Постанова

від 01.12.2015 по справі 804/2921/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р.Справа №804/2921/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, про скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ :

18 лютого 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» до відповідача 1 Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідача 2 Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, про скасування вимоги про сплату боргу від 3 листопада 2014 року №Ю-840-25.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що грошові вимоги зі сплати заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 179479,33 грн. є погашеними в силу закону та не можуть бути стягнуті з підприємства.

Ухвалою суду від 24 листопада 2015 року в адміністративній справі №804/2921/15 допущено заміну відповідача Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області його правонаступником Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області клопотав про розгляд справи без його участі.

Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області просив розглядати справу без його участі, направив письмові заперечення на позовну заяву, які мотивував наступним:

- у період до 1 жовтня 2013 року на органи Пенсійного фонду було покладено обов'язок щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та здійснювали ведення картки особового рахунку платника ПАТ «НЗТА». З 1 жовтня 2013 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» функцію адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування передано до органів Міністерства доходів та зборів;

- на момент передачі даних карток особових рахунків платників від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів та зборів за ПАТ «НЗТА» обліковувалася та була передана заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 429149,69 грн., у тому числі: недоїмка в сумі 358618,35 грн., фінансові санкції в сумі 42856,62 грн., пеня в сумі 27674,70 грн. У залишки для передачі ввійшла вся сума заборгованості, що обліковується за платником в тому числі і заборгованість за жовтень (частково) та листопад 2012 року;

- списання заборгованості підприємства управлінням ПФУ у разі не внесення заборгованості до реєстру вимог кредиторів чинним законодавством не передбачено, заборгованість, про яку зазначено в позові, на сьогодні існує та не підлягає коригуванню, оскільки таке коригування чинним законодавством не передбачене;

- заявлена заборгованість не включена до реєстру вимог кредиторів, однак згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Таким чином, спірна заборгованість підприємства, яка не включена до реєстру вимог кредиторів, підлягає включенню до цього реєстру після введення процедури ліквідації;

- отже, управлінням правомірно сформовані та передані залишки заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, а Нікопольська ОДПІ, у свою чергу, правомірно сформувала та надіслала платнику, який має заборгованість, вимогу про сплату боргу.

Ухвалою суду від 14 травня 2015 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/124/15, оскільки у справі №804/124/15 позивачем оскаржена вимога від 04.09.2014 року №Ю-840 про сплату боргу в сумі 251109,62 грн., що включає спірні 179479,33 грн., та з наданого примірнику позову по цій справі вбачається, що наведені позивачем доводи щодо протиправності оскаржуваної вимоги від 03.11.2014 року №Ю-840-25 є тотожними доводам щодо протиправності вимоги від 04.09.2014 року №Ю-840.

У зв'язку із набранням чинності судовим рішенням у справі №804/124/15, ухвалою суду від 13 листопада 2015 року провадження у справі №804/2921/15 поновлено та призначено до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку із наявністю у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску за період жовтень-листопад 2012 року посадовими особами Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області сформовано та направлено Публічному акціонерному товариству «Нікопольський завод трубопровідної арматури» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 3 листопада 2014 року №Ю-840-25, згідно якої станом на 31 жовтня 2014 року заборгованість становить 179479,33 грн., у тому числі: недоїмка - 136622,69 грн., штрафи - 42856,64 грн., та зобов'язано позивача у 10-тиденний термін з дня одержання цієї вимоги вжити заходи щодо погашення заборгованості.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття зазначеної вимоги, позивач оскаржив її в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18 грудня 2014 року №1227/10/04-36-10-08-09, залишеним без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 23 січня 2015 року №1376/6/99-99-10-01-0775, оскаржувана вимога залишена без змін, скарги залишені без задоволення.

Вважаючи вимогу про сплату боргу від 3 листопада 2014 року №Ю-840-25 протиправною, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що приписами статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня2013 року №455, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що за загальним правилом платник єдиного соціального внеску самостійно визначає суми грошових зобов'язань. У випадку, якщо за результатами перевірки або на підставі даних особових рахунків платників, органом доходів та зборів буде встановлено зокрема завищення або заниження платником податків єдиного соціального внеску, він уповноважений самостійно визначити йому суму грошового зобов'язання шляхом винесення податкової вимоги.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для формування оскаржуваної вимоги №Ю-840-25 у розмірі 179479,33 грн. були дані картки особового рахунку позивача, в якій зазначена заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за період жовтень-листопад 2012 року.

Однак, позивач наголошує, що сума недоїмки, яка зазначена в оскаржуваній вимозі є погашеною, оскільки відповідачем протягом 30-денного строку з дня опублікування рішення про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства не була подана до господарського суду заява про наявність вимоги з єдиного соціального внеску за період жовтень-листопад 2012 року у розмірі 179479,33 грн.

Суд вважає зазначену позицію обґрунтованою з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 9 січня 2013 року було порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури».

Положеннями статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які діяли на момент порушення зазначеного провадження було встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, порушення кредитором 30-денного строку на подання заяви з вимогою до боржника про сплату заборгованості, яка виникла до дня порушення провадження у справі про банкрутство є наслідком її погашення.

Як свідчать матеріали справи, 27.03.2013 року в газеті «Голос України» №58 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, початок перебігу 30-денного строку розпочався 27.03.2013 року та закінчився відповідно 27.04.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у зазначений строк пенсійним органом не було подано до господарського суду заяви з вимогами до позивача про погашення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за період жовтень-листопад 2012 року.

Зазначений факт також підтверджується ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2013 року та від 18.07.2013 року, в яких відображено, що для УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі було визначено розмір вимог у сумі 492519,89 грн. по відшкодуванню заборгованості по пільгових пенсіях по спискам №№1, 2. У тридцяти денний термін з дати публікації оголошення про заяву пенсійного органу про додаткові конкурсні вимоги до боржника не надходили.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, вимога про сплату боргу від 3 листопада 2014 року №Ю-840-25 є протиправною, оскільки визначена нею сума вважається такою, що була погашена.

Що стосується посилань пенсійного органу на приписи статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які на його думку свідчать про необхідність його віднесення до шостої черги в ліквідаційній процедурі, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діяла станом на час порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури», її положення регулювали порядок розгляду мирової угоди в господарському суді.

Але, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 року №4212-VI до зазначеної статті були внесені зміни та викладено в наступній редакції, а саме, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації то строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

При цьому, пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону було визначено, що цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім: підпункту 14 пункту 7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення», який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування;положень щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, які набирають чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. До набрання чинності цими положеннями офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих органах (газетах «Голос України» або «Урядовий кур'єр»).

Виходячи з дати опублікування зазначеного закону та приписів вказаних положень, він набрав чинності 19.01.2013 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зазначає, що пункт 1 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який набрав чинності з 19.01.2013 року, не має зворотної дії в часі і може бути застосований лише до тих господарських спорів про банкрутство, які виникли після 19.01.2013 року.

Як було встановлено судом, провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» було відкрито 09.01.2013 року, що, в свою чергу, свідчить про неможливість застосування зазначених положень до спірних правовідносин.

Викладені вище обставини встановлені рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі №804/124/15.

Так, рішеннями суду у вказаній справі скасована вимога Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2014 року №Ю-840 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 251109,62 грн., яка складається з недоїмки в сумі 208252,98 грн., штрафних санкцій в сумі 42856,64 грн.

При цьому, суд неодноразово витребовував рішення про нарахування сум штрафних санкцій, які увійшли до оскаржуваної вимоги про сплату боргу від 03.11.2014 року №Ю-840-25, а також входили до скасованої вимоги від 04.09.2014 року №Ю-840, проте, такі рішення надані не були.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення, та відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджує на користь позивача суму судових витрат.

Оскільки оскаржуване рішення винесене Нікопольською ОДПІ, яка є належним відповідачем за заявленим спором, то саме на такого суб'єкта владних повноважень покладається тягар по відшкодуванню витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, про скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 3 листопада 2014 року №Ю-840-25.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» (код ЄДРПОУ 03326877) витрати по сплаті судового збору у розмірі 358,88 грн. (триста п'ятдесят вісім грн. 88 коп.), сплачені згідно платіжного доручення від 12 лютого 2015 року №2844.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 1 грудня 2015 року.

Суддя І.О. Верба