Рішення

від 14.12.2015 по справі 557/754/15-ц

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №557/754/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року смт. Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі :

головуючого судді Пацка Д.В.

при секретарі Довгалець Н.М.

за участю

представника позивачів адвоката ОСОБА_1

позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - Гощанської районної державної адміністрації - ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Гощанської районної державної адміністрації, ОСОБА_5, про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Гощанської районної державної адміністрації, Управління Держземагенства в Гощанському районі, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - ОСОБА_7, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 254958 та визнання права власності на земельну ділянку.

Позивачі посилаються на те, що для них на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Гощанської районної державної нотаріальної контори 22.10.2013 року, належить земельна ділянка загальною площею 2.2953 гектара, розташована на території Посягвівської сільської ради Гощанського району, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що належала їх батьку - ОСОБА_8, який помер 26.02.2013 року, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 074536, виданого головою Гощанської райдержадміністрації 08.04.2006 року.

Розпорядженням голови Гощанської райдержадміністрації від 29.08.2008 року № 431 на цю саму земельну ділянку визнано право власності за ОСОБА_5, відповідачкою по справі, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 005297, виданого їй 28.06.2010 року.

Управлінням Держземагенства у Гощанському районі повідомлено, що видати Державний акт на право власності на успадковану земельну ділянку не можуть в зв'язку з тим, що вона належить ОСОБА_5. Погодитись з цим позивачі не можуть, так як їх батьку - ОСОБА_8, було видано такий акт на цю земельну ділянку у 2006 році.

Позивачі, посилаючись на п.2 ст. 158, ст. 154, ст. 155 ЗК України, просять визнати недійсним розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації від 29.08.2008 року № 431, на підставі якого власником земельної ділянки площею 2.30 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Посягвівської сільської ради Гощанського району Рівненської області, визнано ОСОБА_5; - визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 005297 від 23 червня 2010 року, яким ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 2.30 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Посягвівської сільської ради Гощанського району.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали повністю з підстав, викладених у ньому, просять його задовольнити.

Представник відповідача - Гощанської РДА в судовому засіданні позов визнала повністю, підтвердила обставини, зазначені в позові, показала, що дійсно є накладання земельних ділянок одна на одну ОСОБА_8 і ОСОБА_5, через технічну помилку, яку допустила землевпорядна організація при виготовленні технічної документації, тому позов підставний та підлягає до задоволення.

В судовому засіданні представника відповідача - ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення позову, вказав, що ОСОБА_5 в передбаченому законом порядку отримала право власності на земельну ділянку, тому підстав для задоволення позову немає. Просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник Управління Держгеокадастру в Гощанському районі ОСОБА_9 показав, що дійсно має місце накладання земельних ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_5 одна на одну, внаслідок технічної помилки землевпорядної організації, також сільська рада не проконтролювала виділення земельних ділянок, іншим шляхом, ніж через скасування державного акта, права сторін не можливо поновити, при цьому ОСОБА_5 має право в передбаченому законом порядку звернутися з приводу надання їй рівнозначної земельної ділянки.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, вважає заявлені позовні вимоги позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Правовідносини регулюються ст. 14 Конституції України, ст.ст. 116, 118, 119, 125, 126, 140, 149, 152, 158 ЗК України, ст. 373 ЦК України.

Право власності громадян та юридичних осіб на землю гарантується ст.14 Конституції України. Відповідно до положень ч.2 ст.14 Конституції України це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю передбачені ст.116 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю ( земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 155 ЗК України - у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Поняття, зміст права власності на землю та підстави його набуття визначено в нормах ст.ст. 78, 81 і 116 цього Кодексу.

Частиною 2 та 3 ст. 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому безоплатна передача земельних ділянок у власність провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Згідно зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України цивільні справи розглядаються судом в межах заявлених фізичними чи юридичними особами вимог. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу ( ч.1 ст. 60 ЦПК України ).

Встановлено, що 26.02.2013 року помер ОСОБА_8 - свідоцтво про право на спадщину за заповітом ВТК №931878 - батько позивачів.

На ім'я ОСОБА_8 було видано державний акт серії ЯГ № 074536 від 03.04.2006 року на право власності на земельну ділянку площею 2,66 га на території Посягвівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, на підставі Розпорядження Гощанської РДА від 27.03.2006 року № 152.

Позивачі отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька, спадщина складається із земельної ділянки загальною площею 0,3641 га на території Посягвівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_8 на підставі Державного акта серії ЯГ № 074536, виданого 08.04.2006 року.

На ім'я ОСОБА_5 було видано державний акт серії ЯЗ № 005297 від 23.06.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 2,30 га на території Посягвівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, на підставі Розпорядження Гощанської РДА від 29.08.2008 року № 431.

Згідно відповіді Управління Держземагенства у Гощанському районі, вбачається, що право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_10 з кадастровим номером 5621285900:04:001:0084 посвідчено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАМ 535897 від 22.10.2013р., який виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Земельна ділянка співпадає з земельною ділянкою з кадастровим номером 5621285900:04:001:0139, право власності посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ 005297, який виданий та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011059500349 23.06.2010 р. на ім'я ОСОБА_5.

Разом з тим, встановлено, що відповідно до технічної документації із землеустрою щодо виділення в натурі та складання державних актів на право власності на земельні частки (паї) групі громадян для ведення особистого селянського господарства на території Посягвіської сільської ради, яка розроблена Гощанським районним відділом Рівненської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» 2006 року земельна ділянка, право власності на яку посвідчено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАМ 535897 від 22.10.2013 р., знаходиться в масиві №26 (рілля) ділянка №5 на території бувшого КСП ім. Б. Хмельницького Посягвівської сільської ради.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки власникам сертифікатів на право власності на земельній частки (паї) громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської сільської ради, яка розроблена Приватним підприємством - фірмою «Лімб» в 2009 році та розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації №431 від 29.08.2008 р. про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на право власності на землю громадянам на території Посягвівської сільської ради земельна ділянка гр. ОСОБА_5 також знаходиться в масиві №26 (рілля) ділянка №5 на території бувшого КСП ім. Б. Хмельницького Посягвівської сільської ради, тобто на час прийняття розпорядження та розроблення документації із землеустрою земельна ділянка перебувала у власності гр. ОСОБА_8.

Згідно проекту організації території земельного масиву №26 (рілля) загальна кількість земельних ділянок 9 (дев'ять), а згідно додатку до розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації №431 від 29.08.2008 р. земельні ділянки №8, 9 у масиві № 26 (рілля) не закріплені за громадянами, власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Встановлено, що згідно Розпорядження голови Гощанської РДА № 152 від 27.03.2006 року, затверджено технічну документацію по виділенню в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) і видачі державних актів на право власності на землю громадянам згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської сільської ради із земель КСП «ім. Б. Хмельницького»; - передано у власність земельні частки (паї) громадянам згідно додатку загальною площею 57, 54 га для ведення особистого селянського господарства на території Посягвівської сільської ради; - виділити в натурі (на місцевості) земельні частки (паї) та видати державні акти на право власності на землю згідно сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянам згідно додатку - за № 25 додатку значиться - ОСОБА_11, загальна площа ділянки - 2,66 га.

Встановлено, що згідно Розпорядження голови Гощанської РДА № 431 від 29.08.2008 року, погоджено технічну документацію із землеустрою по виконанню комплексу землевпорядних робіт щодо видачі державних актів на право власності на території Посягвівської сільської ради, затверджено протокол загальних зборів власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Посягвівської сільської ради від 16.08.2008; - виділити в натурі (на місцевості) земельні ділянки 543 громадянам - власникам земельних часток (паїв) на території Посягвівської сільської ради та видати державні акти на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в розрізі угідь, згідно з додатком; - за № 228 додатку значиться - ОСОБА_5.

Згідно пункту 2 статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що земельна ділянка площею 2,66 га, належала на праві приватної власності ОСОБА_8 на підставі Державного акту ЯГ 3 074536, виданого 03.04.2006 року Гощанською РДА. Розпорядження Гощанської РДА, на підставі якого було видано Державний акт, на даний час є чинним, відповідно є чинним і Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

03.04.2006 року ОСОБА_8 оформив право власності на дану земельну ділянку та отримав Державний акт, по день смерті - 26.02.2013 року ОСОБА_8 відкрито, безперервно та фактично користувався даною земельною ділянкою, на яку оформив право власності в передбаченому законом порядку.

Розпорядженням голови Гощанської РДА № 431 від 29.08.2008 року було видано державні акти громадянам на території Посягвівської сільської ради та виявлено перетин (накладання) даної земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_5

Відповідно до ст. 81 ч.1 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше їм надані у користування; г) прийняття спадщини; д) виділення в натурі ( на місцевості) належної їм земельної частки ( паю).

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності, що є вільними від користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 ЗК України, згідно з якою, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходження земельної ділянки.

Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 7,8 ст.118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу відповідною місцевою державною адміністрацією на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування бажаного об'єкта приватизації вимогам законів або прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Підставою відмови у погодженні проекту можу бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З огляду на вищенаведені положення закону громадянин може порушувати питання про приватизацію земельної ділянки, котра перебуває у його користуванні або є вільною та не перебуває у користуванні іншої особи.

Всупереч обумовленому, спірна ділянка з 2006 року перебувала у власності ОСОБА_8, про що мало бути відомо сільській раді.

Управління Держкомзему у Гощанському районі при перевірці та складанні висновку про відсутність обмежень у використанні об'єкта приватизації - спірної земельної ділянки, та відповідно Гощанська райдержадміністрація при винесенні спірного розпорядження всупереч наведених положень закону не з'ясувала вищеназваних обставин (щодо наявності у ОСОБА_8 права власності на спірну земельну ділянку, чи був він її користувачем або власником, і чи була така ділянка вільною від користування інших осіб та чи не припинено таке користування або право власності такими особами), не вирішила питання щодо правомірності користування та набуття права власності на дану земельну ділянку ОСОБА_8, не вчинила жодних дій щодо вирішення питання про припинення права користування спірною земельною ділянкою або права власності на спірну земельну ділянку.

Тому суд прийшов до висновку, що Гощанська райдержадміністрація винесла спірне розпорядження всупереч вище наведених вимог та на підставі документів, що ввійшли до складу технічної документації із землеустрою, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 27 п. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав скасовується в разі винесення судом відповідного рішення.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України (в редакції на час отримання земельної ділянки ОСОБА_8Х.) таким документом був державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За таких обставин, враховуючи, що власником спірної земельної ділянки, вказаної у Державному акті ЯГ № 074536, був ОСОБА_8, спадкоємцями якого є позивачі по справі, право власності ОСОБА_8 на дану земельну ділянку не припинено, розпорядження голови Гощанської РДА за №431 від 29.08.2008 року про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Посягвівської сільської ради в частині надання земельної ділянки ОСОБА_5, земельна ділянка якої накладається (здійснюється перетин) із земельною ділянкою, належною ОСОБА_8, не можна визнати законним, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а державний акт, виданий на підставі вказаного розпорядження, відповідно незаконним та скасувати.

При цьому суд роз'яснює сторонам, що у випадку усунення зазначених в рішенні порушень чи зміні обставин, які мали місце при вирішенні спору, вони можуть повторно звернутися з приводу даного питання та оформити право власності на належну земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 212, 213 ЦПК України, в силу ст. 14 Конституції України, ст.ст. 116, 118, 119, 125, 126, 152, 158 ЗК України, ст. 373 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Гощанської районної державної адміністрації, ОСОБА_5, про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Гощанської районної державної адміністрації від 29.08.2008 року № 431 в частині надання ОСОБА_5 земельної ділянки площею 2,30 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Посягвівської сільської ради Гощанського району.

Визнати незаконним Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЗ № 005297, виданий 23.06.2010 року Гощанською районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_5, та скасувати його державну реєстрацію.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Гощанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні при його проголошенні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.В. Пацко

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2015 року.