Постанова

від 10.12.2015 по справі 826/4133/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2015 року № 826/4133/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Древній Рим» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне підприємство «Древній Рим» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість ПП «Древній Рим» за грудень 2014 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняти та зареєструвати датою подачі (23.02.2015 р.) уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість ПП «Древній Рим» за грудень 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що під час подання позивачем уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за грудень 2014 р. у відповідача була відсутня декларація, що уточнюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.09.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Древній Рим» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндохдоів у м. Києві подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за грудень 2014 року з відповідними додатками.

Листом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.02.2015 р. № 13322/10 було повідомлено про те, що уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за грудень 2014 року з відповідними додатками (реєстраційний номер № 9021150626 від 23.02.2015 р. заповнено з порушенням вимог складання податкової звітності, зазначених в ст.ст. 46-48 Податкового кодексу України, наказі Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 р. № 516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», а саме: невідповідність заповнення податкової звітності. Також вказано, що податкова звітність, складена з порушеннями, не вважається податковою декларацією та запропоновано надати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період.

Вважаючи відмову відповідача у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками протиправною, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Під обов`язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).

Передбачений статтею 48 Податкового кодексу України перелік обов`язкових реквізитів декларації є вичерпним.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 N 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 грудня 2013 р. за N 2094/24626 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити, а також передбачає заповнення такого додаткового реквізиту як місцезнаходження (місце проживання) платника податків - рядок 6 «податкова адреса платника податків».

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно з приписами пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що у випадку подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Як встановлено судом, уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за грудень 2014 року складений за формою, що затверджена наказом Міністерством доходів і зборів України від 13.11.2013 р. N 678, усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити.

Однак, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листом від 26.02.2015 р. № 13322/10/26-55-15-04 відмовила у прийнятті вищевказаного уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Ознайомившись із вказаним листом, суд приходить до висновку, що відповідачем не зазначено причин відмови прийняття уточнюючої податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками, зокрема, не зазначено в чому полягають порушення, допущенні позивачем під час подання останньої.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що 23.02.2015 р. позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками № 9021150626 з додатками, яка має статус «історія подання» по причині відсутності декларації, що уточнюється.

У зв'язку із наведеним позивачу було направлено лист від 26.02.2015 р. № 13322/10/26-55-15-04 з пропозицією надати податкову декларацію з податку на додану вартість за відповідний період, оформлену згідно із чинним законодавством.

Судом встановлено, що ПП «Древній Рим» було оскаржено дії відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 р., по справі № 826/1641/15 адміністративний позов ПП «Древній Рим» задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації Приватного підприємства "Древній Рим" (ідентифікаційний код 39177596) з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року з підстав, зазначених у листі від 23.01.2015 року № 3128/10. Визнано податкову декларацію ПП (ідентифікаційний код 39177596) з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року такою, що подана у момент фактичного її отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а саме: 20.01.2015 року. Рішення набрало законної сили.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем було протиправно відмовлено у прийнятті податкової декларації за грудень 2014 року з підстав, зазначених у листі від 23.01.2015 року № 3128/10, відповідно відмову відповідача у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками без зазначення причини такої відмови, суд також вважає протиправною.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для неприйняття поданого ПП «Древній Рим» уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, задоволення судом позовних вимог про визнання протиправною відмови Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість ПП «Древній Рим» за грудень 2014 року з додатками означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника податків, а його уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за грудень 2014 р. з додатками вважається поданим у день його фактичного отримання органом державної податкової служби.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку встановлення порушення прав позивача, суд повинен задовольнити позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатні докази, які свідчать, що відмова у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість із додатками за грудень 2014 року здійснена в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач довів обставини в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного підприємства «Древній Рим» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у прийнятті уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість з додатками Приватного підприємства «Древній Рим» за грудень 2014 року.

3. Вважати уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість Приватного підприємства «Древній Рим» за грудень 2014 року з додатками прийнятим та зареєстрованим Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві датою його подачі 23.02.2015 р.

4. Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Древній Рим» за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук