Рішення

від 24.11.2015 по справі 911/4574/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа № 911/4574/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства В«АЙ ТЕКВ» ,

04074, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Лугова, буд. 2, літера А

до Приватного акціонерного товариства В«Бориспільський автозаводВ» ,

08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, буд. 4

про стягнення 492 738,16 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 03.11.2015);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2015).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства В«АЙ ТЕКВ» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства В«Бориспільський автозаводВ» (далі - відповідач) про стягнення 492 738,16 грн., з яких: 420008,03 грн. основного боргу, 19860,91 грн. пені, 1208,24 грн. 3% річних, 9660,18 грн. інфляційних втрат, 42000,80 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 31.08.2015 № 66.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.11.2015.

У судовому засіданні 10.11.2015 на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.11.2015.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.11.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством «АЙ ТЕК» (далі - продавець) та Приватним акціонерним товариством «Бориспільський Автозавод» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу від 31.08.2015 № 66 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначених цим договором, товарно-матеріальні цінності (далі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, що вказуються в погоджених сторонами видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 2.7. Договору, підпис уповноваженої особи покупця у видатковій накладній на отримання товару є одночасно підтвердженням покупця факту прийому від продавця товару по кількості та якості в тарі та упаковці.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що ціна на товар вказується у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Згідно з пунктом 4.3 Договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем на підставі рахунку-фактури протягом трьох банківських днів від моменту отримання товару.

Як встановлено пунктом 6.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати кожної окремої партії товару, покупець сплачує продавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 6.4 Договору, у випадку прострочення оплати товару більше ніж на 30 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 року (пункт 8.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, передав відповідачу товар на суму 420008,03 грн., що підтверджується наданою в матеріали справи видатковою накладною № РН-0000026 від 31.08.2015, яка підписана уповноваженими представниками обох сторін, а відповідач вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видатковій накладній скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, факту вчинення господарської операції з поставки товару. До матеріалів справи долучена копія зазначеної видаткової накладної.

У матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача до вказаної поставки товару.

Однак, в супереч умов Договору, відповідач отриманий товар у встановлені договором строки не оплатив, у результаті наявна заборгованість у розмірі 420008,03 грн. Докази оплати спірної заборгованості відсутні у матеріалах справи, відповідачем її наявність не заперечена.

Також, в якості доказу передання відповідачеві товару, позивачем надано податкову накладну, що складено щодо господарської операції з поставки товару за видатковою накладною № РН-0000026 від 31.08.2015, довідку про відображення в бухгалтерському обліку позивача цієї господарської операції, картку рахунку 63.1.1. бухгалтерського обліку позивача по господарських взаємовідносинах між позивачем і відповідачем, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2015 року.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінені вищевказані документи бухгалтерського обліку позивача як докази відображення позивачем господарської операції за видатковою накладною № РН-0000026 від 31.08.2015 у своїх податкових зобов'язаннях.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, що укладений між сторонами, за правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на день прийняття рішення у справі, відповідач не оплатив прийнятий від позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 420008,03 грн. заборгованості за товар, що поставлений за Договором, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі пунктів 6.3 та 6.4 Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 19860,91 грн. та штраф у розмірі 42000,80 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені, що визначений позивачем, складає 19860,91 грн., у розрахунку пені, наведеному у позовній заяві, позивачем не зазначено періоду нарахування пені, проте, під час судового розгляду справи № 911/4574/15, позивачем, через канцелярію суду, подано письмові пояснення, у яких зазначено, що нарахування пені здійснено ним за період з 4 вересня 2015 року по 7 жовтня 2015 року.

З метою повного і об'єктивного встановлення всіх обставин справи, судом здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що пеню позивачем нараховано надмірно і правильний її розмір за період з 4 вересня 2015 року по 7 жовтня 2015 року складає 19631,06 грн.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлено штраф у розмірі 42000,80 грн., який передбачений пунктом 6.4 Договору.

З метою повного і об'єктивного встановлення всіх обставин справи, судом здійснено перерахунок розміру штрафу та встановлено, що штраф позивачем розраховано вірно.

Представником відповідача у судових засіданнях заперечувалось проти позову, в частині стягнення штрафу, з огляду на те, що одночасне стягнення штрафу і пені є подвійною відповідальністю за одне і те ж правопорушення.

Щодо вказаних заперечень, судом враховане наступне.

У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, встановлено, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Згідно з статтею 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одночасно, судом враховано, що у постановах Верховного Суду України від 9 квітня 2012 року у справі № 20/246-08 та від 27 квітня 2012 року у справі № 06/5026/1052/2011 встановлено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У справах, що переглядались, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу і Верховний Суд України дійшов висновку, що відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленої продукції при одночасному стягненні з нього штрафу і пені.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Зважаючи на вказане, судом враховано, що спір у справі № 6-2003цс15 виник у цивільно-правових відносинах за кредитним договором, відтак, правовідносини не подібні з правовідносинами у даній справі, проте, спори у справах № 20/246-08 та № 06/5026/1052/2011 виникли у господарсько-правових відносинах з господарських договорів, більше того, у справі № 20/246-08 - за договором поставки, відтак, ці правовідносини подібні тим, що розглядаються у даній справі.

Одночасно, судом враховано, що умовами пункту 6.3 Договору передбачено, що покупець сплачує продавцю пеню у випадку несвоєчасної оплати партії товару, а згідно з пунктом 6.4 Договору, покупець додатково сплачує продавцю штраф у випадку прострочення оплати товару більше, ніж на 30 календарних днів, відтак, штраф та пеня за Договором, застосовуються за різні види порушень його умов.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність одночасного стягнення у даній справі з відповідача штрафу і пені, що передбачено сторонами у Договорі між ними, та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, що викладені у постановах від 9 квітня 2012 року у справі № 20/246-08 та від 27 квітня 2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 1208,24 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9660,18 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою повного і об'єктивного встановлення всіх обставин справи, судом здійснено перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, що надані позивачем, та встановлено, що 3% річних нараховані надмірно, правильний розмір - 1139,20 грн., інфляційні втрати у сумі 9660,18 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на встановлення судом того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відшкодування судового збору покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бориспільський Автозавод» (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 4, ідентифікаційний код 31936646) на користь Приватного підприємства «АЙ ТЕК» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 2, літера А, ідентифікаційний код 36924478) 420008 (чотириста двадцять тисяч вісім) грн. 03 коп. основної заборгованості, 19631 (дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 06 коп. пені, 9660 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 1139 (одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн. 20 коп. 3% річних, 42000 (сорок дві тисячі) грн. 80 коп. штрафу та 7391 (сім тисяч триста дев'яносто одна) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 11.12.2015.

Суддя С.О. Саванчук