Рішення

від 07.12.2015 по справі 916/3943/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2015 р.Справа № 916/3943/15

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 1 ЛТД";

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ"

про стягнення 401188,3грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 по довіреності №б/н від 10.09.2015р.;

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 1 ЛТД" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позов до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ " ( далі - Відповідач) про стягнення 401188,3грн., а саме основна заборгованість у сумі 217800 грн., 3% річних у сумі 16357,60 грн., інфляційні витрати у сумі 167030,70 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2015р. порушено провадження по справі №916/3943/15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2015р. продовжено строк розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

Представник відповідача відзив на позов не надав, в засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , -

3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У судовому засіданні 07.12.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача встановлено наступне:

04 жовтня 2012р. між ТОВ «АТП 1 ЛТД» та ТОВ «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ» був укладений договір-доручення №1 на транспортно -експедиційні послуги.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, Замовник замовляє, а Експедитор надає транспортно-експедиційні послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідачем були замовлені, а позивачем були здійснені міжнародні перевезення вантажу на загальну суму 217800грн.

Відповідно до и.2.1. договору-доручення №1 на транснортно-експедиційні послуги міжнародні переведення вантажів виконуються у відповідності до умов Конвенції 1956р. про договір міжнародного переведення вантажів (КДІІВ), митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів (Конвенція МДП).

Пзивач належним чином здійснило перевезення вантажу Відповідача, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийнятгя робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 4.2. договору-доручення №1 на транспортно-експедиційні послуги «Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі на умовах оплати послуг на протязі 15 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі рахунка-фактури, переданого експедитором Замовнику за допомогою факсимільного зв"язку, з наступним наданням експедитором оригіналу рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної (СМК/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати наданих транспортних послуг, отже, заборгованості відповідача за надані послуги становить 217800 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.12р. по 31.08.15р.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості з послуг, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 401188,3грн., а саме основна заборгованість у сумі 217800 грн., 3% річних у сумі 16357,60 грн., інфляційні витрати у сумі 167030,70 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певнихумовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем відповідачу послуг, існування заборгованості по оплаті за послуги, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості послуг в сумі 217800грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми.

Оскільки Відповідачем не належним чином виконані умови Договору щодо оплати послуг, тому він зобов'язаний сплатити на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 16357,60 грн. та індекс інфляції в сумі 167030,70грн.

Отже, згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 16357,60 грн. та індекс інфляції в сумі 167030,70грн. які підлягають стягненню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 1 ЛТД" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ " підлягають задоволенню повністю в сумі 401188,3грн., а саме основна заборгованість у сумі 217800 грн., 3% річних у сумі 16357,60 грн., інфляційні витрати у сумі 167030,70 грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 6017,82грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ " (67801 Одеська область, Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул.. Т.Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 36518687) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 1 ЛТД" (21018, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Свердлова, 205, код ЄДРПОУ 38055318) основної заборгованості у сумі 217800 грн., 3% річних у сумі 16357,60 грн., інфляційні витрати у сумі 167030,70 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6017,82грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 14 грудня 2015 р.

Суддя С.В. Літвінов