Постанова

від 07.12.2015 по справі 820/10563/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2015 р. № 820/10563/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представників позивача - Сидорук Т.П., Криушичевої О.І.,

представників відповідача - Коваленко Л.Д., Фіялко О.В., Макарущенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 02.10.2015року №0000022200, №0000032200, №0000042200, №0000012200;

- стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, р/р3121720678/4011 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код отримувача 37999628, код класифікації доходів бюджету 22030001, місцезнаходження: 61010, м.Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" (код за ЄДРПОУ 31889680, місцезнаходження: 63303, Харківська обл., Красноградський р-н, м.Красноград, вул. Полтавська, 186, р/р №26004060383890 в ПАТ "Приватбанк" м.Харків, МФО 351533), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13757,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.09.2015року Красноградською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області складено акт №70/20-16-22/31889680 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Красноградський млин" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, на підставі якого 02.10.2015 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000022200, №0000032200, №0000042200, №0000012200. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ "Красноградський млин" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у вірному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в позовній заяві, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (т.1 а.с.143-153) відповідач вказав, що викладені в акті №70/20-16-22/31889680 від 21.09.2015 р. судження СДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентами позивача - ТОВ "Інтермаркет Груп", ТОВ "Будкомплект". На думку СДПІ, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав, податкові повідомлення-рішення від 02.10.2015 року №0000022200, №0000032200, №0000042200, №0000012200 є правомірними та обґрунтованими. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просили суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 31889680. (т. 1 а.с.121).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Красноградській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі наказу від 14.07.2015 р. № 8, виданого Красноградською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, відповідачем проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин", код ЄДРПОУ - 31889680, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №70/20-16-22/31889680 від 21.09.2015 р. (т.1 а.с.37-116).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "Красноградський млин", порушено:

1) п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 184875 грн., в т.ч. по періодам: за 2012 рік на суму 35027 грн., за 2013 рік на суму 148321 грн., за 2014 рік на суму 1527 грн;

2) п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 210574 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2012 - 20234 грн.; грудень 2012 - 13125 грн, січень 2013 - 17745 грн, лютий 2013 - 11182 грн., квітень 2013 - 6563 грн., жовтень 2013 - 10828 грн., листопад 2013 - 63659 грн., грудень 2013 - 46150 грн, лютий 2014 року - 21088 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 02.10.2015 р.:

- № 0000032200, яким ТОВ "Красноградський млин" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 315861,00 грн., з яких 210574 грн. - основний платіж, 10587 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.31);

- №0000022200, яким ТОВ "Красноградський млин" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 231904,00 грн., з яких 184875 грн. - основний платіж, 46219 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.29);

- № 0000042200, яким ТОВ "Красноградський млин" збільшено суму грошового зобов'язання у вигляді адміністративного штрафу та інших санкцій (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДФС) у розмірі 365400,00 грн., з яких365400 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.33);

- № 0000012200, яким до ТОВ "Красноградський млин" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 4805,95 грн.. (т. 1 а.с.35) .

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень - рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №70/20-16-22/31889680 від 21.09.2015 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв в перевіреному періоді) в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм суд зазначає, що визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Інтермаркет Груп" (код ЄДРПОУ 38671608) судом встановлено, що між ТОВ "Красноградський млин" (покупець) та ТОВ "Інтермаркет Груп" (постачальник) укладений договір поставки № 1-231213 від 23.12.2013 р. (т.2 а.с.157-158).

Виходячи з умов п. 1.1 - 1.2 договору поставки № 1-231213 від 23.12.2013 р. з урахуванням специфікації № 1 до нього, ТОВ "Красноградський млин" придбав у ТОВ "Інтермаркет Груп" турбокомпресор ТВ 200-1,12 на суму 126 490,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21 081,67 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Інтремаркет Груп" є належним суб'єктом господарювання та зареєстрованим у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість і це не заперечується відповідачем.

На підтвердження доводів про реальність цієї господарської операції за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом: копію видаткової накладної № 29 від 28.01.2014 р. (т.2 а.с. 160), копію податкової накладної № 29 від 28.01.2014 р. на суму 126490,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21081,67 грн. (т. 2 а.с.169).

Копією банківського звіту про операції на рахунку та копіями платіжних доручень №113 від 05.02.2014 р. на суму 63245,00 грн. та № 127 від 10.02.2014 р. на суму 63245,00 грн. підтверджується факт перерахування грошових коштів на користь ТОВ "Інтермаркет Груп" (т.2 а.с. 167-168).

Фізичне переміщення придбаного у ТОВ "Інтремаркет Груп" турбокомпресора ТВ 200-1,12 здійснювалось силами позивача на підставі подорожнього листа вантажного автомобіля №246827 від 12.02.2015 р. (т.2 а.с.161) під керуванням водія ОСОБА_6, який знаходився в цей день у службовому відрядженні згідно наказу № 30-В від 11.02.2014 р., посвідчення про відрядження, звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 50 від 12.02.2014 р. (т.2 а.с.162).

Згідно даних бухгалтерського обліку позивача основний засіб (інвентаризаційний номер 1/686) турбокомпресор ТВ 200-1,12 введений в експлуатацію 28.02.2014 р. за первісною вартістю 105 408,33 грн., сума амортизаційних нарахувань за 2014 рік склала 8 784,00 грн. (бухгалтерська довідка № 12/10-2 від 12.10.2015 р. (т.2 а.с.165) та включена до р. 05.1 СВ Декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що ці документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст. 70 КАС України докази реального вчинення господарської операції із придбання позивачем у ТОВ "Інтермаркет Груп" турбокомпресора ТВ 200-1,12.

Водночас суд відмічає, що в судовому засіданні представники відповідача підтвердили фактичну наявність турбокомпресора ТВ 200-1,12 у позивача.

Окрім цього, судом з'ясовано, що з метою перевірки достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності позивача, в ході проведення планової виїзної перевірки, відповідачем проведена інвентаризація активів та зобов'язань ТОВ "Красноградський млин" за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої не було встановлено лишків та нестач.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Відповідно, висновки відповідача про здійснення позивачем з ТОВ "Інтермаркет Груп" господарської операції із придбання турбокомпресора ТВ 200-1,12 без мети реального настання правових наслідків спростовуються зібраними доказами у справі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) № 21237612 від 25.09.2015 р. (т. 2 а.с.154-156) місцезнаходженням ТОВ "Інтермаркет Груп" на момент проведення господарської операції є: 03179, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 131, офіс 3. Отже, достовірним у розумінні ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходженням ТОВ "Інтермаркет Груп" є адреса, що міститься в ЄДР, що й наведена у податковій накладній № 29 від 28.01.2014 р. Виходячи з цього, судження податкового органу про неправильне визначення місцезнаходження контрагента позивача у вказаній податковій накладній містяться лише на припущеннях та не підтверджуються належними доказами.

Стосовно зауважень податкового органу щодо порядку формування суми ПДВ у розмірі 21081,67 грн. до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року та наявності обов'язкових реквізитів у податковій накладній № 29 від 28.01.2014 р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи, зокрема з даних книги вхідної кореспонденції позивача (т.2 а.с.170-172) вбачається, що податкова накладна № 29 від 28.01.2014 р. на суму 126 490,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21 081,67 грн. була отримана ТОВ "Красноградський млин" через засоби поштового зв'язку 11.02.2014 р. (вх. № 8). Вказана податкова накладна включена під номером 14 до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2014 р. (т.2 а.с. 171) та у графі 2 вказана дата - 11.02.2014 р.

Порядок введення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1340 від 17.12.2012 р. У підпункті 2.2. пункту 2 вказаного Порядку введення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних визначено, що у графі 2 розділу II Реєстру вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 2.1 цього пункту.

При занесенні до Реєстру податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та видані покупцю у місяці, що настає за місяцем їх складання, вказується фактична дата їх отримання незалежно від того, в якому звітному періоді вони будуть відображені у складі податкового кредиту (у звітному періоді їх складання або у звітному періоді їх отримання). Тобто, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2014 р. є належним доказом дати отримання позивачем податкової накладної № 29 від 28.01.2014 р. від постачальника товару, а саме - 11.02.2014 р.

Як вже зазначалося раніше відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, оскільки турбокомпресор ТВ 200-1,12 від ТОВ "Інтермаркет Груп" фактично отриманий ТОВ "Красноградський млин" 12.02.2014 р. та введений в експлуатацію 28.02.2014 р., позивач мав право включати суму сплаченого податку на додану вартість у розмірі 21081,67 грн. до складу податкового кредиту лютого 2014 р. та визначати витрати у розмірі 8784,00 грн. до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів по використаному основному засобу.

Посилання відповідача стосовно обов'язкової наявності у податковій накладній № 29 від 28.01.2014 р. коду товару згідно з УКТ ЗЕД не приймаються судом до уваги, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачений обов'язок платника податку перевіряти усіх своїх постачальників (резидентів України) на предмет країни походження придбаних у них товарів.

Так дійсно, з 06.08.2011 року, одним з обов'язкових реквізитів податкової накладної став код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пп. і) п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України).

Проте податковим органом в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не надано жодного належного та допустимого доказу того, що проданий у січні 2014 р. ТОВ "Інтремаркет Груп" позивачу товар - турбокомпресор ТВ 200-1,12 повністю виготовлений поза межами України та не піддавався з моменту виготовлення (28.06.2011 р.) достатній обробці/переробці на митній території України постачальником або третіми особами (резидентами України), та не став новим товаром, виробленим в Україні, що давало б в даному випадку підстави для висновку про обов'язковість визначення в податковій накладній коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 01.01.2011 р. № 1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.4 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання (позивачем) податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою (контрагентом позивача - ТОВ "Інтерматркет Груп" тощо), а пов'язане з призначенням придбаного товару для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (видаткової накладної).

Дослідивши докази, що містяться у справі, по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Інтермаркет Груп" суд вважає, що господарська операція між вказаними суб'єктами господарювання має реальний характер, оскільки фактичне її здійснення підтверджується первинними та іншими документами, та фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарської операції.

Відповідно, суд дійшов висновку про відсутність з боку ТОВ "Красноградський млин" порушення вимог п. 44.1 ст. 44. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 1 527,00 грн. та заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 21081,67 грн., не відбулося.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Будкомплект" (код ЄДРПОУ 33066131) судом встановлено, що між ТОВ "Красноградський млин" (покупець) та ТОВ "Будкомлект" (постачальник) укладений договір № 33 від 06.11.2012 р. (т.3 а.с.204-205).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Будкомплект" набув статусу юридичної особи та платника податку на додану вартість у встановленому законом порядку і це не заперечується відповідачем.

На виконання умов договору № 33 від 06.11.2012 р. ТОВ "Будкомлект" поставлено, а ТОВ "Красноградський млин" прийнято 178 320 літрів пічного палива нафтового та сплачено за нього 1136913,50 грн., у т.ч. ПДВ - 189485,60 грн.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за цим правочином платник податків подав до суду складені контрагентом:

- копії видаткових накладних: № 139 від 07.11.2012 р. обсягом 6510 л. на загальну суму 41 013,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6 835,50 грн.; № 144 від 16.11.2012 р. обсягом 6510 л. на загальну суму 41 013,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6835,50 грн.; № 154 від 28.11.2012 р. обсягом 6250 л. на загальну суму 39375,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6562,50 грн.; № 159 від 11.12.2012 р. обсягом 6250 л. на загальну суму 39375,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6562,50 грн.; № 160 від 20.12.2012 р. обсягом 6250 л. на загальну суму 39375,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6562,50 грн.; № 4 від 16.01.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 67095,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11182,50 грн.; № 2 від 10.01.2013 р. обсягом 6250 л. на загальну суму 39375,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6562,50 грн.; № 12 від 08.02.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 67095,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11182,50 грн.; № 23 від 02.04.2013 р. обсягом 6250 л. на загальну суму 39 375,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6 562,50 грн.; № 105 від 22.10.2013 р. обсягом 10 650 л. на загальну суму 64965,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10827,50 грн.; № 112 від 05.11.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 64965,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10827,50 грн.; № 115 від 11.11.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 68692,50 грн., у т.ч. ПДВ - 11 448,75 грн.; № 120 від 15.11.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 69225,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11537,50 грн.; № 121 від 19.11.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 69225,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11537,50 грн.; № 125 від 26.11.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 69225,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11537,50 грн.; № 127 від 29.11.2013 р. обсягом6 250 л. на загальну суму 40625,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6770,83 грн.; № 128 від 03.12.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 69225,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11537,50 грн.; № 130 від 09.12.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 69225,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11537,50 грн.; № 131 від 17.12.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 69225,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11537,50 грн.; №134 від 24.12.2013 р. обсягом 10650 л. на загальну суму 69225,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11537,50 грн.; (т.3 а.с.217-231);

- копії товарно-транспортних накладних: № б/н від 07.11.2012 р., № б/н від 16.11.2012 р., № б/н від 28.11.2012 р., № б/н від 11.12.2012 р., № б/н від 20.12.2012 р., № Р4 від 16.01.2013 р., № Р2 від 10.01.2013 р., № б/н від 08.02.2013 р., № б/н від 02.04.2013 р., № б/н від 22.10.2013 р., № б/н від 05.11.2013 р., № б/н від 11.11.2013 р., № б/н від 15.11.2013 р., № б/н від 19.11.2013 р., № б/н від 26.11.2013 р., № б/н від 29.11.2013 р., № б/н від 03.12.2013 р., № б/н від 09.12.2013 р., № б/н від 17.12.2013 р., № б/н від 24.12.2013 р.; (т.2 -15).

- копії листів з Журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за формою М-2, згідно яких, старшим майстром ОСОБА_7 позивача виписані наступні довіреності: № 220 від 07.11.12 р., № 259 від 15.11.12 р., № 269 від 28.11.12 р., № 283 от 11.12.12, № 290 від 20.12.12 р., № 13 від 16.01.13 р., № 4 від 10.01.13 р., № 28 від 08.02.13 р., № 68 від 02.04.13 р., № 275 від 22.10.13 р., № 288 від 05.11.13 р., № 294 від 11.11.13 р., № 299 від 15.11.13 р., № 303 від 19.11.13 р., № 311 від 26.11.13 р., № 319 від 03.12.13 р., № 329 від 09.12.13 р., № 338 від 17.12.13 р., № 354 від 24.12.13 р.;

- копії податкових накладних на загальну суму ПДВ - 189486,00 грн.: № 4 від 06.11.2012 р. на суму ПДВ - 3417,75 грн.; № 5 від 07.11.2012 р. на суму ПДВ - 3417,75 грн.; № 9 від 15.11.2012 р. на суму ПДВ - 3417,75 грн.; № 10 від 16.11.2012 р. на суму ПДВ - 3417,75 грн.; № 19 від 27.11.2012 р. на суму ПДВ - 3417,75 грн.; № 20 від 28.11.2012 р. на суму ПДВ - 3144,75 грн.; №2 від 10.12.2012 р. на суму ПДВ - 3333,33 грн.; № 3 від 11.12.2012 р. на суму ПДВ - 3229,17 грн.; № 4 від 19.12.2012 р. на суму ПДВ - 3333,33 грн.; № 5 від 20.12.2012 р. на суму ПДВ - 3229,17 грн.; № 2 від 08.01.2013 р. на суму ПДВ - 3333,33 грн.; № 3 від 10.01.2013 р. на суму ПДВ - 3229,17 грн.; № 5 від 15.01.2013 р. на суму ПДВ - 4166,67 грн.; № 6 від 16.01.2013 р. на суму ПДВ - 7015,83 грн.; № 5 від 08.02.2013 р. на суму ПДВ - 11182,50 грн.; № 1 від 01.04.2013 р. на суму ПДВ - 3333,33 грн.; № 2 від 02.04.2013 р. на суму ПДВ - 3229,17 грн.; № 8 від 22.10.2013 р. на суму ПДВ - 10827,50 грн.; № 1 від 05.11.2013 р. на суму ПДВ - 10827,50 грн.; № 4 від 11.11.2013 р. на суму ПДВ - 11448,80 грн.; № 10 від 15.11.2013 р. на суму ПДВ - 11537,50 грн.; № 11 від 19.11.2013 р. на суму ПДВ - 11537,50 грн.; № 16 від 26.11.2013 р. на суму ПДВ - 11537,50 грн.; № 18 від 29.11.2013 р. на суму ПДВ - 6770,83 грн.; № 1 від 10.12.2013 р. на суму ПДВ - 11537,50 грн.; № 3 від 09.12.2013 р. на суму ПДВ - 11537,50 грн.; № 5 від 17.12.2013 р. на суму ПДВ - 11537,50 грн.; № 7 від 24.12.2013 р. на суму ПДВ - 11537,50 грн. (т.2 а.с.86-109).

- копії реєстрів отриманих податкових накладних за листопад та грудень 2012 р., січень, лютий, квітень, жовтень, листопад, грудень 2013 р., лютий 2014 р.;

- копії банківських звітів про операції на рахунку та платіжних доручень про сплату позивачем на користь ТОВ "Будкомплект" грошей у розмірі 1136913,50 грн., а саме: № 1361 від 10.12.2012 р. на суму 20000,00 грн.; № 1378 від 17.12.2012 р. на суму 19375,00 грн.; № 1386 від 19.12.2012 р. на суму 10000,00 грн.; № 1417 від 26.12.2012 р. на суму 19375,00 грн.; № 1198 від 06.11.2012 р. на суму 20506,50 грн.; № 1205 від 07.11.2012 р. на суму 20506,50 грн.; № 1245 від 15.11.2012 р. на суму 20506,50 грн.; № 1262 від 20.11.12 р. на суму 10000,00 грн.; № 1263 від 21.11.12 р. на суму 10506,50 грн.; № 1294 від 28.11.12 р. на с уму 18868,50 грн.; № 318 від 01.04.2013 р. на суму 20000,00 грн.; № 369 від 10.04.2013 р. на суму 5000,00 грн.; № 372 від 12.04.2013 р. на суму 5000,00 грн.; № 133 від 08.02.2013 р. на суму 50000,00 грн.; № 144 від 12.02.2013 р. на суму 17095,00 грн.; № 26 від 08.01.2013 р. на суму 16000,00 грн.; № 42 від 14.01.2013 р. на суму 19375,00 грн.; № 49 від 15.01.2013 р. на суму 25000,00 грн.; № 63 від 17.01.2013 р. на суму 15000,00 грн.; № 68 від 21.01.2013 р. на суму 20000,00 грн.; № 89 від 25.01.2013 р. на суму 7095,00 грн.; № 33 від 11.12.2013 р. на суму 600,00 грн.; № 1536 від 09.12.2013 р. на суму 30000,00 грн.; № 1560 від 12.12.2013 р. на суму 20000,00 грн.; № 1564 від 13.12.2013 р. на суму 4000,00 грн.; № 1599 від 18.12.2013 р. на суму 18625,00 грн.; № 1601 від 18.12.2013 р. на суму 10000,00 грн.; № 1606 від 19.12.2013 р. на суму 20000,00 грн.; № 1625 від 24.12.2013 р. на суму 19225,00 грн.; № 1637 від 26.12.2013 р. на суму 30000,00 грн.; № 1643 від 27.12.2013 р. на суму 20000,00 грн.; № 1365 від 06.11.2013 р. на суму 40965,00 грн.; № 1378 від 08.11.2013 р. на суму 24000,00 грн.; № 1383 від 12.11.2013 р. на суму 20692,50 грн.; № 1401 від 14.11.2013 р. на суму 48000,00 грн.; № 1416 від 15.11.2013 р. на суму 25225,00 грн.; № 1420 від 18.11.2013 р. на суму 44000,00 грн.; № 1429 від 20.11.2013 р. на суму 9225,00 грн.; № 1439 від 22.11.2013 р. на суму 16000,00 грн.; № 1443 від 25.11.2013 р. на суму 24000,00 грн.; № 1472 від 28.11.2013 р. на суму 69225,00 грн.; № 1324 від 29.10.2013 р. на суму 40000,00 грн.; № 1337 від 31.10.2013 р. на суму 24965,00 грн.; № 17 від 15.01.2014 р. на суму 10000,00 грн.; № 23 від 16.01.2014 р. на суму 20000,00 грн.; № 45 від 23.01.2014 р. на суму 9225,00 грн.; № 75 від 29.01.2014 р. на суму 10000,00 грн.; № 88 від 30.01.2014 р. на суму 20000,00 грн.; № 1288 від 27.11.2012 р. на суму 20506,50 грн.; № 425 від 12.02.2013 р. на суму 9375,00 грн.; № 1523 від 05.12.2013 р. на суму 15225,00 грн.; № 1572 від 16.12.2013 р. на суму 20000,00 грн.; № 1438 від 21.11.2013 р. на суму 20000,00 грн.; № 1509 від 03.12.2013 р. на суму 40625,00 грн.; № 192 від 19.12.2012 р. на суму 10000,00 грн.; № 1 від 08.01.2013 року на суму 4000,00 грн. (т.2 а.с.27-85).

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Згідно довідки ТОВ "Красноградський млин" № 12/10-1 від 12.10.2015 р. (т.2 а.с.203) на балансі позивача перебуває зерносушарка А1 ДСП-50, що використовується для сушки зерна та масло насіння та за правилами експлуатації працює на пічному паливі. З метою надання вказаних послуг позивачем укладені з ПП "Аграрник", ПП фірма "Юкон-Агро" договори (т. 2 а.с.145-148). За даними бухгалтерського обліку ТОВ "Красноградський млин" у перевіреному періоді позивачем використано у власній господарській діяльності (придбаного у ТОВ "Будкомлект") пічного палива 175177 літрів (бухгалтерська довідка № 12/10-3 від 12.10.2015 р. (т. 2 а.с.126), довідка про рух пічного палива № 12/10/4 від 12.10.2015 р. (т. 2 а.с.127). Наведені обставини не заперечуються податковим органом.

Отже, для проведення своєї господарської діяльності з сушки, очистки зерна, семян масличних культур та трав, ТОВ "Красноградскьий млин" закупало саме пічне паливо, оскільки необхідність використання такого пального передбачена технологією роботи обладнання - зерносушарки А1-ДСП-50.

Доводи відповідача про безтоварність вищенаведених операцій спростовується тим, що в роботі з первинними документами, зокрема: видатковими накладними та товарно-транспортними накладними приймаються участь не тільки працівники позивача, а й робітники сторонніх організацій - охоронних підприємств (ПП "Байкал-Інвест", ТОВ "Зодіак-КБ") згідно договорів № 7/235 від 10.10.2011 р. та № 207 від 01.08.2013 р. (т.2 а.с.128-140) про надання охоронних послуг території ТОВ "Красноградський млин". Так, під час ввезення товарно-матеріальних цінностей на територію позивача, працівники охоронного підприємства перевіряють вантаж та проставляють на первинних документах відмітку - штамп "ТОВ "Красноградський млин" пропуск-штамп на ввезені матеріальні цінності на територію підприємства". Аналіз видаткових накладних та товарно-транспортних накладних свідчить про те, ці документи містять відповідну відмітку.

Вищевикладені обставини придбання товару позивачем та його транспортування (фізичного переміщення), відомості щодо придбання, оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, підтверджені належними та допустимими доказами, та не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності господарських операцій позивача, в межах яких сформовано витрати та податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Будкомплект".

Стосовно доводів відповідача про невідповідність первинних документів вимогам чинного податкового законодавства суд зазначає про таке.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що усі видаткові накладні з боку контрагента позивача (ТОВ "Будкомлект") містять особистий підпис та печатку постачальника, що є достатніми для ідентифікації відповідної особи.

Посилання податкового органу про порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" при оформленні товарно-транспортних накладних не приймаються судом до уваги, у зв'язку з тим, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що засвідчує факт проведення господарської операції, а є документом, що підтверджує фактичне переміщення товару у просторі. Відповідно, вимоги щодо обов'язкових реквізитів для первинних документів (видаткових накладних тощо), передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не розповсюджуються під час оформлення товарно-транспортних накладних.

Порядок складання товарно-транспортних накладних передбачений у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року. Проте вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не регламентують порядок та питання в сфері оподаткування, а тому їх застосування під час оподаткування прибутку підприємств та податком на додану вартість є протиправним.

При цьому слід відмітити, що форма товарно-транспортної накладної № 1-ТН, затверджена спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.95 р. Вказаний нормативний акт не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому він не є обов'язковим для застосування, оскільки носить рекомендаційний характер.

Під час дослідження товарно-транспортних накладних судом з'ясовано, що з їх змісту можна ідентифікувати товар (пічне паливо нафтове), що перевозиться та його кількість і вартість, а також учасників такого перевезення (транспортування) - ТОВ "Красноградський млин" та ТОВ "Будкомлект". Враховуючи, що ТОВ "Будкомплект" було поставлено товар у належній кількості, позивач претензій щодо складення ТТН не висував.

Доводи про невідповідність найменування номенклатури товарів у сертифікатах якості з назвою товару у видаткових накладних, виписаних ТОВ "Будкомлект" позивачу, що на думку податкового органу є підставою для висновків про безтоварність цих господарських операцій, є некоректними, оскільки ці документи не підтверджують факт здійснення господарських операцій, у розумінні вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а лише підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації. Як вбачається з матеріалів справи, пічне паливо нафтове було використано у власній господарській діяльності позивача. При цьому, контроль якості поставленого товару стосується прав та обов'язків сторін по договору поставки і не відноситься до компетенції податкового органу.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку", сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їx оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи, що перевезення придбаного у ТОВ "Будкомлект" товару здійснювалось силами цього підприємства, а ТТН, що надані до перевірки, повністю відображали інформацію, необхідну для обліку на шляху їx переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку та у сукупності з іншими вищенаведеними первинними документами, підтверджують реальність здійснених господарських операцій між ТОВ "Красноградський млин" та ТОВ "Будкомлект".

Таким чином, ТОВ "Красноградський млин" по господарським операціям із ТОВ "Будкомлект" мав право формувати витрати на загальну суму 947428,00 грн., в т.ч. по періодам за 4 квартал 2012 рік на суму 166793,00 грн., за 2013 рік на суму 780635,00 грн. та включати суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 189486,00 грн., в т.ч. по періодам листопад 2012 р. - 20234,00 грн., грудень 2012 р. - 13125,00 грн., січень 2013 р. - 17745,00 грн., лютий 2013 р. - 11182,00 грн., квітень 2013 р. - 6563,00 грн., жовтень 2013 р. - 10828,00 грн., листопад 2013 р. - 63659,00 грн., грудень 2013 р. - 46150,00 грн. Відповідно, завищення задекларованих ТОВ "Красноградський млин" показників у рядку 05.1 СВ Декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів" на загальну суму 947428,00 грн., в т.ч. по періодам: за 4 квартал 2012 рік на суму 166793,00 грн., за 2013 рік на суму 780635,00 грн.; завищення валових витрат на загальну суму 947428,00 грн., в т.ч. по періодам: за 4 квартал 2012 рік на суму 166793,00 грн., за 2013 рік на суму 780635,00 грн.; завищення суми податкового кредиту у розмірі 189486,00 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2012 р. - 20234,00 грн., грудень 2012 р. - 13125,00 грн., січень 2013 р. - 17745,00 грн., лютий 2013 р. - 11182,00 грн., квітень 2013 р. - 6563,00 грн., жовтень 2013 р. - 10828,00 грн., листопад 2013 р. - 63659,00 грн., грудень 2013 р. - 46150,00 грн., не мало місця.

Відповідно, суд дійшов висновку про відсутність з боку ТОВ "Красноградський млин" порушення вимог п. 44.1 ст. 44. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, заниження податку на прибуток на загальну суму 183348,00 грн., в т.ч. по періодам: за 2012 рік на суму 35027,00 грн., за 2013 рік на суму 148321,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 189 486,00 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2012 р. - 20234,00 грн., грудень 2012 р. - 13125,00 грн., січень 2013 р. - 17745,00 грн., лютий 2013 р. - 11182,00 грн., квітень 2013 р. - 6563,00 грн., жовтень 2013 р. - 10828,00 грн., листопад 2013 р. - 63659,00 грн., грудень 2013 р. - 46150,00 грн., не відбулося.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні договорів № 1-231213 від 23.12.2013 р. із ТОВ "Інтермаркет Груп" та № 33 від 06.11.2012 р. із ТОВ "Будкомлект".

Також в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти (ТОВ "Інтермаркет Груп" та ТОВ "Будкомплект") є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 57 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо неподання ТОВ "Красноградський млин" звіту про контрольовані операції за 2014 звітний рік суд вказує про таке.

В ході перевірки фінансово-господарських операцій ТОВ "Красноградський млин" за 2014 рік, встановлені господарські операції, які згідно із пп. 39.2.1.1 та пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Кодексу (у редакції, що діяла до 01.01.2015 року) визнаються контрольованими, та по яких суб'єктом господарювання, всупереч вимогам пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, по строку звітної дати (до 01.05.2015 року) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику не поданий звіт про контрольовані операції за 2014 звітний рік.

До таких господарських операцій відповідач відносить господарські операції між ТОВ "Красноградський млин" та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" здійснені у 2014 році.

Судом з'ясовано, що протягом 2014 р. ТОВ "Красноградський млин" мав господарські правовідносини з ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", яке є пов'язаною з позивачем особою, на загальну суму продажу та придбання товарів та послуг у розмірі 57004334 грн. без урахування ПДВ. ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" зареєстровано платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 224904 від 23.10.2011 р., виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (т.2 а.с.186).

Підставою віднесення даних операцій до контрольованих відповідач вказує, те, що згідно податкової звітності ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" за 2013 - 2014 роки з податку на додану вартість підприємство протягом 2013 року та станом на початок звітного 2014 року при відвантаженні товару на експорт застосовувало нульову ставку з податку на додану вартість, тобто сплачувало податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена Податковим кодексом України, станом на 01.01.2014 року.

Відповідно до положень підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно з п. 2 р. ІІ Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2014 р. № 72-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням" звіт про контрольовані операції за 2014 рік подається до 1 травня 2015 року і формується з урахуванням норм статті 39 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

Відповідно до пп. 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 р.) для цілей цього Кодексу контрольованими операціями визнаються господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які:

- задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;

- застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року;

- сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року;

- не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.

Таким чином, контрольованими, окрім іншого, визнаються господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які сплачують податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року.

Саме за цією ознакою відповідач відносить господарські операції між ТОВ "Красноградський млин" та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" до контрольованих.

Відповідно до пп. 33.1 ст. 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Як зазначається в пп. 33.3 ст. 33 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період - це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів.

Одним з податкових періодів згідно з пп. 34.1.1 п. 34.1 ст. 34 Податкового кодексу України є календарний рік.

Податковий кодекс України не містить визначення терміну "початок податкового (звітного) року".

В даному разі, відповідно до п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України може бути використане визначення, яке міститься в ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, згідно якого бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, початком 2014 податкового (звітного) року є 1 січня 2014 року. З цим погоджується і відповідач (сторінка 75 акту перевірки).

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України момент виникнення податкового обов'язку платника податків визначається календарною датою.

Підпункт "б" п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг в разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України.

Згідно з розшифровкою р. 2.1. декларації з податку на додану вартість ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" за січень 2014 р. (т. 2 а.с.177-182) першу вантажну митну декларацію з експорту товарів № 807100001/2014/000209 ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" оформило 09.01.2014 р.

Отже, суд приходить до висновку, що ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" станом на 1 січня 2014 року не мало податкових зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів/послуг в режимі експорту.

Відповідно до визначень, наведених у підпунктах 14.1.39, 14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Аналогічно, відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, вищезазначені положення Податкового кодексу України свідчать, що сплатою податку на додану вартість є фактична сплата (перерахування) суми податку до Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом "а" пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України ставка податку на додану вартість по експортних операціях становить 0 відсотків.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 (що діла в 2014 р.), в рядку 2.1 - операції з вивезення товарів за межі митної території України в колонці "сума податку на додану вартість" вже містить значення "0", тобто не підлягає заповненню.

Отже, аналіз вищезазначених норм податкового законодавства дає можливість зробити висновок, що наявність експортних операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 0 відсотків не впливає на суму податкових зобов'язань і суму податкового кредиту звітного податкового періоду та не призводить до сплати податку до бюджету.

Оскільки пп. 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України встановлює саме факт сплати податку на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна) у якості обов'язкової ознаки контрольованих операцій, то його відсутність виключає можливість віднесення операцій платника податку до контрольованих.

Таким чином, суд не знайшов підтвердження висновку відповідача, що ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" сплачувало податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна) станом на початок 2014 податкового (звітного) року.

Судом не виявлено також інших ознак контрольованих операцій, встановлених 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, оскільки ПАТ "Харківська бісквітна фабрика":

- не декларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній 2013 податковий (звітний) рік;

- не застосовувало спеціальні режими оподаткування станом на початок 2014 податкового (звітного) року;

- не сплачувало податок на прибуток підприємств за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена станом на початок 2014 податкового (звітного) року;

- було платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість станом на початок 2014 податкового (звітного) року.

Підпунктом 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 р.) встановлено, що операції, передбачені у пп. пп. 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.

Тобто, для віднесення господарських операцій до контрольованих слід брати до уваги лише ті господарські операції, які мали місце безпосередньо між пов'язаними особами - резидентами, а здійснення останніми господарських операцій за договорами з третіми особами, якщо такі операції відповідають передбаченим у вказаному підпункті умовам, не повинно впливати на кваліфікацію операцій між пов'язаними особами в якості контрольованих.

Разом з тим, згідно додатків 8, 9, 10 акту перевірки вартість товарів (робіт, послуг) по операціям ТОВ "Красноградський млин" та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" у 2014 році включає податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Тобто, господарські операції між позивачам та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" були оподатковані податком на додану вартість за основною (базовою) ставкою 20 %, передбаченою пп. "а" п. 193.1 ст. 193 та п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Виходячи із вищевикладеного, господарські операції між ТОВ "Красноградський млин" та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" не підпадають під визначення контрольованих згідно з підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, про відсутність з боку позивача порушення вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, щодо неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику звіту про контрольовані операції за 2014 звітний рік, а відтак, спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судом встановлено, що відповідач порушив передбачений чинним законодавством порядок перевірки факту подання/неподання звіту про контрольовані операції та оформлення її результатів.

Так, перевірка факту подання/неподання звіту про контрольовані операції та повноти відображення в ньому контрольованих операцій здійснена податковим органом в рамках планової виїзної перевірки ТОВ "Красноградський млин" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р.

Відповідно до підпунктів 78.1.2, 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції є однією з обставин проведення позапланової документальної перевірки.

Отже, провівши перевірку факту подання/неподання звіту про контрольовані операції та повноти відображення в ньому контрольованих операцій в рамках планової документальної перевірки відповідач порушив пп.пп. 78.1.2, 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідач в акті перевірки не навів документів, які підтверджують висновок, викладений на стор. 75 акту перевірки, що згідно податкової звітності ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" за 2013 - 2014 роки з податку на додану вартість підприємство протягом 2013 року та станом на початок звітного 2014 року при відвантаженні товару на експорт застосовувало нульову ставку з податку на додану вартість, тобто сплачувало податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена Податковим Кодексом України, станом на 01.01.2014 року.

Як зазначається в п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином при оформленні результатів перевірки факту подання/неподання звіту про контрольовані операції відповідач порушив п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984.

Отже, судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення від 02.10.2015 р. № 0000042200 щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 365 400,00 грн. за неподання звіту про контрольовані операції за 2014 звітний рік, винесено відповідачем з порушенням своїх повноважень, передбачених Конституцією та законами України, та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому дане рішення підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем норм законодавства з регулювання обігу готівки судом встановлено таке.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. (далі - Положення № 637).

У відповідності до вимог п. 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 (далі - Указ Президента № 436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Таким чином, підставою для притягнення суб'єкта підприємницької діяльності до відповідальності у вигляді штрафу в порядку вищенаведеної норми Указу Президента № 436/95 є непідтвердження одержувачем виданих у встановленому порядку під звіт коштів факту їх використання належними документами.

Згідно п. п. 2.12 Положення № 637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

За приписами ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Використання готівкових коштів по звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 208 від 17.07.2014 р. на придбання будматеріалів в ТОВ "Будмен" (гіпермаркет за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 119-А) на суму 4805,95 грн. підтверджується чеком з роздруківкою документу в підтвердження оплати товарів електронним платіжним засобом - карткою (т. 2 а.с.187-188).

Також позивач надав до матеріалів справи копію виписки ПАТ КБ "Приватбанк" по картці (т. 2 а.с. 189), що також підтверджує оплату будівельних матеріалів із застосуванням вказаного електронного платіжного засобу (карткою).

Отже, наведеними документами спростовано доводи відповідача про відсутність у позивача підтверджуючих документів до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 208 від 17.07.2014 р. у перевірному періоді на суму 4805,95 грн.

Враховуючи, що встановлені відповідачем в акті перевірки факти не підтверджують порушення норми, на яку в спірному податковому повідомленні - рішенні № 0000012200 від 02.10.2015 р. посилається податковий орган, суд визнає обґрунтованість висновків позивача щодо незаконності застосування до ТОВ "Красноградський млин" штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 4805,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставні рішення податкового органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Всупереч наведеним нормам, вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення від 02.10.2015 року № 0000022200, № 0000032200, № 0000042200, № 0000012200 не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71 ,158, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 02.10.2015 року №0000022200, №0000032200, №0000042200, №0000012200.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Красноградський млин" (код за ЄДРПОУ 31889680, місцезнаходження: 63303, Харківська обл., Красноградський р-н, м.Красноград, вул. Полтавська, 186, р/р №26004060383890 в ПАТ "Приватбанк" м.Харків, МФО 351533), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13757 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн.41 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39856317, місцезнаходження: 63304, Харківська область, м.Красноград, вул. Короленка, буд.85).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 11 грудня 2015 року.

Суддя Панченко О.В.