Ухвала

від 10.12.2015 по справі 804/3568/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2015 рокусправа № 804/3568/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 р. у справі №804/3568/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Голландські технології в тваринництві" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001162201 від 25.02.2014 р., № 0001172201 від 25.02.2014 р., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2014р. № 0001162201, від 25.02.2014 р. № 0001172201.

Позовні вимоги обґрунтовує незгодою з висновками відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Мол-Імпекс», ТОВ «МТО-Імпекс», ТОВ «Рубікон- Технологія», оскільки документи за результатами таких взаємовідносин, оформлені у відповідності до вимог законодавства, щодо завищення позивачем витрат на відрядження, то такі витрати не віднесені, відповідно до поданих декларації, а здійснені за рахунок прибутку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014р. позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо формування податкового кредиту та завищення витрат, а у ході розгляду справи вважають не спростовані.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 12.02.2014 року № 436/04-61-22-3/30730519.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 676432 грн., у тому числі за 1 кв. 2012 року - 225245 грн., 2 кв. 2012 року - 268180 грн., 3 кв. 2012 року - 131775, 4 кв. 2012 року - 51232 грн.; п.198.3 ст.198, п. 198.6 ст.198 ПК України що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 596 628 грн., у т.ч. у січні 2012р. - 68 532 грн., лютому 2012р. - 44 100 грн., березні 2012р. - 103 087 грн., квітні 2012р. - 26 950 грн., травні 2012р. - 15 960 грн., червні 2012р. - 212 500 грн., липні 2012р. - 32 500 грн., серпні 2012р. - 40 500 грн., вересні 2012р. - 52 500 грн.

Висновки перевіряючих ґрунтуються, у тому числі з посиланням на інформацію інших податкових органів, на відсутності реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Мол-Імпекс», ТОВ «МТО-Імпекс», ТОВ «Рубікон- Технологія», оскільки у останніх відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а також безпідставного завищення витрат на відрядження працівників позивача за кордон, оскільки доказів, щодо отримання прибутку як результат таких відряджень, надано не було.

За результатами перевірки 25.02.2014р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001162201, № 0001172201 якими позивачу визначено податкові зобов'язання: по податку на додану вартість у сумі 894 943,50 грн., у тому числі 596 629,00 грн. основного платежу та 298 314,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, по податку на прибуток у сумі 1 014 648,00 грн., у тому числі 676 432,00 грн. основного платежу та 338 216,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Щодо завищення позивачем валових витрат та завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Мол-Імпекс», ТОВ «МТО-Імпекс», ТОВ «Рубікон- Технологія».

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Мол-Імпекс» 19.01.2012р. за №105-12 укладений договір купівлі-продажу товару (сухе знежирене молоко, сироватка суха молочна); з ТОВ «МТО-Імпекс» 19.07.2012 №115-12 договір купівлі-продажу товару (сухе знежирене молоко, сироватка суха молочна); з ТОВ «Рубікон- Технологія» 11.01.2012р. №104-12 договір купівлі-продажу товару (сухе знежирене молоко, сироватка суха молочна).

Як на доказ виконання договорів позивачем надані як на перевірку так і суду копії таких документів: договори; допугоди; рахунки; видаткові накладні; податкові накладні, товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; банківські виписки; ветеринарні свідоцтва (а.с. 73-250 Т1, 1-38 Т2).

Також позивачем надані докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з цією нормою, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені норми свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у ході розгляду справи позивачем підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентам ТОВ «Мол-Імпекс», ТОВ «МТО-Імпекс», ТОВ «Рубікон- Технологія».

Крім того, відповідачем була проведена планова перевірка позивача і на думку суду, зазначаючи, що позивач не отримав придбаний товар у вказаних контрагентів не визначив та не встановив у акті, що у цей же період позивачем придбавався аналогічний товар і у інших контрагентів, також не встановив, що такий товар вже був оприбуткований позивачем та не міг бути придбаний у вказаних контрагентів тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем обґрунтовано сформовано витрати та податковий кредит за наслідками взаємовідносин з вказаними контрагентами.

Щодо висновків відповідача безпідставного завищення позивачем витрат на загальну суму 243962 грн. з витрат з відрядження, слід зазначити наступне.

Згідно акту перевірки, облік таких витрат встановлено на рахунках 92, 93 бухгалтерського обліку позивача за 2012р. з розбивкою адміністративних витрат та витрат на збут (а.с. 46, 47 Т1).

Позивач не спростовує таку обставину, проте відповідачем не встановлено та підтверджено позивачем, що такі витрати знайшли відображення лише у бухгалтерському обліку позивача, а до складу витрат згідно податкової декларації за 2012 р. віднесено не було.

Таким чином позивачем такі витрати обліковуються у бухгалтерському обліку та здійснені за рахунок прибутку позивача, а тому висновки відповідача з приводу завищення витрат на загальну суму 243962 грн. на відрядження є помилковими.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 р. у справі №804/3568/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Голландські технології в тваринництві" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001162201 від 25.02.2014р., № 0001172201 від 25.02.2014р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 10 грудня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак