Постанова

від 14.12.2015 по справі 826/14071/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2015 року № 826/14071/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Арманда» до Державної фіскальної служби України Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії. ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Арманда». В позовній заяві позивач просить суд:

«Визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України у реєстрації податкових накладних ТОВ Компанія «Арманда» (ЄДРПОУ 39002094) № 65, 66, 67 від 30.06.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати податкові накладні ТОВ Компанія «Арманда» (ЄДРПОУ 39002094) № 65, 66, 67 від 30.06.2015 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подачі;

Вважати податкові накладні № 65, 66, 67 від 30.06.2015 р. такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.07.2015 p.».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно подано відповідачу податкові накладні від 30.06.2015р. з урахуванням вимог законодавства, яке діяло на момент складання накладних.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що на момент доставлення податкових накладних на реєстрацію діяли правила, за якими їх реєстрація є неможливою.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Компанія «Арманда» направило за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, у вигляді електронного файлу, на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкові накладні №65, 66, 67, від 30.06.2015р.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій від 07.07.2015р. вищезазначені податкові накладні не було зареєстровано з формулюванням «Сума ПДВ в документі не може перевищувати ліміту на рахунку ПДВ (-398796,85) продавця».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII підрозділ 2 розділу ХХ Прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України було викладено в новій редакції, зокрема, було внесено розділ 35 згідно з яким норми абзацу другого пункту 120 1 .1 статті 120 1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних / розрахунків коригування, складених в період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року.

Період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу.

При цьому пунктом 200 1 .3 статті 200 1 Податкового кодексу України встановлено формулу, згідно з якою обчислюється сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Сторонами не заперечується обставина, що застосування зазначеної формули до розрахунків позивача з бюджетом унеможливлює реєстрацію податкової накладної.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Колегія суддів доходить висновків, що вчинення відповідачем дій з відмови у реєстрації податкових накладних позивача, вчинене 07.07.2015р., відповідало вимогам чинного на момент вчинення дій законодавства.

Однією з засад адміністративного судочинства, згідно з приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України є диспозитивність. Згідно з приписами частин 2 та 3 вищезазначеної правової норми суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Позивач, за змістом позовних заяв, наполягав на протиправності дій - відмови у реєстрації накладних.

Натомість позивачем не заявлялося вимог про визнання протиправної бездіяльності, тобто ухилення від реєстрації накладних до моменту вступу в силу відповідної норми Закону (01.07.2015р.), і ці вимоги, відповідно не були предметом судового розгляду.

За таких умов суд позбавлений можливості оцінювати дії податкового органу на відповідність критеріям, викладеним в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко