вимоги Банку визнає у повному обсязі.

Причин нез'явлення відповідач-2 суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача-1 судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.10.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 є: 49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Метробудівська, будинок 3, офіс 181, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача-1.

На підтвердження адреси відповідача-2 судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.10.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 16142, Чернігівська область, Сосницький район, село Спаське, вулиця М.Мойсієнка, будинок 26, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача-2.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015 була отримана відповідачем-2 01.12.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994530161242 (1614200022353).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 01.10.2015, від 26.10.2015 та від 23.11.2015 були надіслани сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі-1,2 про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, оскільки ухвала суду від 23.11.2015 була надіслана на їх адреси, які підтверджені Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.10.2015 та отримані відповідачами завчасно.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачі-1,2 не скористалися своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників відповідача-1,2. Крім того від відповідача-1 мається відповідне клопотання, а будь-яких клопотань від відповідача-2 щодо відкладення розгляду справи протягом більше двох тижнів з моменту отримання ухвали суду (01.12.2015) до суду не надходило.

У судовому засіданні 14.12.2015 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні 14.122015 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідачі жодних проплат не здійснювали, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені банківськи виписки по рахунку відповідача. Також представник позивача наголошував на тому, що неявка у судове засідання представників відповідачів-1,2 не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Так, 26.08.2011 відповідач-2 звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою із зразками підписів та відбитку печатки (далі - заява) (а.с.16).

В заяві зазначено, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір яких банк повідомляє клієнта на свій розсуд в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з даною анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування (далі - договір).

Крім того, в заяві відповідач зазначив також наступне:

- підписавши дану заяву, погоджуюсь з умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, https://client-bank..privatbank.ua, тарифами банку, які разом із заявою та карткою зі зразками підписів та відтиском печатки складають договір банківського обслуговування;

- відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через веб-сайт банку (www.privatbank.ua, https://client-bank..privatbank.ua чи інший інтернет-/СМС-ресурс, зазначений банком).

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26002060342364.

Таким чином, між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування б/н від 26.08.2011, а згідно із заявою відповідач-2 взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Розділом 3.2.1. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Кредитний ліміт".

Кредитний ліміт стосовно цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг" представляє собою суму грошових кошів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі відомостей про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників, тощо (пункт 3.2.1.1.5. Умов).

Згідно з пунктами 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.6. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи Клієнт-Банк, Інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інші). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що застосовується в проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових коштів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, в разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, що передбачені внутрішніми нормативними документами банку.

Договір, а саме: обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за договором (пункт 3.2.1.6.1. Умов).

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі ).

Періодом безперервного користування кредитом, відповідно до п. 3.2.1.1.11., є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більш ніж 35 днів.

Відповідно до пунктів 3.2.1.1.3, 3.2.1.2.2.5 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Клієнт зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-2 з 29.08.2011 кредитний ліміт в розмірі 10 400 грн. 00 коп., з 19.06.2013 кредитний ліміт в розмірі 12 000 грн. 00 коп., з 01.03.2014 кредитний ліміт в розмірі 12 000 грн. 00 коп. та з 02.03.2014 кредитний ліміт в розмірі також 10 284 грн. 74 коп., що підтверджується довідкою № 08.7.0.0.0/150828140022 від 28.08.2015 (а.с.32).

Згідно з пунктом 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку не обнуління дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункти 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2, 3.2.1.4.1.3.).

Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пункт 3.2.1.4.9 Умов).

Крім того, пунктом 3.2.1.4.4. встановлено обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами.

При перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку, або на будь-які пластикові карти (за винятком зарахувань заробітної плати на зарплатні картки Банку), а також на погашення будь-яких кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає Банку списувати суми такої комісійної винагороди, що підлягають до сплати Банку, зі свого поточного рахунку (пункт 3.2.1.1.17. Умов).

Відповідно до розділу 3.2.1.2.2. Умов відповідач-2 зобов'язався: використовувати кредит на цілі, зазначені в пункті 3.2.1.1.1. даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (пункт 3.2.1.2.2.1.); сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно пунктів 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. (пункт 3.2.1.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого пунктом 3.2.1.1.11. (пункт 3.2.1.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17. (пункт 3.2.1.2.2.5.).

В свою чергу відповідачем-2 зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також сплати винагороди за використання ліміту у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в наступних сумах:

- заборгованість за кредитом в сумі 11 872 грн. 99 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 01.08.2014 по 17.08.2015 в сумі 1 880 грн. 39 коп.;

- заборгованість зі сплати винагороди за використання ліміту в період з 01.06.2015 по 17.08.2015 в сумі 320 грн. 58 коп.

Факт кредитування поточного рахунку № 26002060342364 на підставі договору банківського обслуговування від 26.08.2011 підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з наданих позивачем банківських виписок за період з 02.05.2015 по 17.08.2015 та з 26.08.2011 по 08.10.2015 по рахунку відповідача-2, на ньому обліковуються прострочені суми.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою відповідача позивачем було відкрито поточний банківський рахунок № 26002060342364, на який відповідачу-2 встановлено, зокрема, з 02.03.2014 кредитний ліміт в сумі 10 284 грн. 74 коп.

Судом встановлено, що укладений правочин в частині встановлення та обслуговування кредитного ліміту за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору від 26.08.2011 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи, у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за вищезазначеним договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем-2 умов договору, відповідачем-2 господарському суду надано не було.

Так, строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту в сумі 11 872 грн. 99 коп., сплати процентів за користування кредитом в період з 01.08.2014 по 17.08.2015 в сумі 1 880 грн. 39 коп., сплати винагороди за використання ліміту в період з 01.06.2015 по 17.08.2015 в сумі 320 грн. 58 коп. є такими, що настали.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов договору, відповідач-2 не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування. Також відповідачем-2 були порушені зобов'язання щодо сплати винагороди за використання ліміту.

Так, судом перевірений розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає умовам договору, оскільки позивачем вірно застосовані річні процентні ставки станом на момент їх нарахування, а також вірно застосовані інші вихідні дані (сума ліміту, часткові оплати, періоди нарахування та ін.).

Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам та винагороді за використання ліміту (станом на 17.08.2015, а.с.33-34), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідач-2 не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.2.1.5.7 Умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення 11 872 грн. 99 коп. - заборгованості за кредитом, 1 880 грн. 39 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та 320 грн. 58 коп. заборгованості зі сплати винагороди за використання ліміту.

При цьому, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних), від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 3.2.1.5.1.).

Згідно з пунктом 3.2.1.5.4 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.1.0.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано Клієнтом.

На підставі вказаного пункту кредитного договору позивач нарахував та просить стягнути пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 01.11.2014 по 17.08.2015 в сумі 2 410 грн. 39 коп.

При цьому, згідно із статтею 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статтею 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного повернення отриманого кредиту, порушення строків сплати процентів за договором та сплати винагороди з використання ліміту, умови пунктів 3.2.1.5.1. та 3.2.1.5.4. договору та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань за договором (погашення кредиту, сплати відсотків та винагороди) підлягають задоволенню в сумі 2 410 грн. 39 коп.

Крім того, приймаючи рішення, суд виходив із наступного.

Так, 11.11.2013 між відповідачем-1 (поручитель) та позивачем (кредитор) укладено договір поруки № 10829CNCWS04K, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником (відповідачем-2) всіх своїх обов'язків за договором № б/н від 28.10.2011 (п/р 26002060342364) (пункт 1 договору поруки).

У пункті 2 договору поруки, встановлено, що поручитель (відповідач-1) відповідає перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

За кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 4 договору поруки).

За умовами пункту 5 договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги (пункт 6 договору поруки).

На виконання вказаних умов договору поруки, позивач звернувся до відповідача-2 щодо виконання обов'язків за договором від 26.08.2011 з вимогою вих. № 10829CNCWS04K від 06.08.2015, яка надіслана на адресу відповідача-1 12.08.2015, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та відповідною поштовою квитанцією (а.с 41).

Доказів виконання обов'язків за договором банківського обслуговування від 26.08.2011, на момент розгляду спору відповідачі не надали.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що факт наявності у відповідача-2 перед позивачем заборгованості за договором встановлений судом, отже позовні вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент звернення із позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 218 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (182 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 16 484 грн. 35 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 1 218 грн. 00 коп. (1 розмір мінімальної заробітної плати), а позивачем згідно платіжного доручення № ВО1S7В0ХВР від 17.08.2015 сплачено 1 827 грн. 00 коп.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 609 грн. 00 коп. (1827,00 - 1218,00).

Отже, з урахуванням вище описаного, в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" на користь позивача підлягає поверненню з державного бюджету України судовий збір в сумі 609 грн. 00 коп.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідачів-1,2, які відповідають перед позивачем солідарно, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів-1,2 пропорційно вині кожного у виникненні спору.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Метробудівська, будинок 3 офіс 181; ідентифікаційний код 34562954) та Фермерського господарства "Шут В.І." (16142, Чернігівська область, Сосницький район, село Спаське, вулиця М.Мойсієнка, будинок 26; ідентифікаційний код 36956274) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) 11 872 грн. 99 коп. - заборгованості за кредитом, 1 880 грн. 39 коп. - процентів за користування кредитом, 320 грн. 58 коп. заборгованості зі сплати винагороди за використання ліміту, 2 410 грн. 39 коп. - пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Метробудівська, будинок 3 офіс 181; ідентифікаційний код 34562954) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 609 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Шут В.І." (16142, Чернігівська область, Сосницький район, село Спаське, вулиця М.Мойсієнка, будинок 26; ідентифікаційний код 36956274) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 609 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) надмірно сплачений судовий збір у сумі 609 грн. 00 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № ВО1S7В0ХВР від 17.08.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко