Рішення

від 10.12.2015 по справі 924/1752/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2015 р.Справа № 924/1752/15

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Заярнюк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області, м.Хмельницький

до приватного підприємства "КОМП", м. Хмельницький

про стягнення 1460,13 грн. заборгованості

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник згідно довіреності від 17.10.14р.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду 10.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору : позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 1460,13 грн., з яких 770,94 грн. основної заборгованості, 385,47 грн. штрафу, 286,11 грн. інфляційних нарахувань, 17,61 грн. 3% річних за невиконання відповідачем договору про охорону майна №Хм-1951 від 01.08.2011р.

Позивач посилається на те, що між сторонами було підписано договір №Хм-1951 від 01.08.2011р. на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом ДСО при МВС України, згідно п.п.2.1, 2.2 Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області приймає під охорону майно „ЗамовникаВ» , що знаходиться на об'єкті та надає послуги охорони у дні та години вказані у дислокації (додаток до договору), а Приватне підприємство "КОМП" зобов'язується своєчасно (не пізніше 15 числа кожного місяця) проводити оплату за надані послуги.

Вказує, що наказом начальника Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області №352 від 09.02.2015р. із об'єкта відповідача знято охорону з 01.02.2015р. При цьому, послуги надані якісно та в повному обсязі, що підтверджується витягом з журналу подій прийому-здачі об'єкта під охорону (з охорони).

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору не провів повного розрахунку з позивачем, таким чином в грудні 2014р., січні 2015р. у відповідача склалась заборгованість у сумі 770 грн. 94 коп. Розрахунок суми місячного нарахування вказано в рахунку-фактурі.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що у разі порушення „ЗамовникомВ» зобов'язань, визначених у пункті 3.2 цього договору, він сплачує „ОхороніВ» (крім пені) погоджену Сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 відсотків від суми невиконаного своєчасно зобов'язання. Якщо порушення, про яке йде мова в цьому пункті, будуть систематичними (два і більше рази), „ЗамовникВ» сплачує "Охороні" штраф у розмірі 50 відсотків від суми своєчасно не виконаного зобов'язання. Порушеннями є несплата коштів за надані послуги охорони у грудні 2014р., січні 2015р.

Оскільки такі порушення є систематичними, позивач наполягає на стягненні штрафу в розмірі 50 відсотків від суми своєчасно невиконаного зобов'язання в сумі 385,47 грн.

Посилається на те, що у відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення - 286,12 грн., а також 3% річних від простроченої суми - 17,61 грн.

Відповідно до ст.ст.173 та 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарські договори. В силу господарського зобов'язання один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (управнена сторона, у тому числі кредитор) певну дію, або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку в тому числі сплатити кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Представник позивача в засідання суду 10.12.2015р. прибув, позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні. Подав письмову заяву про відмову від клопотання про заміну сторони правонаступником від 19.11.2015р. Відмова прийнята судом.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в судові засідання не направив, письмового відзиву на позов та доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, про причини неявки та неподання доказів суд не повідомив.

Відповідач повідомлявся про дату та час слухання справи в суді шляхом направлення ухвал від 02.11.2015р. та від 19.11.2015р. за юридичною адресою відповідача, які повернуті до суду із відміткою „за закінченням терміну зберіганняВ» .

Відповідно до п.п.3.9.1. пункту 3.9. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи судом у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.08.2011р. між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області (Охороною) та Приватним підприємством "Комп" (Замовником) укладено Договір на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України №Хм-1951 (далі Договір), відповідно до якого замовник доручає, а охорона зобов'язується здійснювати охорону майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті. За цим договором охорона не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним (п.2.1. договору).

Згідно із п.2.4. договору періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття охороною сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження ПЦС до зняття її з-під спостереження замовником відповідно до Інструкції з правил користування сигналізацією.

Як передбачено п.3.1. договору, ціна охоронних послуг за цим договором є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.2. договору вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку, відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Плата за послуги охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок охорони. Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок охорони.

Згідно з п.3.4. договору охорона майна у позадоговірний час оплачується згідно з окремо виставлених додаткових рахунків.

Розділом 4 договору визначені обов'язки та права охорони, де в п.4.1. вказано, що охорона зобов'язана, зокрема: забезпечити охорону майна замовника, прийнятого під охорону на об'єкті, від розкрадання.

Як передбачено п.4.2. договору охорона має право, зокрема: вимагати від замовника належного виконання його працівниками обов'язків за цим договором.

Розділом 5 договору визначені обов'язки та права замовника, де в п.5.1. вказано що замовник зобов'язаний, зокрема: своєчасно здійснювати оплату по цьому договору та відшкодувати витрати охорони по ремонту сигналізації та інших витрат.

Розділом 8 договору визначена відповідальність замовника, де в п.8.2. вказано, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по договору, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до п.п.12.1, 12.4. договору кожна із сторін може достроково розірвати договір, попередивши про це у письмовій формі іншу сторону не пізніше ніж за 15 діб до дати його розірвання; у разі розірвання (припинення дії) договору замовник зобов'язаний повністю оплатити охороні вартість охоронних послуг за ініціативою замовника.

Цей договір укладається сторонами строком на 1 рік і починає свою дію із 01.08.2015р. Якщо за два місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік. (п.13.1 договору).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

01.08.2011р. сторони підписали Протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (Додаток №3 до договору №ХМ-1951 від 01.08.2011р.), відповідно до якого встановили вартість охорони в розмірі 15,25 грн. в місяць за технічне обслуговування однієї умовної установки сигналізації об'єкта.

На виконання договору позивач надав послуги з охорони об'єкта відповідача за грудень 2014 р. в сумі 378,54 грн., що підтверджено рахунком-фактури №101-036085 від 01.12.2014р., за січень 2015р. в сумі 392,40 грн., що підтверджено рахунком-фактури №101-000678 від 01.01.2015р., розрахунком заборгованості.

Наказом начальника Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області №352 від 09.02.2015р. із об'єкта відповідача знято охорону починаючи з 01.02.2015р.

Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся із позовом про стягнення із відповідача 770,94 грн. основної заборгованості, 385,47грн. штрафу, 286,11 грн. інфляційних нарахувань та 17,61 грн. 3% річних згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про таке:

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено Договір на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України №Хм-1951 від 01.08.2011р., який за правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний платити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищевказаного договору та додатків до нього позивачем надавались послуги із охорони об'єкта відповідача на суму 770,94 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами №101-036085 від 01.12.2014р., №101-000678 від 01.01.2015р., розрахунком заборгованості.

Натомість, в порушення умов договору відповідач не провів повного розрахунку з позивачем, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 770,94 грн. Докази про погашення суми боргу повністю або частково суду не було подано.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 530 ЦК України передбачено - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає правомірною вимогу про стягнення із відповідача основного боргу в сумі 770,94 грн.

Із матеріалів справи слідує, що крім основного боргу, позивач заявив до стягнення також 385,47 грн. штрафу згідно п.п. 8.3 договору в розмірі 50% від суми своєчасно невиконаного зобов'язання.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Із врахуванням вищенаведеного, нарахування 385,47 грн. штрафу проведено позивачем правомірно та судом приймається до уваги.

Позивачем також заявлено до стягнення 286,11грн. інфляційних нарахувань та 17,61 грн. 3% річних згідно наявних у справі розрахунків, які судом перевірено та приймаються до уваги як такі, що заявлені правомірно та підлягають стягненню із відповідача.

Судом враховується, що згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. (п.п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14).

З огляду на вищенаведене, враховуючи приписи ст.33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 770,94 грн. основної заборгованості, 385,47 грн. штрафу, 286,11 грн. інфляційних нарахувань та 17,61 грн. 3% річних заявлені правомірно, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області, м.Хмельницький до приватного підприємства "КОМП", м. Хмельницький про стягнення 1460,13 грн. заборгованості, задовольнити.

Стягнути із приватного підприємства "КОМП" (29000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32260352) на корись Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області (29025, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 6/1, код ЄДРПОУ 08597049) 770,94 грн. (сімсот сімдесят гривень 94 коп.) основної заборгованості, 385,47 грн. (триста вісімдесят п'ять гривень 47 коп.) штрафу, 286,11 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 11 коп.) інфляційних нарахувань, 17,61 грн. (сімнадцять гривень 61 коп.) 3% річних, 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 14.12.2015р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу (29000, АДРЕСА_2) ------------------------------ рекомендованим з повідомленням.