Рішення
від 08.12.2015 по справі 909/1126/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 р. Справа № 909/1126/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Манів-Головецька О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: комунального підприємства "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр", вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Легенда-Ф", площа Ринок, 18А, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 12690,99 грн.

за участю:

від позивача: представники не з'явилися;

від відповідача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 25.11.15).

ВСТАНОВИВ:

комунальне підприємство "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Легенда-Ф" про стягнення 12690,99 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору №85/07-10 від 01.07.10 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська в частині оплати за користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, натомість 08.12.15 через канцелярію суду подав заяву (вх.№ 19251/15), згідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив справу розглядати без його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав та подав клопотання вх.№13348/15 від 08.12.15 про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочку 3% річних та інфляційних втрат, в порядку статті 83 ГПК України, виходячи з викладених письмово пояснень.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога про стягнення заборгованості за користування місцем для розміщення рекламного засобу.

01.07.10 між комунальним підприємством "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр" та товариством з обмеженою відповідальністю "Легенда-Ф" укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу , що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська №85/07-10, згідно умов якого Уповноважений орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами, а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до його (їх) призначення та умов Договору, та вносить плату за користуванням місцем (-ями) з дня отримання пріоритету або дозволу до порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Івано-Франківську (п.2.1 договору).

Відповідно до пп.3.4.14 даного договору та додаткової угоди №1 від 01.08.10 відповідач зобов"язався своєчасно та в повному обсязі вносити до бюджету м.Івано-Франківська плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у порядку та в розмірах, передбачених розділом 4 цього договору.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01.08.10, розмір плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів встановлюється виконавчим органом ради та складається з плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на площу рекламної поверхні рекламного засобу та коефіцієнт зональності. Розмір плати вказується в додатках до цього договору. Підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами до бюджету м.Івано-Франківська плати є цей договір та відповідні додатки до нього. Плата за договором перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами за кожен місяць окремо не пізніше 25 числа поточного місяця до бюджету м.Івано-Франківська на р/р №31415544700002, код платежу 24060300 з призначенням платежу - плата за розміщення спеціальних рекламних конструкцій.

Згідно додатку №1 до договору від 01.07.10 №85/07-10 відповідач зобов"язався сплачувати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Івано-Франківська 561,00 грн. щомісяця. 01.12.11 шляхом підписання додатку №2 до договору, розмір плати за договором зменшений до 374,00 грн. 01.01.12 додатковою угодою №2 до даного договору внесено зміни до додатку №2 та встановлено плату за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів в розмірі 408,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Легенда-Ф" в процесі судового розгляду даної справи оплатило заборгованість в сумі 8347,00 грн. за період з 01.11.12 до 31.07.14 в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку станом на 09.10.15, копія якої долучена до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання щодо плати за розміщення спеціальних рекламних конструкцій належним чином не виконав, порушивши договірні строки оплати.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська №85/07-10 від 01.07.10 підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами п.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом п. 7.4 договору №85/07-10 від 01.07.10, сторони узгодили, що за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу.

Крім того, за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами, додатково сплачує пеню в розмірі 15 (п"ятнадцяти) відсотків простроченої суми (п. 7.5 договору).

Згідно п.10.5 договору №85/07-10 від 01.07.10 сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в п.10.4 даного договору , відповідно до якого строк позовної давності відносно стягнення штрафних санкцій складає 3 (три ) роки.

На підставі вказаних правових норм та пунктів договору, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 5127,32 грн. та штраф в розмірі 1252,05 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені, штрафу та встановлено, що наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 5127,32 грн. - грн. та штрафу в розмірі 1252,05 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування своїх вимог щодо зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню на користь позивача, відповідачем надано лист -повідомлення вих.№76/15 від 07.12.15 про відсутність коштів на банківському рахунку товариства, за підписом генерального директора ТОВ "Легенда-Ф" ОСОБА_2І, однак вказаний документ не може підтверджувати неможливість вчасного виконання відповідачем зобов'язання через відсутність грошових коштів на рахунку останнього.

Крім того, відповідачем не надано доказів звернення до позивача з проханням про надання відстрочки сплати боргу за надані послуги, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства, а тому наведені відповідачем обставини, зокрема, складне фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для зменшення розміру пені та штрафу, оскільки таке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача вх.№13348/15 від 08.12.15 про зменшення розміру штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання по договору №85/07-10 від 01.07.10 позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 5821,48 грн. та 3% річних в сумі 490,14 грн.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат та дійшов висновку що наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним, а вимога обґрунтована та підлягає до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та докази, надані на підтвердження несприятливого фінансового стану.

Проте, відповідачем до клопотання про розстрочку виконання рішення суду, не долучено жодних доказів в обґрунтування обставин, викладених у клопотанні.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 2 місяці та матеріали справи вцілому, прийшов до висновку про відмову відповідачу в задоволенні вказаного клопотання.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на матеріальні інтереси як позивача так і відповідача та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, які відповідачем оплачені в повному обсязі 09.10.15, що підтверджується випискою по рахунку комунального підприємства "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр", копія якої знаходиться в матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст. 509, 526, 530, 546, 551, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 175,193,216, 230, 232, 233, 218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3, 4-7, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємства "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр" до товариства з обмеженою відповідальністю "Легенда-Ф" про стягнення 12690,99 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Легенда-Ф", площа Ринок, 18А, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 32606203) на користь комунального підприємства "Івано-Франківський міський рекламно-інформаційний центр", вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 36732773, розрахунковий рахунок місцевого бюджету м.Івано-Франківська №31415544700002, код платежу 24060300, МФО 836014 УДК в Івано-Франківській області) - 5127,32 (п"ять тисяч сто двадцять сім гривень тридцять дві копійки) - пені, 1252,05 (одну тисячу двісті п"ятдесят дві гривні п"ять копійок) - штрафу, 490,14 (чотириста дев"яносто гривень чотирнадцять копійок) - 3% річних та 5821,48 (п"ять тисяч вісімсот двадцять одну гривню сорок вісім копійок) - інфляційних втрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.15

Суддя Максимів Т. В.

Дата ухвалення рішення08.12.2015
Оприлюднено17.12.2015

Судовий реєстр по справі —909/1126/15

Рішення від 08.12.2015

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Максимів Т. В.

Ухвала від 26.11.2015

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Максимів Т. В.

Ухвала від 12.11.2015

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Максимів Т. В.

Ухвала від 27.10.2015

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Максимів Т. В.

Ухвала від 01.10.2015

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Максимів Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні