Рішення від 07.12.2015 по справі 916/3933/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2015 р.Справа № 916/3933/15

За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР"

про стягнення 7605,66грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю №780 від 17.04.2013р.;

Від відповідача:-не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" про стягнення заборгованості у розмірі 7605,66грн., а саме: основного боргу у розмірі 3614,77 грн., 3% річних у розмірі 440,47грн., індекс інфляції у розмірі 3550,42грн. та судового збору у розмірі 1218 грн.

Ухвалою суду від 22.09.2015 року порушено провадження у справі № 916/3943/15 за зазначеним позовом.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2015р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні 07.12.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

В 2014 році між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід Бізнес Центр» було укладено договір на поставку рушникосушарок із нержавіючої сталі .

02 квітня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі за текстом - ФОП ОСОБА_1) поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Схід Бізнес Центр» вироби із нержавіючої сталі - рушникосушарки на загальну суму 26 903 гривні 81 копійка.

28 серпня 2014 року ТОВ «Схід Бізнес Центр» повернула частину отриманого товару на загальну суму 23 289 гривень 04 копійки, однак сума в розмірі 3614 гривень 77 копійок за поставлений товар не була оплачена на користь ФОП ОСОБА_1.

ФОП ОСОБА_1 належним чином виконав зобов'язання з поставки товару, а ТОВ «Схід Бізнес Центр» належно виконав зобов'язання з прийняття товару, що підтверджується видатковою накладною № ТГ-0001642 від 02 квітня 2014 року.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати за отриманий товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 7605,66грн., а саме: основного боргу у розмірі 3614,77 грн., 3% річних у розмірі 440,47грн., індекс інфляції у розмірі 3550,42грн. та судового збору у розмірі 1218 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтю 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено існування заборгованості відповідача по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості товару в сумі 3614,77 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми.

Оскільки Відповідачем не належним чином виконані умови оплати товару, тому він зобов'язаний сплатити на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 440,47 грн. та індекс інфляції в розмірі 3550,42грн.

Отже, згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 440,47 грн. та індекс інфляції в розмірі 3550,42грн. які підлягають стягненню.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" про стягнення заборгованості у розмірі 7605,66грн., а саме: основного боргу у розмірі 3614,77 грн., 3% річних у розмірі 440,47грн., індекс інфляції у розмірі 3550,42грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (65000, м. Одеса, вул. Сонячна, 5, офіс 30, код ЄДРПОУ 35115285) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) основний борг у розмірі 3614,77 грн., 3% річних у розмірі 440,47грн., індекс інфляції у розмірі 3550,42грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2015 р.

Суддя С.В. Літвінов