Рішення

від 14.12.2015 по справі 905/2007/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2015р. Справа № 905/2007/15

за позовом Публічного акціонерного товариства В«ФінростбанкВ» , ЄДРПОУ 14366762, м.Одеса

до відповідача ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства В«ТермоВ» , ЄДРПОУ 30416284,

м.Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 3053326 грн. 70 коп.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Мельниченко Ю.С.

Суддя Уханьова О.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство В«ФінростбанкВ» , м.Одеса, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства В«ТермоВ» , м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 3053326 грн. 70 коп., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 2000000,00 грн., заборгованість за відсотками в сумі 233205,55 грн., пеня по простроченій заборгованості по кредиту в сумі 718794,52 грн. та пеня по простроченій заборгованості по відсоткам в сумі 101326,63 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №171 від 21.10.2013р. в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 26.10.2015р. №307, за змістом якого вважає позов необгрунтованим, у зв'язку з відсутністю належних доказів видачі кредиту, а саме первинних документів, які підтверджують факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів, неправомірне нарахування суми пені.

Крім цього, відповідачем заявлене клопотання від 26.11.2015р. про призначення судової економічної експертизи по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

21.10.2013р. між сторонами був підписаний кредитний договір №171 про відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії під заставу рухомого майна, за умовами якого, позивач (банк) зобов'язався надати відповідачу (боржнику) грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії (далі - кредит) з лімітом заборгованості 2000000,00 грн. строком користування з 21.10.2013р. по 21.04.2014р. зі сплатою 28% річних. Тип процентної ставки за кредитом - фіксована. Кредит надається боржнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів (п.1.2 договору).

Згідно п.1.3 договору видача кредиту здійснюється частинами, шляхом надання боржнику траншів, після розгляду банком заявок боржника на видачу кредитних коштів (далі - заявка) та їх акцепту, не перевищуючи при цьому максимальної суми (ліміту кредитної лінії). Заявка оформлюється боржником за формою банку. Зобов'язання банка по кредитуванню в рамках даного договору визначаються сумою акцептованої заявки і виникають у момент акцепту заявки банку. При повному наданні боржнику кредитних коштів за акцептованою заявкою, заявка вважається виконаною, а зобов'язання банку виконаними.

Повернення кредиту здійснюється на умовах, визначених цим договором, в термін до 21.04.2014р. (п.1.5 договору).

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно розділу 4 договору встановлений обов'язок банку відкрити відповідачу позичковий рахунок №20625993000171.980 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк» для видачі кредиту, №20681993000171.980 - для обліку нарахованих процентів за користування кредитом.

При цьому, банк зобов'язаний видати кожний узгоджений транш за кредитною лінією у відповідності з акцептованими заявами боржника на отримання грошових коштів після розгляду їх банком шляхом перерахування суми (частини) кредиту з позичкового рахунку боржника на відповідні реквізити згідно заявки відповідача або перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок відповідача №26004993000116.980 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк».

21.10.2015р. відповідач звернувся до позивача з клопотанням №21/10/2 щодо видачі грошових коштів в розмірі 2000000,00 грн. в межах відкличної відновлювальної кредитної лінії за кредитним договором на поточний рахунок №26004993000116 у відділенні «ДРУ» АТ «Фінростбанк».

Згідно меморіального ордеру №TR.67643.534.99080 від 21.10.2013р. позивачем з рахунку №20625993000171.980 на рахунок відповідача №26004993000116 було перераховано грошові кошти в сумі 2000000,00 грн. Викладене також підтверджується випискою з особового рахунку №20625993000171 за період з 21.10.2013р. по 27.08.2015р.

При цьому, господарський суд не приймає доводи відповідача про те, що надані позивачем до матеріалів справи меморіальний ордер та виписки з рахунку не є належними доказами у справі на підставі наступного:

Зокрема, за приписами п.п.3, 6 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст.41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч.1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003р. за N559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Приписами п.5.4 Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З урахуванням вищевикладеного, суд приймає надані позивачем документи, як належні докази підтвердження видачі кредиту, а також наявності спірної заборгованості.

Отже, за висновками суду, відсутність в матеріалах справи заявок відповідача на видачу кредиту, акцептованих банком, не спростовує факт перерахування кредитних коштів відповідачу.

Крім цього, відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України жодних документів, які б спростовували надані позивачем докази, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до розділу 5 договору відповідач зобов'язаний належним чином використовувати і в повному обсязі своєчасно повернути банку кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші грошові зобов'язання, передбачені умовами договору, зокрема, здійснювати погашення кредиту та процентів, сплачувати інші платежі у відповідності з умовами договору.

Як вказувалось вище, згідно п.1.5 договору повернення кредиту здійснюється на умовах, визначених цим договором, в термін до 21.04.2014р.

За приписом п.3.2 договору боржник повертає кредит в термін до 21.04.2014р. безготівковим шляхом на рахунок №20625993000171.980 у відділенні В«ДРУВ» АТ В«ФІНРОСТБАНКВ» , код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762.

За висновками суду, всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, умов договору відповідачем свої зобов'язання з повернення кредиту позивачу не виконані.

Частиною 1 ст.1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до п.3.4 договору №171 від 21.10.2013р. проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно в останній робочий день місяця за фактичні дні користування кредитними коштами по методу В«факт/фактВ» згідно з затвердженими Національним Банком України В«Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків УкраїниВ» : в останній робочий день першого місяця надання кредиту за період з дня виникнення заборгованості по останній календарний день першого місяця користування кредитом; починаючи з другого місяця користування кредитом, щомісячно в останній робочий день поточного місяця за фактичну календарну кількість днів користування кредитом (з першого по останній календарний день кожного місяця) від фактичної суми заборгованості за кредитом; в день повернення заборгованості за кредитною лінією в повній сумі проценти нараховуються за період з першого календарного дня місяця по день, що передує дню повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Пунктом 3.5 договору сторони визначили, що боржник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісячно не пізніше останнього числа (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти за користування кредитом та в день, встановлений для повернення основної суми боргу, а у випадку повного дострокового погашення кредиту - в день фактичного погашення кредиту від фактичної суми заборгованості за кредитом, безготівковим шляхом на рахунок №20681993000171.980 у відділенні В«ДРУВ» АТ В«ФІНРОСТБАНКВ» , код банку 328599, код ЄДРПОУ 14366762. За період у якому наступає строк погашення кредиту проценти сплачуються не пізніше строку повернення кредиту, указаного в п.1.1 цього договору. День надходження коштів для остаточного погашення кредиту в розрахунок процентів не враховується.

При несплаті процентів за користування кредитом в строки, встановлені цим договором, заборгованість по процентам переноситься на рахунок прострочених процентів (п.3.6 договору).

На підставі п.п.1.1, 3.4, 3.5 договору позивачем за період з 01.08.2014р. по 27.08.2015р. за користування кредитом нараховано відповідачу відсотки у сумі 233205,55 грн.

Відповідачем доказів повернення кредитних коштів в сумі 2000000,00 грн. та сплати відсотків в сумі 233205,55 грн. всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

При цьому, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на недоведеність позивачем цих позовних вимог суд вважає безпідставними.

Зокрема, як вказувалось вище, надані позивачем до справи документи приймаються судом в якості належних доказів отримання відповідачем кредиту за договором №171 від 21.10.2013р. Одночасно, судом прийнято до уваги факт часткового погашення відповідачем процентів за договором, що також підтверджує отримання ним кредитних коштів в сумі 2000000,00 грн. та часткове виконання умов кредитного договору.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі невиконання або невчасного виконання грошових зобов'язань по сплаті кредиту, процентів, комісій, інших платежів по цьому договору при відсутності домовленості про відстрочку погашення кредиту або процентів, боржник сплачує банку пеню від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення за весь період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (п.3.11 договору).

Позивачем на підставі п.3.11 договору нарахована пеня по простроченій заборгованості по кредиту в сумі 718794,52 грн. за період 15.12.2014р. по 27.08.2015р. та пеня по простроченій заборгованості по відсоткам в сумі 101326,63 грн. за період з 01.08.2014р. по 27.08.2015р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує про неправомірне заявлення позивачем даних позовних вимог у зв'язку з існуванням мораторію на нарахування пені та порушення вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Суд приймає до уваги вказані заперечення відповідача та вважає позов в частині вимог про стягнення пені неправомірним, враховуючи наступне:

Умовами кредитного договору встановлені строки виконання відповідачем зобов'язань по поверненню кредиту - 21.04.2014р.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Отже, право кредитора вважається порушеним з 22.04.2014р., тобто, з моменту недотримання боржником строку повернення кредиту.

Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки у кредитному договорі №171 від 21.10.2013р. сторони не передбачили іншу тривалість цього періоду, період нарахування пені повинен починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Розрахування пені за несвоєчасне повернення кредиту здійснено позивачем з 15.12.2014р. по 27.08.2015р., тобто з порушенням вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Крім цього, відповідно до ст.2 Закону України від 02.09.2014р. №1669-VII В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст.1 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України В«Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014р. №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч.5 ст.11 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р . було затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м.Донецьк.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014р. №1053 В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» .

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 відповідно до ст.ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч.ч.1, 7 ст.4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. №405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. №33/6/а В«Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведенняВ» , згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження №1079-р від 05.11.2014р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ПНВП «Термо» є м.Донецьк, вул.Молодогвардійців, 3В.

Інформація, яка згідно статті 17 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» є обов'язковою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про здійснення відповідачем господарської діяльності не за місцем реєстрації та/або про зміну його місцезнаходження - в реєстрі відсутня.

Відповідно до ст.18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, або її відокремленого підрозділу, фізичної особи - підприємця під час провадження ними господарської діяльності, а також для відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Законом України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Відповідно до ст.2 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» право суб'єкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

За приписами ст.11 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

У розумінні положень ст.58 Конституції України приписи ст.2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Крім цього, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населенних пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» визнано такими, що втратили чинність попередні постанови №1053 від 30.10.2014р. та №1079 від 05.11.2014р., затверджено відповідний Перелік населених пунктів, до якого включено м.Донецьк.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України В«Про боротьбу з тероризмомВ» , прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваженняВ» , а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені.

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені є неправомірним, враховуючи, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають задоволенню в сумі 2233205,55 грн., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 2000000,00 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 233205,55 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача на користь Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Клопотання від 26.11.2015р. ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства В«ТермоВ» , м.Донецьк про призначення судової економічної експертизи судом залишено без задоволення.

Зокрема, відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

За висновками суду, під час розгляду даної справи відсутні питання, які потребують спеціальних знань для їх вирішення.

Клопотання від 07.10.2015р. №1929, від 09.11.2015р. №2048, від 27.11.2015р. №2093 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції судом залишено без розгляду, враховуючи наявну у справі заяву позивача від 08.12.2015р. №2105 про розгляд справи без застосування режиму відеоконференції та участі представника позивача в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«ФінростбанкВ» , м.Одеса до ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства В«ТермоВ» , м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 3053326 грн. 70 коп., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 2000000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками в сумі 233205 грн. 55 коп., пеня по простроченій заборгованості по кредиту в сумі 718794 грн. 52 коп. та пеня по простроченій заборгованості по відсоткам в сумі 101326 грн. 63 коп., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства В«ТермоВ» (83024 м.Донецьк, вул.Молодогвардійців, буд.3В; рах.№26004993000116 у Відділенні В«ДРУВ» АТ "Фінростбанк", МФО 328027, ЄДРПОУ 30416284) на користь Публічного акціонерного товариства В«ФінростбанкВ» (65104 м.Одеса, пр.Ак.Глушка, буд.13, р/р 32071100901 в Управлінні НБУ в Одеській області, МФО 328027, ЄДРПОУ 14366762) заборгованість за кредитом в сумі 2000000 грн. 00 коп. та заборгованість за відсотками в сумі 233205 грн. 55 коп., всього заборгованість в сумі 2233205 грн. 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 науково-виробничого підприємства В«ТермоВ» (83024 м.Донецьк, вул.Молодогвардійців, буд.3В; рах.№26004993000116 у Відділенні В«ДРУВ» АТ "Фінростбанк", МФО 328027, ЄДРПОУ 30416284) на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 33498 грн. 08 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 14.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 14.12.2015р.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя О.О. Уханьова

Суддя Ю.С. Мельниченко