Постанова

від 13.08.2015 по справі 810/2234/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року (12:35 год.) м. Київ №810/2234/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та скасування вимоги,

Суть спору : до Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.04.2015 №0005741702 щодо збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 89244,26 грн., в т.ч. 71395,41 грн. за основним платежем та 17848,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.04.2015 №0005761702 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій за нарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 5951,74 грн. та донарахування 59517,42 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.04.2015 № Ф-0005751702 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 59517,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті №663/1702/НОМЕР_1 від 07.04.2015 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 по 31.12.2014».

Так, позивач зазначає, що відповідачем не доведено факт нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімум-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014», як наслідок і не сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб та суми єдиного соціального внеску за результатами вказаних господарських операцій.

Позивач зазначає, що відповідач дійшов до висновків щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами лише на підставі актів, отриманих з інших податкових органів, про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в той час як оцінки господарським операціям між позивачем та контрагентами відповідачем не надано, як і не досліджено первинних документів, а тому обґрунтування нереальності господарських операцій з посиланням на вказані акти є припущенням відповідача.

Позивач стверджує, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімум-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014» відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані позивача, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторонами підтверджується належними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Торенія», «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної дієздатності ФОП ОСОБА_1

Відповідач зазначає, що фінансово-господарські операції між «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд», ТОВ «Укроптторг-2014» та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків та не мають на меті настання реальних наслідків, які обумовлювались цим правочином, а тому такі господарські відносини слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Звертає увагу суду, що під час проведення перевірки первинні документи ФОП ОСОБА_1 не могли були прийняті до уваги у зв'язку з отриманням інформації від інших податкових служб щодо неможливості проведення звірок щодо контрагентів позивача, а тому перевіркою не підтверджено факту поставки товарів від постачальників.

В судовому засіданні 25.06.2015 позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судове засідання 13.08.2015 не з'явився, про дату час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, однак через канцелярію суду позивачем подано заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі та надані витребувані судом документи.

Представник відповідача в судові засідання 25.06.2015, 13.08.2015 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно.

Відповідачем 24.06.2015 через канцелярію суду подані письмові заперечення проти позову.

13.08.2015 відповідачем подані через канцелярію суду додаткові докази по справі.

13.08.2015 відповідачем подане через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання відповідачу можливості забезпечити супроводження справи та надання обґрунтованих письмових пояснень з приводу оскаржуваних рішень.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд зазначає, що всі витребувані від відповідача документи були надані, тому враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання фізичної особи-підприємця АДРЕСА_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Фастівською районною державною адміністрацією Київської області 27.05.2003, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_4 (т.1, а.с.176).

30.05.2003 позивача взято на облік як платника податків за №3704, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП про взяття на облік платника податків від 30.05.2003 № 177 (т.1, а.с.179) та 01.05.2005 зареєстровано як платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100332243 серії НБ №257790 від 01.05.2011 (т.1, а.с.177).

В період з 11.03.2015 по 24.03.2015 Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст.77 Податкового кодексу України, наказу Васильківської ОДПІ від 25.02.2015 №59 та відповідно до направлення на перевірку від 11.03.2015 № 67 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок на І квартал 2015 року проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 07.04.2015 №663/1702/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.13-26).

У ході перевірки відповідачем проаналізовано:

- акт ДПІ у Подільському районі міста Києва від 21.08.2014 №458/26-56-22-01-03/38091691 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» (код за ЄДРПОУ 38091691) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012 по 31.12.2013»;

- акт ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 26.08.2014 №1973/26-59-22-07/38958636 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання ТОВ «Інтент Трейд» (код за ЄДРПОУ 38958636) щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Митна справа та Логістика» за квітень 2014 року»;

- акт ДПІ у Печерському районі міста Києва від 19.08.2014 №2510/26-55-22-07/38984649 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оптімус-МТ» (податковий номер 38984649) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 30.06.2014;

- акт ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.02.2015 №96/26-57-22-05/39002361 про дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Укроптторг-2014» (код ЄДРПОУ 39002361).

В акті перевірки відповідач зазначає, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Торенія» (код за ЄДРПОУ 38091691) у квітні 2013 року, вересні-грудні 2012 року та у лютому 2013 року, ТОВ «Оптімус-МТ» (код за ЄДРПОУ 38984649) у березні 2014 року, ТОВ «Інтент трейд» (код за ЄДРПОУ 38958636) у квітні 2014 року, ТОВ «Укроптторг-2014» (код за ЄДРПОУ 39002361) у червні-серпні 2014 року.

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначає, що правочини, укладені ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд», ТОВ «Укроптторг-2014» з ФОП ОСОБА_1 порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

У висновках акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1:

- ст. 138, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України та донараховано суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 71395,41 грн., у тому числі у 2012 році - 22512,12 грн., у 2013 році - 7781,70 грн. та 2014 році - 41101,59 грн.;

- пп.1 п. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, в результаті чого ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець не утримав та не перерахував суму єдиного соціального внеску, яка підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 59517,42 грн., в тому числі у 2012 році - 22747,38 грн., у 2013 році - 11728,10 грн. та у 2014 році - 25041,94 грн.

Акт перевірки від 07.04.2015 №663/1702/НОМЕР_1 було покладено Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в основу:

- податкового повідомлення-рішення №0005741702 від 22.04.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 89244,26 грн., в тому числі за основним зобов'язанням 71395,41 грн., за штрафними (фінансовими с санкціями) 17848,85 грн. (т.1, а.с.27);

- рішення №0005761702 від 22.04.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції у розмірі 5951,74 грн. (т.1, а.с.28).

Крім того відповідачем відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу №Ф-0005751702 від 22.04.2015 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 59517,42 грн. (т.1., а.с.29).

Не погоджуючись з вищевказаними податковим повідомленням-рішенням, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд»,ТОВ «Укроптторг-2014».

Так 01.09.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Торенія» (Постачальник) було укладено договір постачання № 291 (далі - Договір № 291) (т.1, а.с.30-31).

Відповідно до п.1.1 даного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - запасні частини до сільськогосподарської техніки.

Згідно пункту 2.1 Договору № 291 товар постачається у кількості, асортименті та в строки, узгоджені сторонами, згідно видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем оплати вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не узгоджено сторонами (п.5.3 Договору № 291).

На виконання умов договору № 291 ТОВ «Торенія» поставлено позивачу товар на загальну суму 236301,00 грн., в тому числі ПДВ 39383,53 грн., що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною №1007 від 01.09.2012 та рахунком-фактурою №1-1051 від 01.09.2012 на загальну суму 16590,00 грн., в тому числі ПДВ 2765,00 грн. (т.1, а.с.32,34);

- видатковою накладною №1015 від 02.09.2012 та рахунком-фактурою №1-1059 від 02.09.2012 на загальну суму 13840,51 грн., в тому числі ПДВ 2306,75 грн. (т.1, а.с. 35,37);

- видатковою накладною №1118 від 24.09.2012 та рахунком-фактурою №1-1069 від 24.09.2012 на загальну суму 8829,60 грн., в тому числі ПДВ 1471,60 грн. (т.1, а.с.38,40);

- видатковою накладною №2115 від 02.10.2012 та рахунком-фактурою №2115 від 02.10.2012 на загальну суму 19574,40 грн., в тому числі ПДВ 3262,40 грн. (т.1, а.с.41,43);

- видатковою накладною №20122 від 20.10.2012 та рахунком-фактурою №20122 від 20.10.2012 на загальну суму 6013,20 грн., в тому числі ПДВ 1002,20 грн. (т.1., а.с.44,46);

- видатковою накладною №21108 від 21.10.2012 та рахунком-фактурою №21108 від 21.10.2012 на загальну суму 14060,40 грн., в тому числі ПДВ 2343,40 грн. (т.1, а.с.47,49);

- видатковою накладною №20118 від 20.11.2012 та рахунком-фактурою №20118 від 20.11.2012 на загальну суму 8928,00 грн., в тому числі ПДВ 1488,00 грн. (т.1, а.с.50,52);

- видатковою накладною №26125 від 26.11.2012 та рахунком-фактурою №26125 від 26.11.2012 на загальну суму 9927,60 грн., в тому числі ПДВ 1654,60 грн. (т.1, а.с.53,55);

- видатковою накладною №460 від 03.12.2012 та рахунком-фактурою №460 від 03.12.2012 на загальну суму 29629,20 грн., в тому числі ПДВ 4938,20 грн. (т.1, а.с.56,58);

- видатковою накладною №0461 від 04.12.2012 та рахунком-фактурою №461 від 04.12.2012 на загальну суму 20557,20 грн., в тому числі ПДВ 3426,20 грн. (т.1, а.с.59,61);

- видатковою накладною №0462 від 04.12.2012 та рахунком-фактурою №462 від 04.12.2012 на загальну суму 16017,36 грн., в тому числі ПДВ 2669,56 грн. (т.1, а.с.62,64);

- видатковою накладною №0463 від 06.12.2012 та рахунком-фактурою №463 від 06.12.2012 на загальну суму 10080,00 грн., в тому числі ПДВ 1680,00 грн. (т.1, а.с.65,67);

- видатковою накладною №251 від 04.02.2013 та рахунком-фактурою №251 від 04.02.2013 на загальну суму 11008,80 грн., в тому числі ПДВ 1834,80 грн. (т.1, а.с.68,70);

- видатковою накладною №255 від 05.02.2013 та рахунком-фактурою №255 від 05.02.2013 на загальну суму 15208,80 грн., в тому числі ПДВ 2534,80 грн. (т.1, а.с.71,73);

- видатковою накладною №1256 від 01.04.2013 та рахунком-фактурою №145 від 01.04.2013 на загальну суму 19464,00 грн., в тому числі ПДВ 3244,00 грн. (т.1, а.с.74,76);

- видатковою накладною №1257 від 03.04.2013 та рахунком-фактурою №180 від 03.04.2013 на загальну суму 16572,00 грн., в тому числі ПДВ 2762,00 грн. (т.1, а.с.77,79).

Доставка товару здійснювалась позивачем особисто за допомогою власного автотранспорту, а саме малолітражного фургону «Фольксваген Транспортер Т-4» реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1, а.с.180).

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ТОВ «Торенія» були виписані податкові накладні на загальну суму 236301,00 грн., в тому числі ПДВ 39383,51 грн., а саме №1033 від 01.09.2012 (т.1, а.с.33), №1034 від 02.09.2012 (т.1, а.с.36), №1035 від 24.09.2012 (т.1, а.с.39), №1099 від 02.10.2012 (т.1, а.с.42), №1100 від 20.10.2012 (т.1, а.с.45), №1101 від 21.10.2012 (т.1, а.с.48), №737 від 20.11.2012 (т.1, а.с.51), №738 від 26.11.2012 (т.1, а.с.54), №460 від 03.12.2012 (т.1, а.с.57), №461 від 04.12.2012 (т.1, а.с.60), № 462 від 04.12.2012 (т.1, а.с.63), №463 від 06.12.2012 (т.1, а.с.66), № 444 від 04.02.2013 (т.1, а.с.69), №445 від 05.02.2013 (т.1, а.с.72), №1256 від 01.04.2013 (т.1, а.с.75), №1257 від 03.04.2013 (т.1, а.с.78).

Отримання податкових накладних, виписаних ТОВ «Торенія», підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за вересень-грудень 2012 року та січень, квітень 2013 року, складеними позивачем (т.4, а.с.128-129, 134-135, 142-143, 150-152, т.5, а.с.149-151,159-161).

Оплата за поставлений товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торенія», що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №65 від 24.10.2012 на суму 16590,00 грн., № 76 від 12.12.2012 на суму 13840,51 грн., №3 від 08.01.2013 на суму 8829,60 грн., № 1 від 08.01.2013 на суму 19574,40 грн., № 2 від 08.01.2013 на суму 6013,20 грн., № 72 від 30.11.2012 на суму 14060,40 грн. № 4 від 08.01.2013 на суму 9927,60 грн., № 13 від 17.04.2013 на суму 26217,60 грн., № 29 від 12.06.2013 на суму 7300,00 грн., № 35 від 26.07.2013 на суму 16572,00 грн. на загальну суму 138925,31 грн. (т.1, а.с.80-89).

Згідно письмових пояснень позивача оплата за поставлений позивачу товар була здійснена ним не повному обсязі, оскільки у позивача відсутні кошти для здійснення такої оплати. Крім того, позивач зазначає, що відсутність коштів виникла у зв'язку з тим, що контрагенти-покупці позивача: НДТ «Великоснітинське» ім. О.В. Музиченка, Агрокомбінат «Пуща-Водиця», ТОВ «Біріт Фортуна К», ТОВ «Біріт ім. Шевченка» не сплачують дебіторську заборгованість перед позивачем, пояснюючи це складним фінансовим становищем (т.5, а.с.176).

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Оптімус-МТ» (постачальник) було укладено договір постачання № 515 (далі - договір №515) (т.1, а.с.90-91).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - запасні частини.

Згідно пункту 2.1 Договору № 515 товар постачається у кількості, асортименті та в строки, узгоджені сторонами, згідно видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем оплати вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не узгоджено сторонами (п.5.3 Договору № 515).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Оптімус-МТ» поставлено позивачу товар на загальну суму 35763,60 грн., в тому числі ПДВ у сумі 5960,60 грн., що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною №301 від 03.03.2014, та рахунком-фактурою №301 від 03.03.2014 на загальну суму 19381,20 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 3230,20 грн. (т.1, а.с.92,94);

- видатковою накладною №0504 від 05.03.2014, рахунком-фактурою №0504 від 05.03.2014 на загальну суму 16382,40 грн., в тому числі ПДВ 2730,40 грн. (т.1, а.с.95,97).

Доставка товару здійснювалась позивачем особисто за допомогою власного автотранспорту, а саме малолітражного фургону «Фольксваген Транспортер Т-4» реєстраційний номер НОМЕР_2.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ТОВ «Оптімус-МТ» були виписані податкові накладні на загальну суму 35763,60 грн., в тому числі ПДВ у сумі 5960,60 грн. , а саме: №301 від 03.03.2014 (т.1, а.с.93), №504 від 05.03.2014 (т.1, а.с.96).

Отримання податкових накладних, виписаних ТОВ «Оптімус-МТ», підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року (т.4, а.с.25-29).

Згідно письмових пояснень позивача оплата за поставлений товар на рахунок ТОВ «Оптімус-МТ» позивачем не була здійсненна у зв'язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку позивача та зволіканням контрагентів позивача у здійсненні оплати за придбані товари, тому обліковується як кредиторська заборгованість.

07.04.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтент Трейд» було укладено договір поставки №0704/01 від 07.04.2014 (далі - Договір №0704) (т.1, а.с.98-99).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - запасні частини.

Згідно пункту 2.1 Договору № 0704 товар постачається у кількості, асортименті та в строки, узгоджені сторонами, згідно видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем оплати вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не узгоджено сторонами (п.5.3 Договору № 0704).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Інтент Трейд» поставлено позивачу товар на загальну суму 46258,80 грн., в тому числі ПДВ у сумі 7709,80 грн., що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною №24 від 07.04.2014, та рахунком-фактурою №1-02427 від 07.04.2014 на загальну суму 18004,80 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 3000,80 грн. (т.1, а.с.100,102);

- видатковою накладною №25 від 10.04.2014, рахунком-фактурою №224028 від 10.04.2014 на загальну суму 28254,40 грн., в тому числі ПДВ 4709,00 грн. (т.1, а.с.103,105).

Доставка товару здійснювалась позивачем особисто за допомогою власного автотранспорту, а саме малолітражного фургону «Фольксваген Транспортер Т-4» реєстраційний номер НОМЕР_2.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ТОВ «Інтент Трейд» були виписані податкові накладні на загальну суму 46258,80 грн., в тому числі ПДВ у сумі 7709,80 грн., а саме: №24 від 07.04.2014 (т.1, а.с.101), №25 від 10.04.2014 (т.1, а.с.104) .

Отримання податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтент Трейд», підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року (т.4, а.с.16-17).

Оплата за поставлений товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтент Трейд», що підтверджується наступними платіжними дорученнями:№126 від 02.06.2014 на суму 19381,20 грн. (т.1., а.с.106).

Крім того, позивач зазначає, що оплата за поставлений товар від ТОВ «Інтент Трейд» позивачем була здійснена не повному обсязі, оскільки у позивача відсутні кошти для здійснення такої оплати та зазначає про наявність дебіторської заборгованості контрагентів-покупців позивача: НДТ «Великоснітинське» ім. О.В. Музиченка, Агрокомбінат «Пуща-Водиця», ТОВ «Біріт Фортуна К», ТОВ «Біріт ім. Шевченка», які не сплачують заборгованість перед позивачем, пояснюючи це складним фінансовим становищем (т.5, а.с.176).

02.06.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ «Укроптторг-2014» (постачальник) було укладено договір постачання №20614 (далі-Договір №20614) (т.1, а.с.107-108).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - запасні частини.

Згідно пункту 2.1 Договору № 20614 товар постачається у кількості, асортименті та в строки, узгоджені сторонами, згідно видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем оплати вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не узгоджено сторонами (п.5.3 Договору № 20614).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Укроптторг-2014» поставлено позивачу товар на загальну суму 224173,20 грн., в тому числі ПДВ у сумі 37362,20 грн., що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною №4 від 02.06.2014, та рахунком-фактурою №1-02431 від 02.06.2014 на загальну суму 22198,80 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3699,80 грн. (т.1, а.с.109,111);

- видатковою накладною №11 від 01.07.2014, рахунком-фактурою №1-02447 від 01.07.2014 на загальну суму 27501,60 грн., в тому числі ПДВ 4583,60 грн. (т.1, а.с.112,115);

- видатковою накладною №23 від 02.07.2014, рахунком-фактурою №1-02448 від 02.07.2014 на загальну суму 10720,80 грн., в тому числі ПДВ 1786,80 грн. (т.1, а.с.116,118);

- видатковою накладною №29 від 04.07.2014, рахунком-фактурою №1-02449 від 04.07.2014 на загальну суму 13495,20 грн., в тому числі ПДВ 2249,20 грн. (т.1, а.с.119,121);

- видатковою накладною №13 від 01.08.2014, рахунком-фактурою №1-02458 від 01.08.2014 на загальну суму 13286,40 грн., в тому числі ПДВ 2214,40 грн. (т.1, а.с.122,125);

- видатковою накладною №14 від 01.08.2014, рахунком-фактурою №1-02459 від 01.08.2014 на загальну суму 17401,20 грн., в тому числі ПДВ 2900,20 грн. (т.1, а.с.126,129);

- видатковою накладною №33 від 04.08.2014, рахунком-фактурою №1-02460 від 04.08.2014 на загальну суму 28694,40 грн., в тому числі ПДВ 4782,40 грн. (т.1, а.с.130,133);

- видатковою накладною №48 від 05.08.2014, рахунком-фактурою №1-02461 від 05.08.2014 на загальну суму 38190,00 грн., в тому числі ПДВ 6365,00 грн. (т.1, а.с.134,137);

- видатковою накладною №51 від 06.08.2014, рахунком-фактурою №1-02462 від 06.08.2014 на загальну суму 47608,80 грн., в тому числі ПДВ 7934,80 грн. (т.1, а.с.138,141);

- видатковою накладною №91 від 12.08.2014, рахунком-фактурою №1-02463 від 12.08.2014 на загальну суму 5076,00 грн., в тому числі ПДВ 846,00 грн. (т.1, а.с.142,144);

Доставка товару здійснювалась позивачем особисто за допомогою власного автотранспорту, а саме малолітражного фургону «Фольксваген Транспортер Т-4» реєстраційний номер НОМЕР_2.

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ТОВ «Укроптторг-2014» були виписані податкові накладні на загальну суму 224173,20 грн., в тому числі ПДВ у сумі 37362,20 грн., а саме: №4 від 02.06.2014 (т.1., а.с.110) №11 від 01.07.2014 (т.1, а.с.113-114), №23 від 02.07.2014 (т.1, а.с.117), №29 від 04.07.2014 (т.1, а.с.120), №13 від 01.08.2014 (т.1, а.с.123-124), №14 від 01.08.2014 (т.1, а.с.127-128), №33 від 04.08.2014 (т.1, а.с.131,132), №48 від 05.08.2014 (т.1, а.с.135-136), №51 від 06.08.2014 (т.1, а.с.139-140), №91 від 12.08.2014 (т.1, а.с.143-144).

Отримання податкових накладних, виписаних ТОВ «Укроптторг-2014», підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за червень-серпень 2014 року (т.4, а.с.205-208,223-226,233-236).

Оплата за поставлений товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Укроптторг-2014», що підтверджується наступними платіжними дорученнями:№159 від 11.09.2014 на суму 22198,80 грн., №166 від 26.09.2014 на суму 28694,40 грн., №165 від 26.09.2014 на суму 5076,00 грн. (т.1. а.с.131 А, 145-146), однак оплата була здійснена позивачем не в повному обсязі у зв'язку з відсутністю коштів для здійснення такої оплати.

В письмових поясненнях позивач зазначає, що кошти на оплату заборгованості перед ТОВ «Укроптторг-2014» відсутні у зв'язку з зволіканням контрагентів позивача у здійсненні оплати за придбані товари, тому обліковується як кредиторська заборгованість (т.4, а.с.7).

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в період, що перевірявся) (далі -ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з абз.2 п. 164.1 ст. 164 ПК загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать, що витрати фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014» були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства та правомірно включено до оподатковуваного доходу у 2012-2014 роках .

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України та відсутності документального підтвердження витрат, пов'язаних з господарською діяльністю позивача на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податку на доходи фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі неповного аналізу документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до статті 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Звідси випливає, що правильність визначення чистого оподатковуваного доходу позивача вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток, податком на доходи фізичних осіб і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що всі отримані у ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014» товари позивачем були використані у господарській діяльності шляхом подальшої реалізації контрагентам позивача ТОВ «Фастівецьке», ДП «Біріт-Надія», НУБіП України, ВЛ НУБіП України НДТ Великоснітинське ім. О. В. Музиченка, Агрокомбінат «Пуща Водиця», ТОВ «Агро-Дніпро», Агрофірма 40 років Жовтня, ТОВ «Біріт-Фортуна К», ТОВ «Біріт імені Шевченка», ПрАТ "Чернiгiвське племпiдприємство", ТОВ «Компанія з іноземними інвестиціями «АУРІС».

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014», судом встановлено, що основним видом діяльності позивач є: оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням та оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших угрупувань, що підтверджується звітом суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за перший квартал 2011 року (т.5, а.с.177) та зазначено в пункту 2.6 акту перевірки №663/1702/НОМЕР_1 від 07.04.2015 (т.1, а.с.14).

Відповідно до письмових пояснень позивача основним видом діяльності позивача є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами та деталями та неспеціалізована оптова торгівля автозапчастинами (т.5, а.с.176).

Крім того, позивач зазначає, що постачання товару контрагентам позивачем здійснюється власним автомобілем Фольксваген «Транспортер Т4», реєстраційний номер НОМЕР_3, а у зв'язку з відсутністю офісу та власного чи орендованого складу позивач здійснює поставку з оптових складів контрагентів-постачальників або зберігає придбані для подальшої реалізації автозапчастини у вищевказаному власному автомобілі.

Позивач зазначає, що пошук контрагентів-покупців для здійснення своєї господарської діяльності та подальший продаж товарів позивачем здійснювалось через мережу інтернет, телефонні довідники та рекламні проспекти, а у зв'язку з невеликим обсягом постачання по кожному контрагенту не укладались письмові договори.

Суд зазначає, що всі товари, отримані від вказаних контрагентів позивачем були використані у власній господарській діяльності, а саме для подальшої реалізації останніх контрагентам-покупцям, а саме ТОВ «Фастівецьке», ДП «Біріт-Надія», НУБіП України, ВЛ НУБіП України НДТ Великоснітинське ім. О. В. Музиченка, Агрокомбінат «Пуща Водиця», ТОВ «Агро-Дніпро», Агрофірма 40 років Жовтня, ТОВ «Біріт-Фортуна К», ТОВ «Біріт імені Шевченка», ПрАТ "Чернiгiвське племпiдприємство", ТОВ «Компанія з іноземними інвестиціями «АУРІС» .

Судом встановлено, що письмових договорів купівлі-продажу між позивачем та його контрагентами-покупцями не укладалось, втім з урахуванням вимог до письмової форми правочину, встановлених статтею 207 Цивільного кодексу України, про можливість вчинення правочину у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, суд зауважує, що в даному випадку способом об'єктивного вираження правочину є фіксація його змісту в кількох документах, зокрема, рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, що є належною формою вираження змісту правочину між його учасниками.

Так, в підтвердження реальності здійснених операцій позивачем до матеріалів справи додано копії документів первинного бухгалтерського обліку складених між позивачем та контрагентами ТОВ «Фастівецьке», ДП «Біріт-Надія», НУБіП України, ВЛ НУБіП України НДТ Великоснітинське ім. О. В. Музиченка, Агрокомбінат «Пуща Водиця», ТОВ «Агро-Дніпро», Агрофірма 40 років Жовтня, ТОВ «Біріт-Фортуна К», ТОВ «Біріт імені Шевченка», ПрАТ "Чернiгiвське племпiдприємство", ТОВ «Компанія з іноземними інвестиціями «АУРІС», а саме податкові накладні, виписані контрагентами-покупцями позивача за поставлені товари, видаткові накладні та накладні (т.2, а.с.2-210, т.3, а.с.1-219).

Доставка товару здійснювалась позивачем особисто за допомогою власного автотранспорту, а саме малолітражного фургону «Фольксваген Транспортер Т-4» реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1, а.с.180)

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що всі товари та послуги, отримані від ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014», були використані у власній господарській діяльності позивача, а саме реалізовані в подальшому ТОВ «Фастівецьке», ДП «Біріт-Надія», НУБіП України, ВЛ НУБіП України НДТ Великоснітинське ім. О. В. Музиченка, Агрокомбінат «Пуща Водиця», ТОВ «Агро-Дніпро», Агрофірма 40 років Жовтня, ТОВ «Біріт-Фортуна К», ТОВ «Біріт імені Шевченка», ПрАТ "Чернiгiвське племпiдприємство", ТОВ «Компанія з іноземними інвестиціями «АУРІС».

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування витрат при визначенні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що отримання відповідачем акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів), а встановлені порушення податкового законодавства ґрунтуються виключно на припущеннях щодо протиправної діяльності контрагентів позивача.

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки актів зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014», їх реальність безпосередньо підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що підстави для висновків про порушення позивачем п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України та відсутність документального підтвердження витрат, пов'язаними з господарською діяльністю позивача відсутні, а тому позивачем правомірно включено до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у 2012-2014 роках, витрати здійснені позивачем у зв'язку з придбанням товарів у контрагентів ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014».

З урахуванням цього, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.04.2015 №0005741702 щодо збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 89244,26 грн., в тому числі 71395,41 грн. за основним платежем та 17848,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Перевіряючи правомірність прийняття рішення №0005761702 від 22.04.2015 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 5951,74 грн. та вимоги №Ф-0005751702 від 22.04.2015 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі суму 59517,42 грн. суд зазначає таке.

Пунктом 4 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане страхування» (далі - Закон 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп.2 п. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з ч.11 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Актом перевірки встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не утримано та не перераховано суму єдиного соціального внеску, яка підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 59517,42 грн., в тому числі у 2012 році - 22747,38 грн., у 2013 році - 11728,10 грн. та у 2014 році - 25041,94 грн.

Судом встановлено, що позивачем правомірно включено до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у 2012-2014 роках, витрати, здійснені позивачем у зв'язку з придбанням товарів у контрагентів ТОВ «Торенія», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «Інтент Трейд» та ТОВ «Укроптторг-2014», а відповідачем неправомірно донараховано суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 89244,26 грн., в тому числі 71395,41 грн. за основним платежем та 17848,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, у зв'язку з тим, що суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 89244,26 грн., визначеного згідно податкового повідомлення-рішення №0005741702 від 22.04.2015 нараховано неправомірно, то й підстав для донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 59517,42 грн. не має, а тому рішення №0005761702 від 22.04.2015 про застосування штрафних фінансових санкцій та вимога №Ф-0005751702 від 22.04.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 309,44 грн. згідно платіжного доручення №25 від 22.05.2015.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 309,44 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статей 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.04.2015 №0005741702.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.04.2015 №0005761702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органами доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.04.2015 № Ф-0005751702 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) 309,44 грн. (триста дев'ять грн. 44 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.