Ухвала

від 08.12.2015 по справі 820/605/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/68049/14

08 грудня 2015 року м. Київ № К/800/68049/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Бусяк А.Ю.,

від відповідача - не з'явився,

від прокуратури - Чубенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

у справі № 820/605/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік Агро"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

за участю Прокуратури Ленінського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, задоволено позов.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явилися представники позивача та прокуратури. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Антік-Агро" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Яровіт-Плюс" за період з 01.04.2010 по 31.08.2010 та з ТОВ "Трейд-Ойл" за період з 01.09.2010 по 31.01.2011, за результатами якої складено акт від 29.03.2011 №452/18-015/24126065, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп.7.4.1, п.7.4 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за січень 2011 року на суму 15486,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 1795642,00 грн., у т.ч. за травень 2010 року на суму 220533,00 грн., червень 2010 року на суму 147444,00 грн., липень 2010 року на суму 794774,00 грн., серпень 2010 року на суму 35532,00 грн., жовтень 2010 року на суму 94875,00 грн., грудень 2010 року на суму 332854,00 грн., січень 2011 року на суму 169630,00 грн. за рахунок відображення в податковому обліку з податку на додану вартість показників первинних документів, складених контрагентами платника податків - ТОВ "Яровіт-Плюс" та ТОВ "Трейд-Ойл" в межах нікчемних правочинів, господарські операції за якими реально не відбулись.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 11.05.2011 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000351800 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2202146,00 грн. (основний платіж - 1795642,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 406504,00 грн.);

- №0000361800 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на загальну суму 15487,00 грн. (у т.ч. штраф - 1,00 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать , що 07.04.2010 між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "Яровіт-Плюс" (в якості продавця) було укладено договір №35/04, предметом якого є купівля-продаж товару: олії соняшникової 1 сорту.

Також, позивачем, на підставі рахунків-фактур №СФ-0000190 від 27.10.2010, №СФ-00000229 від 07.12.2010, №СФ-0000231 від 09.12.2010 , №СФ-0000237 від 15.12.2010, №СФ-0000240 від 17.12.2010, №СФ-0000246 від 22.12.2010, №СФ-0000247 від 23.12.2010, №СФ-0000253 від 28.12.2010, №СФ-0000003 від 11.01.2011 було замовлено у ТОВ "Трейд-Ойл" олію соняшникову.

Факт здійснення господарських операцій з поставки олії між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Яровіт-Плюс" та ТОВ "Трейд-Ойл" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими накладними та видатковими накладними.

Оплата за отриманий товар проведена позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень, квитанцій до прибуткових касових ордерів, банківських виписок.

Переміщення товару здійснювалось силами покупця , що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які не містять явних недоліків форми і змісту та відповідають вимогам законодавства.

В подальшому позивач використовував придбаний товар у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації його контрагентам ТОВ "Волот", ФОП ОСОБА_4, ЗАТ "Коростенський завод "Янтар", ЗАТ "Мелітопольський олієекстракційний завод", СП ТОВ "RUFKO", ТОВ-підприємство "Авіс", ТОВ "Бакалія-Дріжджі-Сервіс", ТОВ "ТД "Олійно-жировий альянс", ТОВ "Агро-Овен", ТОВ "Олікс", ТОВ "Світ Олії", ПП "Вікойл", ТОВ "Оптімус", ТОВ "Агропродукти", згідно з наявними в матеріалах справи відповідними договорами.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль