Ухвала

від 02.12.2015 по справі 809/2895/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 876/9967/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Богородчанська райсільгоспхімія» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до приватного акціонерного товариства «Богородчанська райсільгоспхімія» про стягнення заборгованості,

встановив:

У вересні 2014 року позивач ДПІ в Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (на даний час ДПІ в Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ПрАТ «Богородчанська райсільгоспхімія», в якому просив стягнути з рахунків відповідача у банках, що обслуговують платника кошти за рахунок готівки в дохід бюджету податковий борг (орендна плата за землю - Богородчанська селищна рада) в загальній сумі 17253,64 грн..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2014 року позов задоволено повністю. Стягнено з ПрАТ «Богородчанська райсільгоспхімія» в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 17253,64 грн. з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

З цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір, який було укладено між позивачем та Богородчанською селищною радою 11.03.2014 р.. Таким чином, вважає апелянт, що сума боргу, яку просить стягнути позивач ще не виникла. Крім цього, позивачем порушено ст.ст. 59, 95 ПК України, якими передбачено надіслання податкової вимоги на податковий борг та сплив 60 днів з дня надіслання платнику такої вимоги. Таким чином, вважає апелянт, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 03.10.2014 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ДПІ в Богородчанському районі подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін постанову суду першої інстанції від 03.10.2014 р..

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідач станом на 01.09.2014 року згідно облікових даних ДПІ у Богородчанському районі мав податковий борг в сумі 17253,64 грн. по земельному податку (а.с. 7, 8).

Наявність у відповідача податкового боргу обґрунтовується податковою декларацією від 20.02.2014 р. з орендної плати за земельну ділянку за квітень-липень 2014 року (а.с. 9-10).

Також встановлено, що позивачем було надіслано відповідачу податкову вимогу № 33-25 від 12.02.2014 року на суму 4358,19 грн. (а.с. 11).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що суми вказаних податкових зобов'язань відповідача являються податковим боргом і підлягають стягненню, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.54.1, п.54.3 ст.54 ПК України (тут і надалі в редакції на час розглядуваних правовідносин), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.56.11 ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пунктів 57.1, 57.3 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків та зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Лише після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у випадку виникнення в майбутньому суми податкового боргу - податковим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про те, що орган ДПІ повинен був надіслати Товариству податкову вимогу про сплату усієї суми податкового боргу, що вказана у позовній заяві.

Відповідно до п.95.1, п.95.2 п.95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що пунктами 287.3, 287.4 ст.287, п.288.1 ст.288 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи видно, що відповідачем подано податкову декларацію в якій самостійно визначено щомісячні грошові зобов'язання із орендної плати за землю.

Оскільки такі узгоджені зобов'язання за період квітень - липень 2014 року на суму 17253,64 грн. не було сплачено у визначені строки, тому на час пред'явлення адміністративного позову вони мали статус податкового боргу.

Крім цього, твердження апелянта про не надіслання позивачем податкової вимоги, спростовуються тим, що податкова вимога № 33-25 від 12.02.2014 р. була надіслана за адресою місцезнаходження юридичної особи: Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт. Богодчани, вул. Шевченка 112. Однак податкова вимога не була вручена та повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковим органом правомірно здійснено заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень і у встановлений законодавством спосіб.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду від 03.10.2014 р. винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Богородчанська райсільгоспхімія» - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до приватного акціонерного товариства «Богородчанська райсільгоспхімія» про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.12.2015 року.