Рішення

від 30.11.2015 по справі 910/27404/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015Справа №910/27404/15

За позовом Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауде Україна»

про стягнення 1 193 769,30 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Фадєєв О.П. - представник за довіреністю;

від відповідача: Соболєв А.В. - представник за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауде Україна» про стягнення 1 193 769,30 грн. заборгованості за договором №350-ТЕ про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та надання власного рухомого складу і контейнерів для здійснення перевезень вантажів по території України та у міжнародному сполучення від 04.08.2014 року.

Ухвалою суду від 26.10.2015 року було порушено провадження у справі № 910/27404/15 та призначено її до розгляду на 13.11.2015 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.11.2015 року підтримав подане 06.11.2015 року клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Лауде Смарт Інтермодал», розгляд якого судом відкладено в наступне судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2015 року подав письмове підтвердження відсутності аналогічного спору.

В судовому засіданні у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 23.11.2015 року.

20.11.2105 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність в матеріалах справи належних доказів того, що перевезення за період з червня по липень 2015 року з зазначенням дозволу позивача №1756 від 08.01.2015 року були здійснені саме відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2015 року підтримав подане 06.11.2015 року клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Лауде Смарт Інтермодал».

Представник позивача надав усні пояснення з приводу клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Лауде Смарт Інтермодал», дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

Також представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2015 року підтримав, подане через канцелярію суду клопотання про повернення позовної заяви на підставі ст. 63 ГПК України, у зв'язку з тим, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

Представник позивача надав усні пояснення з приводу клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви без розгляду.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки, наявними у справі матеріалами підтверджуються повноваження представника позивач на підписання позовної заяви.

В судовому засіданні 23.11.2015 року представник позивача надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача надав суду документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.11.2015 року у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.11.2015 року.

Представник позивача 20.11.2015 подав письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні 30.11.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 30.11.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2014 року між Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лауде Україна» (замовник, відповідач) був укладений договір №350-ТЕ про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та надання власного рухомого складу і контейнерів для здійснення перевезень вантажів по території України та у міжнародному сполучення.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець за дорученням замовника приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок замовника надавати комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та надання власного рухомого складу і контейнерів для здійснення перевезень вантажів по території України, країн СНД та інших держав (послуги), а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги на умовах даного договору, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан власного рухомого складу і контейнерів та його повернення згідно із умовами даного договору.

Згідно п. 1.2 договору перелік послуг, що надаються за цим договором, вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно з цим договором, а також пункти відправлення та призначення вантажу зазначаються в протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною цього договору.

Діяльність сторін регламентується діючими правилами «СМГС», міжурядовими та прикордонними залізничними угодами, національним та міжнародним транспортним правом, законодавчими актами України (1.3).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг за цим договором узгоджується сторонами, про що складається та підписується протокол погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих замовнику, згідно з актами наданих послуг та звірки взаєморозрахунків (п.3.5).

Згідно п. 2.2.3 договору замовник зобов'язаний надавати виконавцю письмове звернення (по факсу, електронною поштою) на надання послуг, із зазначенням умов надання цих послуг.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що замовник здійснює 100% попередню оплату послуг, передбачених цим договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно п. 2.1.4 договору після надходження оплати на рахунок виконавця, виконавець зобов'язаний надсилати замовнику дозвіл на відправлення вантажів в терміни і в обсягах, погоджених з виконавцем, а також інструкцію по заповненню перевізних документів.

Сторони здійснюють звірку взаєморозрахунків щомісячно (п.4.4); після проведення звірки сторонами підписується акт наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків (п.4.5); у разі якщо актом наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків встановлена заборгованість замовника перед виконавцем, замовник сплачує борг в 3-денний термін з моменту одержання акту (п.4.6).

Відповідно до п. 4.7 договору у разі виявлення розбіжностей між даними, наданими замовником і даними отриманими виконавцем від залізниці за формою 4-А за транзитні перевезення, або по перелікам ТехПД за експортно-імпортним перевезенням виявлення відправок, неврахованих у даному періоді, облік відповідних змін здійснюється у наступних періодах.

Пунктом 8.7 договору сторони погодили, що сторона, яка притягла третю особу до виконання своїх обов'язків за цим договором несе перед другою стороною відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків третьою особою, як за свої особисті.

Згідно п. 8.12 договору замовник несе відповідальність за використання наданих виконавцем кодів платника послуг, і в разі використання кодів без згоди виконавця оплачує всі витрати, в яких зазначено наданий замовнику код платника послуг, за вартістю і ставками, передбаченими протоколом погодження договірної ціни.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами по договору (п.11.1).

Як зазначав позивач, на виконання умов договору №350-ТЕ від 04.08.2014 року, ним були надані позивачу послуги на суму 1 946 584,30 грн., на підтвердження чого позивач надав суду акти виконаних робіт №1 від 31.07.2015 року на суму 1 552 601,24 грн. та №2 від 31.07.2015 року на суму 393 983,06 грн.

Проте, як зазначав позивач, відповідач, в порушення грошових зобов'язань за договором №350-ТЕ від 04.08.2014 року, не в повному обсязі здійснив оплату наданих позивачем послуг, в зв'язку з чим його заборгованість становить 1 193 769,30 грн., з яких: 863 033,30 грн. - заборгованість визнана відповідачем (згідно актів виконаних робіт №№ 1, 2 та акту звірки взаєморозрахунків); 330 736,00 грн. - сума вартості здійснених перевезень за період з червня по липень 2015 року, з посиланням на дозвіл позивача №1756 від 08.01.2015 року, виданий на перевезення виключно у січні 2015 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність в матеріалах справи належних доказів того, що перевезення за період з червня по липень 2015 року з зазначенням дозволу позивача №1756 від 08.01.2015 року були здійснені саме відповідачем.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з актів виконаних робіт №№1,2 від 31.07.2015 року, акту звірки взаєморозрахунків до договору №350-ТЕ від 04.08.2014 року, відповідач визнав наявну станом на 31.07.2015 року заборгованість за договором на суму 863 033,30 грн., при цьому:

- акт виконаних робіт №2 від 31.07.2015 року на суму 393 983,06 грн. підписаний представниками позивача та відповідача, без будь-яких зауважень, та скріплений печатками юридичних осіб;

- акт виконаних робіт №1 від 31.07.2015 року на суму 1 552 601,24 грн. підписаний відповідачем на суму 1 221 865,24 грн.

Таким чином, враховуючи те, що, актами виконаних робіт №№1,2 від 31.07.2015 року та актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано заборгованість відповідача станом на 31.07.2015 року в розмірі 863 033,30 грн., останній, в силу положень пункту 4.6 договору, зобов'язаний був сплатити зазначену заборгованість в триденний термін з моменту одержання акту.

Проте, в порушення грошових зобов'язань за договором №350-ТЕ від 04.08.2014 року, відповідач заборгованість в розмірі 863 033,30 грн. не сплатив.

Відповідно до, наданого відповідачем, додатку №1 до акту №1 від 31.07.2015 року, останній не визнав заборгованість в сумі 330 736,00 грн. згідно рахунків (Invoice): №ECF-3522 від 14.07.2015 року на суму 41 342,00 грн., №ECF-3527 від 14.07.2015 року на суму 17 718,00 грн., №ECF-3523 від 14.07.2015 року на суму 5 906,00 грн., №ECF-3521 від 14.07.2015 року на суму 11 812,00 грн., №ECF-3520 від 14.07.2015 року на суму 11 812,00 грн., №ECF-3589 від 14.07.2015 року на суму 23 624,00 грн., №ECF-3577 від 16.07.2015 року на суму 53 154,00 грн., №ECF-3591 від 14.07.2015 року на суму 29 530,00 грн., №ECF-3590 від 16.07.2015 року на суму 5 906,00 грн., №ECF-3510 від 14.07.2015 року на суму 17 718,00 грн., №ECF-3510 від 14.07.2015 року на суму 29 530,00 грн., №ECF-3511 від 14.07.2015 року на суму 11 812,00 грн., №ECF-3525 від 14.07.2015 року на суму 53 154,00 грн., №ECF-3526 від 14.07.2015 року на суму 17 718,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені рахунки були надані позивачем на оплату послуг згідно залізничних накладних: №26741 від 20.06.2015 року (6 вагонів), №26761 від 23.06.2015 року (18 вагонів), №24768 від 24.06.2015 року (2 вагони), №26779 від 25.06.2015 року (6 вагонів), №26705 від 26.06.2015 року (2 вагони), №26780 від 26.06.2015 року (12 вагонів), №26790 від 26.06.2015 року (4 вагони), №26802 від 27.06.2015 року (4 вагони), №26825 від 30.06.2015 року (2 вагони), №26829 від 30.06.2015 року (4 вагони), №26828 від 30.06.2015 року (4 вагони), №26834 від 01.07.2015 року (4 вагони), №26874 від 03.07.2015 року (18 вагонів), №26891 від 04.07.2015 року (6 вагонів), №26914 від 05.07.2015 року (10 вагонів), №26927 від 06.07.2015 року (2 вагони), №27058 від 16.07.2015 року (8 вагонів), перевезення за якими здійснювались за період червень-липень 2015 року за маршрутом Ізов - Дніпропетровськ-Ліски з використанням дозволу №1756 від 08.01.2015 року (код 9001911-350-ТЕ-КЛ-№1756/1).

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач надав відповідачу дозвіл №1756 від 08.01.2015 року на перевезення зовнішньоторгових вантажів залізничним сполученням на період до 31.01.2015 року: на вантаж - контейнери універсальні порожні власні; за маршрутом - Ізов (експ. ПКП) - Дніпропетровськ-Лиски; код (при заповненні накладних) - 9001911-350-ТЕ-КЛ-№1756/1 (дійсний лише на дане перевезення, на січень місяць поточного року).

Відповідно до наданого позивачем дозволу №1756 від 08.01.2015 року, відповідачем за маршрутом Ізов - Дніпропетровськ-Ліски було здійснено перевезення 20 контейнерів, що підтверджується залізничною накладною №25113 від 10.01.2015 року.

Крім того, як вже зазначалось, за період червень-липень 2015 року, з використанням виданого відповідачу, на перевезення виключно в січні 2015 року, дозволу №1756 від 08.01.2015 року (код 9001911-350-ТЕ-КЛ-№1756/1) за маршрутом Ізов - Дніпропетровськ-Ліски здійснювались перевезення вантажів, що підтверджується зазначеними вище залізничними накладними за період з 20.06.2015 року по 16.07.2015 року, відомостями контейнерів, що перевозяться (до кожної накладної) та відомостями ТехПД.

З урахуванням протоколів узгодження ставок на експортно-імпортні перевезення вантажів по залізницям України до договору №350-ТЕ від 04.08.2014 року: №11 на період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року та №12 на період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року (за маршрутом Ізов.експ. - Дніпропетровськ Ліски ставка 2 953,00 грн. за один контейнер), відповідачем за період з липеня по червень 2015 року, з використанням виданого позивачем, на перевезення виключно в січні 2015 року, дозволу №1756 від 08.01.2015 року (код 9001911-350-ТЕ-КЛ-№1756/1) були здійснені перевезення загалом на суму 330 736,00 грн. (112 вагонів х 2 953,00 грн.).

В свою чергу, у відповідь на лист позивача від 26.10.2015 року №ДЗ-1-11/618 Laude Smart Intermodal S.A. (експедитор на польському шляху згідно зазначених вище накладних) повідомив про те, що перевезення контейнерів здійснювалися на підставі інструкцій, які були надані їм саме ТОВ «Лауде Україна».

Таким чином, враховуючи використання наданого позивачем коду 9001911-350-ТЕ-КЛ-№1756/1 (дозвіл №1756 від 08.01.2015 року на перевезення в січні 2015 року) без згоди останнього, на підставі п.п. 8.7, 8.12 договору, у відповідача виник обов'язок з оплати всіх витрат, в яких зазначено наданий замовнику код платника послуг, за вартістю і ставками, передбаченими протоколом погодження договірної ціни.

У відповідь на вимогу позивача від 21.09.2015 року про сплату заборгованості за договором №350-ТЕ від 04.08.2014 року у розмірі 1 193 769,30 грн., відповідач повідомив про те, що ним визнається заборгованість лише на суму 863 033,30 грн., яка не може бути сплачена в зв'язку зі складним матеріальним становищем.

Станом на момент розгляду справи в суді, відповідач доказів оплати заборгованості за договором №350-ТЕ від 04.08.2014 року у розмірі 1 193 769,30 грн. не надав, обставини, викладені позивачем належними доказами не спростував, натомість, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість відповідача в зазначеній сумі, яка виникла в зв'язку з порушенням останнім договірних зобов'язань.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором №350-ТЕ від 04.08.2014 року у розмірі 1 193 769,30 грн., нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1 193 769,30 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауде Україна» (місцезнаходження : 02147, м. Київ, вул. О.Давидова, буд. 19, кв. 73, код ЄДРПОУ 39291827) на користь Державного підприємства «Український державний центр транспортного сервіс «Ліски» (місцезнаходження: 02092, м. Київ, вул. Довбуша, буд. 22, код ЄДРПОУ 01069755) 1 193 769 (один мільйон сто дев'яносто три тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн. 30 коп. - заборгованості та 17 906 (сімнадцять тисяч дев'ятсот шість) грн. 54 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

07.11.2015 року.

Суддя Спичак О.М.