Рішення

від 08.12.2015 по справі 905/2660/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.2015 Справа №905/2660/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотехсервіс», м.Харцизськ Донецької області, ЄДРПОУ 32050838,

про стягнення 30 361,94 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №б/н від 06.10.2015р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотехсервіс», м.Харцизськ Донецької області, про стягнення 30361,94 грн., у тому числі: пені у розмірі 14263,40 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3049,36 грн., а також інфляційних втрат в розмірі 13049,18 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2660/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 13.10.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2660/15.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі-продажу природного газу №13/3772-БО-6 від 31.01.2013р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом січня - березня, травня 2013р., жовтня - грудня 2013р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; у копіях: договір купівлі - продажу природного газу №13/3772-БО-6 від 31.01.2013р. разом із додатковою угодою №1 від 19.07.2013р.; акти приймання - передачі природного газу від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 31.05.2013р., від 30.09.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р., від 31.12.2013р., а також витяги сальдо та операцій по підприємству з 01.01.2013р. по 31.05.2014р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

08.12.2015р. представником позивача суду представлено реєстр прийнятих платежів на користь НАК «Нафтогаз України» від ТОВ «Теплотехсервіс» через АТ «Ощадбанк» за період з 31.01.2013р. по 24.06.2014р.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.01.2013р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплотехсервіс» (Покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу №13/3772-БО-6, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього правочину (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

За визначеннями п.2.1 договору Продавець передає Покупцю в період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 239,5 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 44,5, лютий - 40,0, березень - 25,0, квітень - 20,0, травень - 5,0, червень - 5,0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 5,0, жовтень - 15,0, листопад - 30,0, грудень - 50,0.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого сторонами планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У розумінні п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.2 договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Додатковою угодою №1 від 19.07.2013р. до договору №13/3772-БО-6 від 31.01.2013р. встановлено з 01.07.2013р. до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 588,54 грн.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п.11.1 договору).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти приймання - передачі природного газу за січень - травень 2013р., вересень - грудень 2013р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Предметом спору по даній справі є стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань з оплати вартості отриманого природного газу у період січень - березень, травень 2013р., жовтень - грудень 2013р.

Згідно представлених суду актів, обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2013р. всього 44,380 тис.м.куб. на суму 206 887,85 грн.;

у лютому 3013р. всього 34,082 тис.м.куб. на суму 158 881,28 грн.;

у березні 2013р. всього 33,256 тис.м.куб. на суму 155 030,69 грн.;

у квітні 2013р. - 5,120 тис.м.куб. на суму 23 868,08 грн.;

у травні 2013р. - 1,987 тис.м.куб. на суму 9 262,88 грн.;

у вересні 2013р. - 2,617 тис.м.куб. на суму 12 008,21 грн.;

у жовтні 2013р. - 14,398 тис.м.куб. на суму 66 065,75 грн.;

у листопаді 2013р. - 20,151 тис.м.куб. на суму 92 463,60 грн.;

у грудні 2013р. - 31,444 тис.м.куб. на суму 144 281,93 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень - травень 2013р., вересень - грудень 2013р. у загальному обсязі 187,435 тис.куб.м. на суму 868 750,27 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газу здійснюється до 14 - го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2013 року - 13.02.2013р.;

за лютий 2013 року - 13.03.2013р.;

за березень 2013 року - 13.04.2013р.;

за квітень 2013 року - 13.05.2013р.;

за травень 2013 року - 13.06.2013р.;

за вересень 2013 року - 13.10.2013.;

за жовтень 2013 року - 13.11.2013р.;

за грудень 2013 року - 13.01.2014р.

Разом з тим, зважаючи на дані, які містить розрахунок суми позовних вимог, сальдо та витяг по операціям щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотехсервіс», а також реєстр прийнятих платежів на користь НАК «Нафтогаз України» від ТОВ «Теплотехсервіс» за період з 31.01.2013р. по 24.06.2014р., оплата за зобов'язаннями січня - березня, травня 2013р., жовтня - грудня 2013р., здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених договором.

Дані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано.

З огляду на несвоєчасну сплату вартості поставленого природного газу в період з січня по березень, у травні 2013р. та з жовтня по грудень 2013р. позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 14263,40 грн., три відсотки річних у розмірі 3049,36грн., а також інфляційні втрати в розмірі 13049,18 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 13 049,18 грн. (нарахування здійснено за зобов'язаннями жовтня 2013р. у період листопад - грудень 2013р. на суму залишку боргу в розмірі 542,72 грн.; за зобов'язаннями листопада 2013р. у період грудень 2013р. - квітень 2014р. на суму боргу з врахуванням часткових оплат, проте з включенням у подальшому суми нарахованих інфляційних витрат за минулий період у межах спірного; за зобов'язаннями грудня 2013р. у період січень - квітень 2014р. на суму боргу з врахуванням часткових оплат, проте з включенням у подальшому суми нарахованих інфляційних витрат за минулий період у межах спірного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь - який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь - який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Відтак, по - перше, оскільки платіж за зобов'язаннями жовтня 2013р. повинен бути здійснений не пізніше 13.11.2013р., період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з грудня 2013р.; по - друге, відповідач розрахувався за цим зобов'язанням остаточно 30.12.2013р., отже залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж дорівнює 0 грн.

Як свідчать обставини справи, за зобов'язаннями листопада 2013р. відповідач розрахувався у три етапи: 30.12.2013р. в сумі 19 457,28 грн., 07.03.2014р. в сумі 25000,00грн., 22.04.2014р. в сумі 48 006,32 грн., з огляду на строк розрахунку за укладеним договором, яким є 13.12.2013р., період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з січня 2014р. і за станом на останній день місяця, у якому здійснено 1 - й платіж (грудень 2014р.), сума боргу становить 73 006,32 грн., що є базою для нарахування інфляційних витрат у цьому випадку у період з січня 2014р. по лютий 2014р.; базою для нарахування інфляційних витрат у березні 2014р. є сума з відрахуванням здійсненої у ньому оплати - 48 006,32 грн., враховуючи остаточний розрахунок у квітні 2014р., сума боргу в цьому місяці відсутня.

За зобов'язаннями грудня 2013р., з огляду на строк розрахунку за укладеним договором, яким є 13.01.2014р., період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з лютого 2014р. і базою для нарахування є сума боргу за станом на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, що дорівнює 144 281,93 грн., по березень 2014р., адже остаточний розрахунок проведено у квітні 2014р. і сума боргу у ньому дорівнює 0 грн.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому є не вірним та не може бути прийнятий для нарахування цих вимог.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», у межах визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір в загальній сумі 5 700,01грн., що підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні іншої частини цих вимог слід відмовити з огляду на їх неправомірність.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних - 3049,36 грн. (першим днем прострочення визначено 14 - е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, нарахування здійснено за зобов'язаннями січня 2013р. з 14.02.2013р. по 02.04.2013р. на суму 206 887,85 грн.; за зобов'язаннями лютого 2013р. з 14.03.2014р. по 02.04.2013р. на суму 158 881,28 грн.; за зобов'язаннями березня 2013р. з 14.04.2013р. по 16.04.2015р. на суму 155 030,69 грн.; за зобов'язаннями травня 2013р. з 14.06.2013р. по 16.07.2013р. на суму 8 161,65 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2013р. з 14.11.2013 по 30.12.2013р. на суму 542,72 грн.; за зобов'язаннями листопада 2013р.: з 14.12.2013р. по 30.12.2013р. на суму 92 463,60 грн., з 31.12.2013р. по 07.03.2013р. на суму 73 006,32 грн., з 08.03.2014р. по 22.04.2014р. на суму 48 006,32 грн.; за зобов'язаннями грудня 2013р.: з 14.01.2014р. по 22.04.2014р. на суму 144 281,93 грн., з 23.04.2014р. по 25.04.2014р. на суму 92 288,25 грн.).

Пунктом 7.2 договору купівлі - продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 14263,40 грн. (першим днем прострочення визначено 14 - е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, нарахування здійснено за зобов'язаннями січня 2013р. з 14.02.2013р. по 02.04.2013р. на суму 206 887,85 грн.; за зобов'язаннями лютого 2013р. з 14.03.2014р. по 02.04.2013р. на суму 158 881,28 грн.; за зобов'язаннями березня 2013р. з 14.04.2013р. по 16.04.2015р. на суму 155 030,69 грн.; за зобов'язаннями травня 2013р. з 14.06.2013р. по 16.07.2013р. на суму 8 161,65 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2013р. з 14.11.2013 по 30.12.2013р. на суму 542,72грн.; за зобов'язаннями листопада 2013р.: з 14.12.2013р. по 30.12.2013р. на суму 92 463,60 грн., з 31.12.2013р. по 07.03.2013р. на суму 73 006,32 грн., з 08.03.2014р. по 22.04.2014р. на суму 48 006,32 грн.; за зобов'язаннями грудня 2013р.: з 14.01.2014р. по 22.04.2014р. на суму 144 281,93 грн., з 23.04.2014р. по 25.04.2014р. на суму 92 288,25 грн.).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних та пені, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог. Так, 3% річних підлягають стягненню у сумі 2 986,38 грн., пеня - 13 930,13 грн. У задоволенні іншої частини цих вимог слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотехсервіс», м.Харцизськ Донецької області, про стягнення 30361,94 грн., у тому числі: пені у розмірі 14263,40грн., трьох відсотків річних у розмірі 3049,36 грн., а також інфляційних втрат в розмірі 13049,18 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотехсервіс» (86700, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32050838, банківські реквізити не зазначено) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 у АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 22616,52 грн., у тому числі: 13930,13грн. пені, 2986,38 грн. 3% річних, 5700,01 грн. інфляційних втрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 907,28 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 08.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2015р.

Суддя О.В. Кротінова