Рішення

від 10.12.2015 по справі 923/1755/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 р. Справа № 923/1755/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон

до: Приватного підприємства "Корнер", м.Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 7 218,81 грн. за спожиту теплову енергію

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт за довіреністю № 01-4/59 від 31.12.2014р.;

від відповідача: не прибув.

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до приватного підприємства "Корнер" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 49 від 01.01.2011р. у розмірі 7 218,81 грн.

Відповідач витребувані судом документи не надав, у судові засідання не з’являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Ухвала про порушення провадження у справі від 22.10.2015р., направлена відповідачеві за адресою, вказаною в позовній заяві, повернулась до суду з відміткою поштового відділення "За зазначеною адресою не проживає" (а.с.81-84).

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.12.2015р., місцезнаходження юридичної особи є: 73000, Херсонська область, м.Херсон, Комсомольський район, вулиця Піонерська, будинок 36. Така ж адреса вказана позивачем і у позовній заяві.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.06 р. (з відповідними змінами) № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про місце, дату та час проведення судового засідання, проте, своїм правом приймати участь у судовому засіданні останній не скористався. Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд -

в с т а н о в и в:

ПАТ "Херсонська ТЕЦ" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств". Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії.

Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат рентабельності, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.

Господарським кодексом України, Законом України "Про ціни та ціноутворення", іншими законодавчими актами встановлено, що в Україні діють вільні та регульовані ціни. Наведені норми свідчать, що вартість послуг з постачання теплової енергії відноситься до сфери регульованих цін і встановлюється уповноваженим державним органом.

Частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувались ПАТ "Херсонська ТЕЦ" протягом листопада 2014 року затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.12.2013р. № 502. Починаючи з 01.01.2015р. вступила в силу постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 листопада 2014 року № 618.

Вартість послуг з централізованого теплопостачання з 01.03.2015 року було змінено Постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 282 від 27.02.2015р року.

Як свідчать матеріали справи, між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" (постачальником) та приватним підприємством "Корнер" (споживачем) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 49 від 01.01.2011 року (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до вказаного договору об’єктом надання послуг є приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Херсон, вул.200 років Херсона, 43, площею 39,9 кв.м.

Виконання позивачем умов договору підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, в тому числі у приміщенні відповідача, за період з листопада 2014 року по березень 2015 року, що знаходяться у матеріалах справи (а.с. 43-47), відомостями-звітами про витрати теплоенергії та параметри теплоносія за показниками теплолічильника за період з листопада 2014 року по березень 2015 року, що знаходяться у матеріалах справи (а.с.48-54).

Згідно з п. 8 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги позивача не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Відповідно до п.15 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в строки встановлені Договором.

Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки №№ 0-90 за листопад 2014р. на суму 729 грн. 35 коп., за грудень 2014р. на суму 1 157 грн. 05 коп., за січень 2015р. на суму 1 140 грн. 28 коп., за лютий 2015р. на суму 922 грн. 28 коп., за березень 2015р. на суму 997 грн. 67 коп., які вручались уповноваженому представнику відповідача особисто під підпис, що підтверджується копіями цих рахунків, реєстром рахунків за відповідний період (а.с.56-65).

Позивачем направлялись відповідачу вимога про сплату заборгованості від 25.05.2015р. № 06-1/1120. Враховуючи, що вимога була проігнорована відповідачем, позивач змушений був 18.08.2015р. вдруге направити аналогічну вимогу № 06-1/1697.

Крім того, із супровідним листом від 18.08.2015р. № 06-1/1699 направлено акт звірки взаєморозрахунків від 18.08.2015р. Відповіді на зазначені листи відповідачем на надано, другий примірник акту звірки розрахунків не повернуто.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 4 946 грн. 63 коп.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов’язання та підстави його виникнення. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 4 946 грн. 63 коп. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 946 грн. 63 коп. є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п.12 Договору, відповідно до якого за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати. Пунктом 18 Договору визначено, що за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікованої ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 визначена правова позиція, згідно якої, оскільки Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень цього Закону, а приписи Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до таких правовідносин не застосовуються.

Крім того, частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм закону та Договору позивачем за прострочення виконання зобов'язань по оплаті спожитих послуг з теплопостачання нараховано:

- 98 грн. 05 коп. - 3% річних;

- 1 267 грн. 91 коп. - інфляційних збитків;

- 905 грн. 77 коп. - пені.

Зазначене підтверджується детальним розрахунком заборгованості по договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 49 від 01.01.2011 року (а.с.13-15).

Враховуючи вищенаведені умови договору та норми законодавства, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 218 грн. 00 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 75, ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Корнер" (73000, Херсонська область, м.Херсон, Комсомольський район, вулиця Піонерська, будинок 36, код ЄДРПОУ 23131012, інші реквізити суду не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м.Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26036303006572 в ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) суму заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 4 946 грн. 63 коп.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Корнер" (73000, Херсонська область, м.Херсон, Комсомольський район, вулиця Піонерська, будинок 36, код ЄДРПОУ 23131012, інші реквізити суду не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м.Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26004062778900 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) суму 3% річних в розмірі 98 грн. 05 коп ., суму пені в розмірі 905 грн. 77 коп., суму інфляційних в розмірі 1 267 грн. 91 коп. та 1 218 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.12.2015р.

Суддя В.В.Литвинова