Рішення

від 08.12.2015 по справі 917/2075/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015 Справа № 917/2075/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт", вул. Визволення, буд. 2, оф. 203, м. Вінниця, 21050 (адреса для кореспонденції : вул. Польова, 1, смт. Любар, Любарський р-н, Житомирська обл., 13101)

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул. Матросова, 10, м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область

про стягнення 43 623,60 грн..

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 79-1 від 09.09.2015 р. (явку представника позивача перевірено уповноваженою особою Господарського суду Житомирської області старшим секретарем Гальченко О.Б.);

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 73 від 27.04.2015 р..

08.12.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" 43 623,60 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 05.12.2014 р. Договору поставки № 116, з яких : 35 616,93 грн. попередня оплата, 8 006,67 грн. пеня за несвоєчасну поставку товару.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви та заяви вх. № 16343 від 10.11.2015 р..

Відповідач надав суду відзив на позов № 729 від 15.10.2015 р. (вх. № 15245 від 19.10.2015 р.) та письмові пояснення № 729/1 від 17.11.2015 р. (вх. № 16835 від 19.11.2015 р.), за мотивами якого позов не визнає, стверджуючи про відсутність погодження сторонами строку поставки товару. У судовому засіданні 08.12.2015 р. представник відповідача повідомив суд, що проти позову заперечує частково, а саме: визнає позовні вимоги, щодо стягнення з нього 21 573,00 грн. попередньої оплати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

05.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (постачальник) було укладено Договір поставки № 116 (надалі - Договір, а.с. 8-9).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- постачальник зобов'язується поставити велику рогату худобу, коні, свині в живій вазі (в подальшому - "Товар") у встановлений Договором строк у власність Покупця, а Покупець - прийняти Товар і сплатити його вартість, передбачену Договором. Товар поставляється у кількості голів та по вазі в кг.. Загальна ціна Договору складається з суми вартості Товару, що поставляється згідно із видатковими накладними протягом всього строку його дії (п. 1.1-1.3 Договору);

- поставка товару здійснюється згідно правил Inсoterms в редакції 2010 року на умовах СІР -Любар. Пункт поставки за даним Договором : Житомирська обл., смт. Любар, вул. Польова, 1. Поставка здійснюється партіями за попередньою домовленістю Сторін з обумовленням розміру партії Товару у кількості голів та вазі. Строк поставки партій товару не повинен перевищувати 3 календарних днів з моменту отримання продавцем замовлення або в інший строк додатково погоджений сторонами. За згодою сторін товар може бути поставлений транспортом Покупця. Приймання товару за кількістю, вагою та якістю здійснюється Сторонами за накладними та приймальними квитанціями. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця після підписання накладних на товар і приймальних квитанцій про отримання (п. 2.1- 2.5 Договору);

- ціна товару визначається узгодженими сторонами Додатковими угодами на кожну окрему партію Товару для відвантаження. Вартість товару визначається з урахуванням знижки на шлунково-кишковий тракт, що складає 3 % від загальної ваги товару (п. 3.1-3.2 Договору);

- оплата здійснюється покупцем шляхом 100 % передоплати коштів на поточний розрахунок постачальника у національній валюті України. За домовленістю сторін можливі інші види розрахунку за товар в межах чинного законодавства України (п. 3.3 Договору);

- у разі несвоєчасної передачі товару постачальник сплачує покупцю штраф у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення поставки товару (п. 5.2 Договору);

- цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 9.1 Договору).

За даними позивача, останній 05.12.2014 р. подав відповідачу замовлення № 15149 на поставку впродовж 3-денного строку великої рогатої худоби, а саме : корова молочна на відгодівлі в кількості 23 голів вагою 12 650 кг. по ціні 23,50 грн. на загальну суму 297 275,00 грн. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 47).

09.12.2014 р. відповідачем був пред'явлений позивачу рахунок № 27 на оплату замовленого ним у відповідача товар в рамках Договору № 116 від 05.12.2014 р., а саме : корова молочна на відгодівлі в кількості 23 голів вагою 12 650 кг. по ціні 23,50 грн. на загальну суму 297 275,00 грн. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 10).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань по здійсненню попередньої оплати на суму 297 275,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 5115 від 11.12.2014 р. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 11).

В порушення умов Договору в установлений Договором 3-денний термін поставило позивачу товар на суму 261 658,07 грн.. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 4954 від 11.12.2014 р. та № 4957 від 11.12.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (а.с. 12-13).

12.06.2015 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 248 (а.с. 41-42), згідно якої позивач повідомляв відповідача про втрату інтересу від подальшого виконання ним зобов'язань по Договору поставки та вимагав від останнього в термін до 25.06.2015 р. перерахувати на поточний рахунок позивача суму попередньої оплати в розмірі 35 616,93 грн.. Направлення позивачем вищезазначеної вимоги відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями чеків "Укрпошти" (а.с. 15).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, передоплату не повернув, заборгованість останнього складає 35 616,93 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 43 623,60 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 05.12.2014 р. Договору поставки № 116, з яких : 35 616,93 грн. попередня оплата, 8 006,67 грн. пеня за несвоєчасну поставку товару.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором поставки та приписів ст. 662, ст. 663 Цивільного кодексу України не поставив позивачу товар у встановлені у Договорі поставки строки у визначеній кількості, суму передоплати не повернув. Дана обставина відповідачем частково визнається.

Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 35 616,93 грн. неповернутої передоплати підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем частково визнаються (в сумі 21 573,00 грн.), а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У п. 5.2 Договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної передачі товару постачальник сплачує покупцю штраф у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення поставки товару.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 006,67 грн. пені за період з 14.12.2014 р. по 12.06.2015 р., суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому підлягає задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд критично оцінює посилання відповідача в обґрунтування часткового заперечення проти позову щодо фактичного неотримання ним замовлення на поставку товару від позивача, оскільки вказані ним в рахунку № 27 від 09.12.2014 р. відомості щодо асортименту, кількості та ціни продукції є ідентичними відомостям, вказаним позивачем у замовленні № 15149 від 05.12.2014 р..

Відповідачем також не надано суду доказів в обґрунтування посилань представника останнього у судовому засіданні на те, що саме з вини позивача не відбулось належне виконання відповідачем зобов'язань з поставки позивачу товару у кількості визначеній у пред'явленому відповідачем позивачу рахунку № 27 та оплаченій останнім, зокрема, ні акту щодо недобору позивачем товару при його отриманні від відповідача, ні претензії або вимоги, направленої позивачу, щодо необхідності отримати залишок оплаченого ним товару. На наявність таких сторони не посилаються.

Крім того, за приписами ч. 4 ст. 672 Цивільного кодексу України товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду даної справи відповідач змінював свою правову позицію та заявляв суду клопотання про відкладення розгляду даної справи з огляду на можливе врегулювання сторонами спору (яке було задоволено судом), проте на час винесення даного рішення суду доказів на підтвердження цієї обставини не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 35 616,93 грн. попередньої оплати та 8 006,67 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем частково визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати при поданні позову з оплати судового збору в сумі покладаються на відповідача.

Стосовно стягнення на користь позивача судових витрат на оплату правової допомоги у сумі 3 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" (в редакції, чинній на час винесення рішення) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 6.3 постанови від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями), витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар - є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги з правової допомоги, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Судом встановлено, що 09.09.2015 р. між позивачем (замовник) та ОСОБА_3 і ОСОБА_1, які є фахівцями у галузі права - адвокатами (виконавці) укладено угоду № 1 про надання правової допомоги. Пунктом 1.1. договору про надання правової допомоги сторони погодили, що замовник доручає, а виконавці беруть на себе зобов'язання надати йому у відповідності до умов даної угоди правову допомогу з приводу стягнення з ПрАТ "Райз-Макстмко" дебіторської заборгованості в сумі 35 616,93 грн..

Факт надання замовнику (позивачу) правової допомоги виконавцями підтверджується актом виконаних робіт від 14.09.2015 р.. Факт понесення замовником (позивачем) витрат на правові послуги шляхом сплати виконавцям, підтверджується платіжними дорученнями № 6490 від 10.09.2015 р. на суму 1 500,00 грн. та № 6491 від 10.09.2015 р. на суму 1 500,00 грн..

Також позивачем надано копії посвідчень адвокатів (а.с. 17-18), а саме : посвідчення адвоката ОСОБА_3 № 19 виданого 15.08.2010 р. на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 169 від 12.02.1994 р.; посвідчення адвоката ОСОБА_1 № 53 виданого 15.09.2010 р. на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 468 від 16.10.2008 р. (разом з копією вищезазначеного свідоцтва).

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, ціну позову, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного рішення та приписи ст. 33 Правил адвокатської етики суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн. по даній справі є неспіврозмірними об'єму отриманих юридичних послуг та підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача в сумі 2 000,00 грн..

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (вул. Матросова, 10, м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, ідентифікаційний код юридичної особи 30382533, р/р 2600300112714, ПАТ КБ "Фінансова ініціатива", МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" (вул. Визволення, буд. 2, оф. 203, м. Вінниця, 21050), ідентифікаційний код юридичної особи 31650272, р/р 26008746051001 в ЖРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк" м. Житомир, МФО 311744) - 35 616,93 грн. попередньої оплати, 8 006,67 грн. пені, 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.12.2015 р..

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.