Постанова
від 16.09.2015 по справі 810/3269/15
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ 810/3269/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Козленко Г.В.,

від відповідача - Кравченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському

районі Київської області

до Публічного акціонерного товариства "Западинське"

про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку

пільгової пенсії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Западинське" про (з урахуваннмя клопотання від 10.09.2015 про уточнення позовних вимог) стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії у сумі 64525,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та заборгував позивачу кошти по відшкодуванню на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з січня 2009 року по лютий 2015 рік у сумі 64 525,27 грн. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків, а також стягнення заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач зазначив, що позивачем було порушено процедуру надсилання розрахунку щодо відшкодування підприємствами витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а саме пропущено термін надсилання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій поточного року, який повинен бути надісланий товариству до 20 січня поточного року. Зазначив, що вказаний розрахунок було отримано підприємством лише у травні 2015 року, хоча на думку відповідача позивач повинен був направити розрахунок ще в січні 2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство «Западинське», ідентифікаційний номер 19410232, зареєстровано як юридична особа 13.04.1996.

Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області.

В ході судового розгляду справи представником управління були надані пояснення, а також зазначено в письмових поясненнях, що програмним забезпеченням ІОЦ помилково було нараховано суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії, невірно розподілено стаж роботи, та невірно визначено останнє місце роботи громадянці Бондар В.П.

В лютому 2015 року управлінням було проведено звірку сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії громадянину Бондар В.П. та встановлено, що останнім місцем роботи пенсіонера було не СВК «Прогрес», що було встановлено програмним забезпеченням, а саме ПАТ «Западинське».

Управлінням Пенсійного фонду України у м. Василькові та Васильківському районі в березні 2015 року сформовано та направлено на адресу ПАТ «Западинське» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення":

- з березня 2015 року в сумі 86654,16 грн. пенсіонеру Бондар В.П., який отримано відповідачем 08.05.2015;

- з березня 2015 року в сумі 64525,27 грн. пенсіонеру Бондар В.П., який отримано відповідачем 12.06.2015.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, сума заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по громадянці Бондар В.П., призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" (список 2) статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідачем не сплачена, а тому просив стягнути заборгованість за період з 01.01.2009 по лютий 2015 рік у розмірі 64525,27 грн.

Представник відповідача в залі суду наголосив, що заборгованість не визнає, оскільки з 2009 року позивачем не надсилались розрахунки на виплату та доставку пільгових пенсій, чим були порушені вимоги пункту 6.4 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначені Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 26.06.1997 №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV).

Так, в силу положень абзацу тридцять шостого статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно абзацу другого пункту 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV, страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи-підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, значеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У свою чергу, статті 27, 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентують розмір та порядок визначення пенсії за віком, а також мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Порядок відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій передбачений Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (далі - Інструкція).

Вказана Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Розрахунки, що додані до матеріалів справи - це первинний документ, на підставі якого здійснюється відшкодування. Розрахунки складаються в автоматичному режимі на підставі відомостей відділів з призначення пенсій. Дані відомості включають не тільки перелік осіб, а й нараховані та виплачені їм суми пенсій. (пп. 6.4 - 6.5. п. 6 Інструкції).

Так, пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №64/8663 від 16.01.2004 (далі - Інструкція), визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

З огляду на вищевикладені положення Інструкції № 21-1, вбачається чітко визначений порядок надсилання органами Пенсійного фонду України на адреси підприємств розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (згідно з додатками 6 та 7), а саме: щорічно в термін до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Як вказано вище і дану обставину підтвердив представник позивача, відповідачу не виставлялись і позивачем не формувались розрахунки за період з 01 січня 2009 по лютий 2015 року по громадянці Бондар В.П., що фактично є порушенням позивачем п. 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1. При цьому, дана Інструкція не передбачає визначення в одному розрахунку сумований розмір за декілька років єдиним платежем.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 у справі № 810/690/14-а.

Суд критично ставиться до пояснень представника позивача щодо тривалого не надсилання (понад 4 роки) відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, що було зумовлено з помилкою в програмною забезпечені ПФУ.

Судом у цій справі встановлено, що позивач з січня 2009 року мав направляти розрахунки на виплату та доставку пільгової пенсії відповідачу та вжити заходів щодо погашення заборгованості. Проте, позивачем було порушено порядок складання та надіслання розрахунків.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість позивачем позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачає частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідач - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову,- відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 21.09.2015

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.09.2015
Оприлюднено17.12.2015
Номер документу54307342
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —810/3269/15

Ухвала від 16.09.2015

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Постанова від 16.09.2015

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Ухвала від 27.08.2015

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Ухвала від 30.07.2015

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Ухвала від 30.07.2015

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні