Рішення

від 09.12.2015 по справі 913/920/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

09 грудня 2015 року Справа № 913/920/15

Провадження №19/913/920/15

За позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м.Київ

до Комунального теплопостачаючого підприємства В«АлчевськтеплокомуненергоВ» в особі філії №6 , м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 11805925 грн 32 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Мєшкова Д.О.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю, довіреність №14-96 від 18.04.2014;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального теплопостачаючого підприємства В«АлчевськтеплокомуненергоВ» в особі філії №6 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/3431-БО-20 від 28.12.2012 в сумі 8701089 грн 37 коп., 3% річних у сумі 408522 грн 84 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1890451 грн 48 коп., пені в сумі 805861 грн 63 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.10.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 29.10.2015.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.10.2015 розгляд справи відкладено на 24.11.2015, а потім відповідною ухвалою - на 09.12.2015.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до пп.пп..3.9.1, 3.9.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua , місцезнаходженням відповідача є: вул.Леніна, б.126, м.Алчевськ Луганської області.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» ).

Згідно з ст.18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За інформацією Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» , розміщеній на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257D7E002C3293) пересилання пошти до/з міста обласного значення Алчевськ Луганської області тимчасово не здійснюється.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі В«Судова влада в УкраїніВ» в мережі Інтернет: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/ інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідним роздруківками (54, 64, 72).

В договорі №13/3431-БО -20 від 28.12.2012 в розділі 12 В«Адреси та реквізити сторінВ» значиться адреса електронної пошти відповідача: atke123@bigmir.net.

Господарський суд надсилав електронний примірник ухвал на зазначену адресу електронної пошти відповідача, що підтверджується відповідними роздруківками (а.с.53, 63, 71).

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (продавець, позивач) та Комунальним теплопостачаючим підприємством В«АлчевськтеплокомуненергоВ» , філія №6 (покупець, відповідач) 28.12.2012 був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/3431-БО-20, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України В«Про засади функціонування ринку природного газуВ» , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 2295 тис.куб.м, у т.ч. по місяцях кварталів

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг Січень 420Квітень 110Липень 27Жовтень 133 Лютий 585Травень 46Серпень 27Листопад 290 Березень 320Червень 36Вересень 31Грудень 270 І кв. 1325ІІ кв. 192ІІІ кв. 85 IV 693 Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1 договору).

В п.3.3 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 3509 грн 00 коп. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф за транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305 грн 60 коп., крім того ПДВ 20% - 61 грн 12 коп., всього з ПДВ - 366 грн 72 коп. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3884 грн 78 коп., крім того ПДВ 20% - 776 грн 96 коп., всього з ПДВ - 4661 грн 74 коп.

Згідно з п.5.5 договору загальна його вартість на дату укладення становить 8915570 грн 10 коп., крім того ПДВ - 1783114 грн 02 коп., разом з ПДВ - 10698684 грн 12 коп.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

02.10.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу, якою сторони внесли зміни в п.5.2 та п.5.5 договору в частині зміни ціни за газ.

01.11.2013 між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору купівлі-продажу природного газу, якою сторони внесли зміни в п.4.1 договору.

04.11.2013 між сторонами укладена додаткова угода №3 до договору купівлі-продажу природного газу, якою сторони внесли зміни в п.2.1 договору.

24.10.2014 між сторонами укладена додаткова угода №4 до договору купівлі-продажу природного газу, якою сторони доповнили п.6.3 договору новим абзацом та внесли зміни в реквізити сторін.

На виконання вказаних умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на суму 11230489 грн 37 коп., який останній оплатив частково в сумі 2529400 грн 00 коп., внаслідок чого за ним за період з січня по грудень 2013 року виникла заборгованість в сумі 8701089 грн 37 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором №13/3431-БО-20 від 28.12.2012 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актами приймання-передачі природного газу (а.с.20-31), та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач в зазначений строк отриманий природний газ в повному обсязі не оплатив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за договором 13/3431-БО-20 від 28.12.2012 відповідачем.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за договором 13/3431-БО-20 від 28.12.2012 за період січень-грудень 2013 року в сумі 8701089 грн 37 коп.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 805861 грн 63 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Підпунктом 1.9 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено В«по 1 серпня 2014 рокуВ» або В«включно до 1 серпня 2014 рокуВ» , то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Як вже зазначалось, в п.6.1 договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, останнім днем виконання зобов'язання в даному випадку є 13 число місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення пені за порушення зобов'язання з оплати поставленого природного газу (а.с.32-37), суд прийшов до висновку про те, що позивачем не було враховано викладені приписи законодавства та не взято до уваги, що за зобов'язанням березня 2013 року строк оплати повинен бути по 15.04.2013 у відповідності до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, оскільки 13.04.2013 був вихідним днем (субота), за зобов'язанням червня 2013 року строк оплати повинен бути по 15.07.2013 у відповідності до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, оскільки 13.07.2013 був вихідним днем (субота), за зобов'язанням вересня 2013 року строк оплати повинен бути по 14.10.2013 у відповідності до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, оскільки 13.10.2013 був вихідним днем (неділя).

Враховуючи викладене, суд вважає належним наступний розрахунок пені:

Місяць надання послугСума боргуОплата Період прострочення Кількість днів простроченняСума пені Січень 2013 року 2012690,54 50000 - 22.04.2013 14.02.2013-21.04.2013 67 55417,92 1962690,54 50000 - 23.04.2013 22.04.2013-22.04.2013 1 806,59 1912690,54 30000 - 24.04.2013 23.04.2013-23.04.2013 1 786,04 1882690,54 40000 - 25.04.2013 24.04.2013-24.04.2013 1 773,71 1842690,54 30000 - 29.04.2013 25.04.2013-28.04.2013 4 3029,08 1812690,54 29.04.2013-09.06.2013 42 31287,54 140000 - 25.07.2013 10.06.2013-24.07.2013 45 31287,54 1672690,54 25.07.2013-12.08.2013 19 12190,02 13.08.2013-13.08.2013 1 595,75 Лютий 2013 року 1917386,00 14.03.2013-09.06.2013 88 69341,08 10.06.2013-12.08.2013 64 47067,89 13.08.2013-13.09.2013 32 21852,95 Березень 2013 року 1786661,60 16.04.2013-09.06.2013 55 40383,45 10.06.2013-12.08.2013 64 43858,87 13.08.2013-13.10.2013 62 39453,40 Квітень 2013 року 585821,71 14.05.2013-09.06.2013 27 6500,21 10.06.2013-12.08.2013 64 14380,72 13.08.2013-13.11.2013 93 19404,34 Травень 2013 року 160475,59 14.06.2013-12.08.2013 60 3693,14 13.08.2013-13.12.2013 123 7030,15 Червень 2013 року 128687,22 16.07.2013-12.08.2013 28 1382,07 13.08.2013-13.01.2014 154 7058,41 Липень 2013 року 93941,10 14.08.2013-13.02.2014 184 6156,36 Серпень 2013 року 84392,37 14.09.2013-13.03.2014 181 5440,42 Вересень 2013 року 120155,40 15.10.2013-13.04.2014 181 7745,91 Жовтень 2013 року 1135304,75 14.11.2013-14.04.2014 152 61461,98 15.04.2014-13.05.2014 29 17138,44 Листопад 2013 року 1187944,44 14.12.2013-14.04.2014 122 51618,63 15.04.2014-13.06.2014 60 37102,92 Грудень 2013 року 2017028,65 14.01.2014-14.04.2014 91 65373,83 15.04.2014-13.07.2014 90 94496,41 Всього: 804115,77 З огляду на викладене обґрунтованою є пеня в сумі 804115 грн 77 коп.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1890451 грн 48 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що згідно з Законом України В«Про індексацію грошових доходів населенняВ» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті В«Урядовий кур'єрВ» . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з ст.ст.17, 18 Закону України В«Про інформаціюВ» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.32-37) господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних втрат, оскільки ці нарахування повинні здійснюватись з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж .

Крім того, позивачем не враховано проплати, здійснені відповідачем.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат:

Місяць надання послугСума боргуПеріод простроченняСума інфляції Лютий 2013 року 1917386,00Квітень 2013 року - грудень 2013 року 7592,41 1646576,54Січень 2014 року 3293,15 1400676,54Лютий 2014 року - листопад 2014 року 294010,63 Березень 2013 року 1786661,60Травень 2013 року - листопад 2014 року 387931,58 Квітень 2013 року 585821,71Червень 2013 року - листопад 2014 року 126485,11 Травень 2013 року 160475,59Липень 2013 року - листопад 2014 року 34648,38 Червень 2013 року 128687,22Серпень 2013 року - листопад 2014 року 27941,56 Липень 2013 року 93941,10Вересень 2013 року - листопад 2014 року 21203,23 Серпень 2013 року 84392,37Жовтень 2013 року - листопад 2014 року 19048,01 Вересень 2013 року 120155,40Листопад 2013 року - листопад 2014 року 26533,24 Жовтень 2013 року 1135304,75Грудень 2013 року - листопад 2014 року 247936,48 Листопад 2013 року 1187944,44Січень 2014 року - листопад 2014 року 252231,45 Грудень 2013 року 2017028,65Лютий 2014 року - листопад 2014 року 423386,73 Всього: 1872241,96 З огляду на викладене з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати в сумі 1872241 грн 96 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 408522 грн 84 коп. підлягає задоволенню частково в сумі 371548 грн 33 коп., оскільки при розрахунку 3% річних (а.с.32-37) позивачем не було враховано проплати відповідача і день фактичної сплати суми заборгованості включений в період часу, за який здійснюється їх нарахування. Крім того, позивачем як і при нарахуванні пені, при розрахунку 3% річних не взято до уваги, що за зобов'язанням березня 2013 року строк оплати повинен бути по 15.04.2013 у відповідності до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, оскільки 13.04.2013 був вихідним днем (субота), за зобов'язанням червня 2013 року строк оплати повинен бути по 15.07.2013 у відповідності до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, оскільки 13.07.2013 був вихідним днем (субота), за зобов'язанням вересня 2013 року строк оплати повинен бути по 14.10.2013 у відповідності до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, оскільки 13.10.2013 був вихідним днем (неділя).

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних:

Місяць надання послугСума боргуОплата Період простроченняКількість днів простроченняСума 3% річних Січень 2013 року 2012690,54 50000-22.04.2013 14.02.2013-21.04.2013 67 11083,58 1962690,54 50000-23.04.2013 22.04.2013-22.04.2013 1 161,32 1912690,54 30000-24.04.2013 23.04.2013-23.04.2013 1 157,21 1882690,54 40000-25.04.2013 24.04.2013-24.04.2013 1 154,74 1842690,54 30000-29.04.2013 25.04.2013-28.04.2013 4 605,82 1812690,54 140000-25.07.2013 29.04.2013-24.07.2013 87 12961,98 1672690,54 57000-23.08.2013 25.07.2013-22.08.2013 29 3986,96 1615690,54 69000-27.08.2013 23.08.2013-26.08.2013 4 531,19 1546690,54 200000-07.10.2013 27.08.2013-06.10.2013 41 5212,14 1346690,54 50000-20.11.2013 07.10.2013-19.11.2013 44 4870,22 1296690,54 50000-28.11.2013 20.11.2013-27.11.2013 8 852,62 1246690,54 40000-29.11.2013 28.11.2013-28.11.2013 1 102,47 1206690,54 50000-02.12.2013 29.11.2013-01.12.2013 3 297,54 1156690,54 50000-03.12.2013 02.12.2013-02.12.2013 1 95,07 1106690,54 877500-26.12.2013 03.12.2013-25.12.2013 23 2092,10 229190,54 229190,54-10.01.2014 26.12.2013-09.01.2014 15 282,56 Лютий 2013 року 1917386,00 70809,46-10.01.2014 14.03.2013-09.01.2014 302 47593,20 1846576,54 200000-13.01.2014 10.01.2014-12.01.2014 3 455,32 1646576,54 103000-10.02.2014 13.01.2014-09.02.2014 28 3789,38 1543576,54 42900-12.02.2014 10.02.2014-11.02.2014 2 2583,74 1500676,54 100000-20.02.2014 12.02.2014-19.02.2014 8 986,75 1400676,54 20.02.2014-25.12.2014 309 35573,35 Березень 2013 року 1786661,60 16.04.2013-25.12.2014 619 90899,47 Квітень 2013 року 585821,71 14.05.2013-25.12.2014 591 28456,49 Травень 2013 року 160475,59 14.06.2013-25.12.2014 560 7386,27 Червень 2013 року 128687,22 16.07.2013-25.12.2014 528 5584,67 Липень 2013 року 93941,10 14.08.2013-25.12.2014 499 3852,87 Серпень 2013 року 84392,37 14.09.2013-25.12.2014 468 3246,22 Вересень 2013 року 120155,40 15.10.2013-25.12.2014 437 4315,72 Жовтень 2013 року 1135304,75 14.11.2013-25.12.2014 407 37978,28 Листопад 2013 року 1187944,44 14.12.2013-25.12.2014 377 36810 Грудень 2013 року 2017028,65 14.01.2014-25.12.2014 346 57360,98 Всього: 371548,33 Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» до Комунального теплопостачаючого підприємства В«АлчевськтеплокомуненергоВ» в особі філії №6 задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального теплопостачаючого підприємства В«АлчевськтеплокомуненергоВ» , вул.Леніна, б.126, м.Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 02132266, в особі філії №6 Комунального теплопостачаючого підприємства В«АлчевськтеплокомуненергоВ» , вул.Гагаріна, б.23-Б, м.Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 26070898, на користь Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720, заборгованість за поставлений природний газ у сумі 8701089 грн 37 коп., пеню в сумі 804115 грн 77 коп., 3% річних у сумі 371548 грн 33 коп., інфляційні втрати в сумі 1872241 грн 96 коп., судовий збір у сумі 176234 грн 94 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2015.

Суддя Т.В. Косенко