Постанова

від 08.12.2015 по справі 922/4378/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа № 922/4378/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 23.07.2015р.)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків (вх. № 4995 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.15р. у справі № 922/4378/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром", м. Харків

до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпропетровськ

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальпром" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", в якій просив стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 490771,20 грн., неустойку у розмірі 122074,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 251404,43 грн., три відсотки річних в розмірі 11576,82 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №24/12/212-82 про створення (передачу) науково - технічної продукції, який укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 17516,53 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2015р. по справі № 922/4378/15 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром" суму основного боргу у розмірі 490771,20 грн., неустойку у розмірі 122074,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 251404,43 грн., три відсотки річних в розмірі 11576,82 грн. та судовий збір у розмірі 17516,53 грн.

Відповідач з даним рішення суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015р. по справі № 922/4378/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальпром" до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" залишити без задоволення. Судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 19268,18 грн. відповідач просить покласти на позивача.

Ухвалою суду від 21.10.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.12.2015р. о 10:00 год.

07.12.2015р. відповідачем через канцелярію суду апеляційної інстанції надано клопотання (вх. № 16478) про призначення у справі судової експертизи робочої документації, розробленої позивачем за Договором № 24/12/212-82 від 25.06.2012р., проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_2, на вирішення експертизи поставити наступне питання: чи відповідає розроблена позивачем - ТОВ «Стальпром» робоча документація умовам Договору № 24/12/212-82 від 25.06.2012р., технічному завданню, нормам проектування та ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво». При цьому, відповідач просить витребувати у позивач оригінальний примірник робочої документації, розробленої за Договором № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. для проведення судової експертизи. Судові витрати за проведення експертизи відповідач просить покласти на нього з подальшим розподілом відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у даній справі судової експертизи колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

За вимогами частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

На підставі зазначених положень, колегія суддів зазначає, що запропоноване відповідачем питання для проведення судово-економічної експертизи не потребує спеціальних знань, а її призначення у справі є недоцільним, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів та фактичних даних, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а тому вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами.

12.11.2015р. позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 15374), в якому ТОВ «Стальпром» вважає рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, прийнятим при всебічному та повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому просить дане рішення залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу залишити без задоволення, як безпідставну.

Представники відповідача та третьої особи в дане судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення копій ухвал суду про прийняття апеляційної скарги до провадження наявні у справі).

Враховуючи вказане, а також те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію сторін підтверджено письмовими доказами, додаткових документів в обґрунтування апеляційної скарги, окрім тих, що містяться в матеріалах справи відповідача не надав, хоча мав на це достатньо часу та можливостей, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 08.12.2015р. уповноваженого представника позивача, який підтримав свою правову позицію у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав та обставин справи в їх сукупності.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 25.06.2012р. між позивачем (Підрядник) та відповідачем (Замовник) було укладено договір № 24/12/212-82 про створення (передачу) науково-технічної продукції (том 1 аркуш справи 30-41).

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 24/12/212-82 від 25.06.2012р., Замовник доручає та зобов'язується оплатити, а Підрядник бере на себе виконання та передачу науково-технічної продукції (робочої документації): «ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ" (третя особа). Реконструкція сортопрокатного цеху. Перший пусковий комплекс (перша черга). Ділянка чистової групи клітей, дротяного блоку клітей, поточної обробки продуктів. Електроприміщення ЕП 1. Пости управління. Робоча документація. Будівельна частина та ОВ».

Пунктом 2.1. Договору № 24/12/212-82 25.06.2012р. сторони обумовили, що вартість робіт по даному Договору, згідно протоколу узгодження договірної ціни, складає 981542,40 грн., в тому числі ПДВ - 163590,00 грн.

Оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем згідно календарного плану робіт протягом 5-ти банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ" за відповідним актом виконаних робіт відповідача, що містить виконаний позивачем об'єм робіт на підставі оформленого сторонами акту здачі-приймання робіт (пункт 2.3. Договору № 24/12/212-82 25.06.2012р.).

При цьому, у відповідності до пункту 2.2. Договору № 24/12/212-82 25.06.2012р. відповідач в якості передоплати (авансу) здійснює оплату 50% суми договору, що складає 490771,20 грн.

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 24/12/212-82 25.06.2012р. передача оформленої в установленому порядку науково-технічної продукції згідно календарного плану здійснюється супровідними документами позивача (накладна, лист).

Документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, направлений своєчасно з виконаною науково-технічною продукцією (пункт 3.2. Договору № 24/12/212-82 25.06.2012р.).

Пунктом 3.3. Договору № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. передбачено, що відповідач підписує акт здачі-приймання за Договором протягом 5-ти календарних днів після підписання відповідного акту генеральним замовником ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ". При наявності зауважень до виконаної науково-технічної документації відповідач в 30-ти денний строк направляє позивачу перелік зауважень із зазначенням строків їх усунення. Акт здачі-приймання в даному випадку оформлюється і направляється позивачу після усунення зауважень протягом 5-ти днів після підписання відповідного акту ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ".

25.06.2012р. відповідачем на виконання умов пункту 2.2. Договору № 24/12/212-82 25.06.2012р. здійснено авансову оплату робіт в розмірі 490771,20 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ "Стальпром" станом на 25.06.2012р. (том 1 аркуш справи 42).

Також, 26.11.2012р. між позивачем та відповідачем складений акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 24/12-1 на підтвердження факту виконання науково-технічної документації на загальну суму 490771,20 грн., в тому числі ПДВ - 81795,20 грн. (том 1 аркуш справи 43).

08.09.2014р. позивач направив акт прийому - передачі № 24/12-2 на прийняття іншої частини виконаної науково-технічної продукції за Договором № 24/12/212-82 25.06.2012р. на загальну суму 490771,20 грн., в тому числі ПДВ - 81795,20 грн. з вимогою про його підписання та оплати з огляду на наявність інформації про підписання відповідного акту генеральним замовником ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ". Даний акт відповідачем отриманий 09.09.2014р. (том 1 аркуші справи 44-45)

18.09.2014р. листом №1-22-8358 відповідач повідомив, що у зв'язку з наявністю поточної заборгованості ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ" перед відповідачем, він не має можливості оформити акт та здійснити розрахунок з позивачем.

05.11.2014р. позивачем повторно на адресу відповідача направлений акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 24/12-2 на суму 490771,20 грн. з вимогою про підписання в 5-ти денний строк з моменту його отримання та оплати (том 1 аркуш справи 48-49).

28.11.2014р. листом №1-22-10182 відповідач, відмовив у підписанні та оплаті вищевказаного акту здачі-приймання науково-технічної продукції в запропонований строк, не заявивши претензій чи зауважень до виконаної продукції (том 1 аркуш справи 50).

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 01.04.2012р. між відповідачем та третьої особою було укладено договір №212-82Г/12-1065-02 на виконання науково-технічної документації та додаткові угоди до нього № 1 від 20.12.2012р., № 2 від 21.02.2013р., № 3 від 27.06.2013р., № 4 від 24.12.2013р. (том 1 аркуші справи 58-91).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №212-82Г/12-1065-02 від 01.04.2012 р. третя особа (Замовник) за договором доручив та зобов'язався прийняти та оплатити, а відповідач (Виконавець) взяв на себе зобов'язання виконати науково - технічну продукцію (робочої документації, робіт): «ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ". Реконструкція сортопрокатного цеху. Перший пусковий комплекс (перша черга). Робоча документація».

Згідно пункту 1.2. Договору №212-82Г/12-1065-02 від 01.04.2012р. зміст, терміни і вартість виконання етапів роботи визначаються календарним планом робіт.

У відповідності з пунктом 2.1. Договору №212-82Г/12-1065-02 від 01.04.2012р. (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей до додаткової угоди №3) вартість робіт складає 17058337,20 грн.

Як вбачається з наданих третьою особою документів, а саме банківських виписок по особовому рахунку "ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ", сума робіт у розмірі 17058337,20 грн. була сплачена третьою особою відповідачеві. Останній платіж здійснено 14.03.2014р.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції послався на те, що матеріалами справи підтверджується факт ухилення відповідача від підписання акту здачі-приймання науково-технічної продукції № 24/12-2 та від прийняття іншої частини виконаної науково-технічної продукції відповідачем на загальну суму 490771,20 грн. (в тому числі ПДВ - 81 795,20 грн.), а також не проведення оплати відповідачем виконаних робіт у повному обсязі, що є порушенням з боку ДП "УНТЦМП "Енергосталь" умов Договору № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. та вимог чинного законодавства, якими врегульовано правовідносини сторін. Разом з цим, господарським судом першої інстанції встановлено, що оскільки відповідачем відмовлено у підписанні та оплаті акту прийому - передачі № 24/12-2 на прийняття іншої частини виконаної науково-технічної продукції за Договором № 24/12/212-82 25.06.2012р. на загальну суму 490771,20 грн., без будь-яких претензій чи зауважень до отриманої науково-технічної продукції, тому з урахуванням усіх умов даного договору, вказане свідчить про фактичне прийняття відповідачем продукції з виконанням.

З урахуванням встановлених по справі обставин в їх сукупності, а також з огляду на те, що сума заборгованості у розмірі 490771,20 грн. відповідачем не сплачена, позовні вимоги визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, враховуючи порушення відповідачем (Замовником) своїх зобов'язань за Договором № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. в частині остаточної сплати вартості виконаних Виконавцем належним чином робіт, позивач також заявив до стягнення з відповідача (Замовника) неустойку у розмірі 122074,29 грн. за період з 10.10.2014р. по 10.04.2015р., інфляційні втрати в розмірі 251404,43 грн. за період з 10.10.2014р. по 23.07.2015р. та три відсотки річних в розмірі 11576,82 грн. за період з 10.10.2014р. по 23.07.2015р.

Перевіривши нарахування заявлених до стягнення сум неустойки, інфляційних та 3% річних господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог і в цій частині.

Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегія суддів повністю погоджуючись із висновками господарського суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, також вважає, що оскільки відповідач вартість виконаних відповідачем робіт за Договором № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. у повному обсязі не сплатив, доказів належного виконання зобов'язань за Договором не представив, тому є таким, що порушив умови даного Договору, а також вимоги статей 509, 525, 526, 837 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, в зв'язку з чим повинен сплатити позивачу заборгованість, неустойку, інфляційні нарахування та 3 % річних в сумах, що заявлені у позові.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів керується наступним.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. за своєю правовою природою є договором підряду на створення і передачу науково-технічної продукції.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1-3 статті 331 Господарського кодексу України передбачено, що за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх. Предметом договору на передачу науково-технічної продукції може бути модифікована науково-технічна продукція. Науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для проведення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб'єктами господарювання (науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій тощо).

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з пунктом 3.2. Договору № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, направлений одночасно з виконаною науково-технічною продукцією.

Таким чином, із умов даного Договору вбачається, що саме акт здачі-приймання (а не супровідні документи - накладна, лист, тощо) є документом, який підтверджує виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором № 24/12/212-82 від 25.06.2012р., про що вірно зазначив суд першої інстанції при вирішенні даної справи по суті.

Відтак, посилання відповідача на ненадання позивачем на підтвердження виконання умов пункту 3.1. Договору № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. супровідних документів (накладної, листа), колегія суддів вважає безпідставними та юридично неспроможними.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.09.2014 р. листом № 1-22-8358 та 28.11.2014р. листом № 1-22-10182 відповідач фактично підтвердив прийняття виконаних позивачем робіт та, не заявляючи жодних претензій, відмовив у підписанні акту задачі-прийняття робіт № 24/12-2.

Відповідно до пункту 3.4. Договору № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. сторони передбачили, що при неотриманні позивачем оформлених документів (актів здачі-приймання, двосторонній акт з переліком доопрацювань) в заявлений строк, продукція вважається прийнятою відповідачем з виконанням усіх умов договору.

Аналіз встановлених по справі обставин свідчить про те, що обумовлена Договором № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. продукція виконана позивачем, а факт належного виконання договірних умов позивачем зафіксований в акті здачі-приймання науково-технічної продукції № 24/12-2 на загальну суму до сплати 490771,20 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджуючись із висновками господарського суду також вважає, що продукція є прийнятою відповідачем 10.10.2014 р., тобто зі спливом 30-ти днів з моменту отримання акту № 24/12-2 на загальну суму 490771,20 грн.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції не визначено, в якому акті ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ» міститься об'єм та перелік виконаних позивачем робіт за спірним Договором, а також не витребовувалась розроблена документація для її огляду.

Проте ці твердження відповідача спростовуються наявними у справі матеріалами, оскільки правовідносини сторін щодо виконання позивачем своїх договірних зобов'язань регулюються договором № 24/12/212-82 від 25.06.2012р., що укладений між позивачем та відповідачем у справі, а не договором, що був укладений між відповідачем та третьою особою - ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ» та не залежать від встановлення обставин, в якому саме акті ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ» міститься об'єм та перелік виконаних позивачем робіт.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не досліджувалась та не оглядалась розроблена позивачем документація, не приймаються колегією суддів до уваги, так як виконання позивачем договірних зобов'язань встановлено на підставі визначених договором № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. документів, які у повному обсязі оцінено місцевим господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтовано покладено в основу прийнято у даній справі рішення.

Факт виконаного позивачем об'єму робіт, його повне прийняття та оплата третьою особою згідно договору №212-82Г/12-1065-02 від 01.04.2012р., підтверджується актами здачі-приймання робіт № 3 від 08.01.2013р., № 14 від 15.08.2013р., № 16 від 15.08.2013р. та відповідачем жодним чином не спростований.

Дана обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки відповідно до умов договору № 24/12/212-82, укладеного між ТОВ «Стальпром» та ДП «УКРНТЦ «Енергосталь», на підтвердження виконаної науково-технічної продукції ДП «УКРНТЦ «Енергосталь» підписує акт здачі-приймання за Договором протягом 5-ти календарних днів після підписання відповідного акту Генеральним Замовником ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ» (пункт 3.3. Договору), а оплата виконаних робіт здійснюється ДП «УКРНТЦ «Енергосталь» згідно календарного плану робіт протягом 5-ти банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ» за відповідним актом виконаних робіт ДП «УКРНТЦ «Енергосталь», що містить виконаний позивачем об'єм робіт на підставі оформленого сторонами акту здачі приймання робіт (пункт 2.3. Договору).

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 122074,29 грн., інфляційних втрат в розмірі 251404,43 грн., 3% річних в розмірі 11576,82 грн., колегія суддів керується наступним.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України за загальним правилами, зобов'язання припиняються шляхом їх належного виконання, тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, що за змістом статті 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі сплату неустойки (штрафу, пені).

Господарським судом правильно визначено початок прострочення виконання зобов'язання відповідачем з оплати виконаної та фактично прийнятої роботи.

Відповідно до пункту 2.3. Договору № 24/12/212-82 від 25.06.2012р. оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем згідно календарного плану робіт протягом 5-ти банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ» за відповідним актом виконаних робіт відповідача, що містить виконаний позивачем об'єм робіт на підставі оформленого сторонами акту здачі-приймання робіт.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що з наданих ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ» документів вбачається, що останній розрахувався з відповідачем за роботи в сумі 17058337,20 грн., які були виконані за договором № 212-821712-1065-02 від 01.04.2012р. в повному обсязі, і це підтверджується відповідними банківськими виписками. Останній платіж було здійснено 14.03.2014р.

Так само, судом першої інстанції правильно встановлено, що виходячи зі змісту пункту 3.4. Договору, продукція, виконана позивачем та зафіксована в акті здачі-приймання науково-технічної продукції № 24/12-2 на загальну суму до сплати 490771,20 грн., вважається прийнятою відповідачем з виконанням усіх умов Договору 10.10.2014р., тобто зі спливом 30-ти днів з моменту отримання акту № 24/12-2.

Таким чином, у відповідності до пункту 2.3. Договору строк оплати за актом здачі-приймання науково-технічної продукції № 24/12-2 для відповідача настав з 10.10.2014р., а не з 14.03.2014р., як помилково зазначає скаржник у своїй апеляційній скарзі, так як станом на 14.03.2014р. роботи не були прийнятими, що є необхідним для визначення моменту прострочення.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не застосовано строки позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості, з урахуванням неустойки, інфляційного збільшення боргу та 3% річних, не знайшли свого підтвердження серед наявних у справі документальних доказів, оскільки суми, що заявлені позивачем до стягнення, знаходяться в межах строків позовної давності.

Більше того, відповідно до частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, проте таке клопотання в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось.

За приписами статей 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 5.3. Договору, укладеного між позивачем та відповідачем по справі, погоджено, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за цим договором з винної сторони стягується пеня в розмірі 0,5 % від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочи, а за прострочку понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% від простроченої суми зобов'язання.

Згідно частини 1 та частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язаньВ» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 122074,29 грн., інфляційних втрат в розмірі 251404,43 грн., 3% річних в розмірі 11576,82 грн. є обґрунтованими, а тому такими, що також правомірно задоволені господарським судом першої інстанції у повному обсязі. Колегією суддів перевірено арифметичну правильність наданого позивачем розрахунку сум неустойки, інфляційних втрат та 3% річних і з'ясовано, що вони є вірними.

Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог статей 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявлених до стягнення сум.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів. Натомість господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку всім обставинам справи в їх сукупності та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимог Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків та скасування цілком законного та обґрунтованого рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015р. у справі № 922/4378/15 - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2015р. по справі № 922/4378/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.