Постанова

від 09.12.2015 по справі 820/10980/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 грудня 2015 р. № 820/10980/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Тараніної О.В.,

представника відповідача - Мосійчука Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватної фірми "Евіра" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватна фірма "Евіра", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0001412201 та №0001422201 ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 02 червня 2015 р.; присудити судові витрати ПФ "ЕВІРА" за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 21.05.2015 року ДПІ у Дзержинському раойні м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області складено акт №2236/20-30-22-01/22690287 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПФ "Евіра" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року", на підставі якого 02.06.2015 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0001422201 та №0001412201. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.165-167) відповідач вказав, що викладені в акті №2236/20-30-22-01/22690287 від 21.05.2015 р. судження ДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентами позивача - ТОВ "Лінда 2012", ТОВ "Торговий дім "ОГК", ІП "Аврора", ТОВ "Лікон-Трейд". На думку ДПІ, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав, податкові повідомлення-рішення від 02.06.2015 року №0001422201 та №0001412201 є правомірними та обґрунтованими. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Приватна фірма "Евіра", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 22690287.

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 14.03.1995 року.

В період з 12.05.2015 р. по 18.02.2015 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка ПФ "Евіра", код ЄДРПОУ: 22690287, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №2236/20-30-22-01/22690287 від 21.05.2015 року. (а.с.12-51).

За висновками перевірки, позивачем - ПФ "Евіра", порушено:

1) п.п.138.1.1, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), та як наслідок заниження суми податку на прибуток у розмірі 23406 грн., у тому числі у 1 кварталі 2012 року на 20375 грн. та у 2013 році на 3030 грн.;

2) п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), що внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість в розмірі 38237 грн., в тому числі: у березні 2012 р. на суму 15196 грн., у квітні 2012 р. на суму 4209 грн., у січні 2013 р. на суму 2994 грн., у серпні 2013 р. на суму 3190 грн., у вересні 2013 р. на суму 4990 грн. та у квітні 2014 р. на 7658 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 02.06.2015 року:

- №0001422201, яким ПФ "Евіра" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29257,50 грн., з яких 23406 грн. - основний платіж, 5851,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. ( а.с.63).

- №0001412201, яким ПФ "Евіра" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38248,00 грн., з яких 18832 грн. - основний платіж, 9416,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.62).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №2236/20-30-22-01/22690287 від 21.05.2015 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Торговий дім "ОГК" (код 36374360).

Так, на підставі договору про надання послуг №29/03-12/01 з сервісного обслуговування та ремонту обладнання від 27.03.2012 р., укладеного між ПФ "Евіра" (замовник) та ТОВ "Торговий дім "ОГК" (виконавець), виконавець зобов'язаний за завданням замовника надати за оплату послуги: тестування частин та вузлів обладнання, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. (а.с.64-66).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) з ремонту, облаштування та налагодження обладнання №2901 від 29.03.2012 р. на загальну суму 25254,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4209,00 грн.), (а.с.67); податкової накладної №2905 від 29.03.2012 р. у сумі 25254,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4209,00 грн.) (а.с.68).

Також між ПФ "Евіра" та ТОВ "Торговий дім "ОГК" укладено договір поставки №26-03.12 від 26.03.2012 р., відповідно до якого ТОВ "Торговий дім "ОГК" (продавець) зобов'язується продати, а ПФ "Евіра" (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, передбачених цих договором товар у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. (а.с.69).

Реальність вчинення договору підтверджується, наданими ПФ "Евіра" документами, а саме: рахунком №2805 від 28.03.2012 р. на суму 45200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7533,33 грн.), накладною №2805 від 28.03.2012 р. на суму 4520,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7533,33 грн.), податковою накладною №2705 від 27.03.2012 р. на суму 45975,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 7662,55 грн.), податковою накладною №2905 від 29.03.2012 р. на суму 25254 грн., рахунку №2704 від 27.03.2012 р. на суму 45975,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 7662,55 грн.), накладною №2704 від 27.03.2012 р. на суму 45975,32 грн.(а.с.70-75).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Торговий дім "ОГК", які викладені в акті ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської ДПС від 30.05.2012 р. № 327/22-406/36374360 "Про неможливість проведення зустрічної звірки" (а.с.162-164), суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Судовим розглядом також встановлено, що позивач - ПФ "Евіра", здійснює послуги щодо надання в оренду обладнання ТОВ "Еколаб". Для демонстрування можливостей даної техніки та переваг власної пропозиції позивач періодично проводить демонстративне тестування обладнання та засобів як для контрагентів так і для нових клієнтів. На виконання вимог договору оренди ПФ "Евіра" зобов'язується проводити поточний та капітальний ремонт, перевірку належного обслуговування обладнання, залучаючи до цих цілей інших контрагентів.

Так, між ПФ "Евіра" (замовник) та ТОВ "Лінда 2012" (виконавець) був укладений договір №31.05/02 від 31.05.2013 р. (а.с.76). За умовами вказаного договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується організувати та проводити комплекс заходів, направлених на підвищення ефективності і безпеки використання товарів замовника на виробничих потужностях кінцевих споживачів товарів замовника.

Факт надання послуг підтверджуються актами надання послуг №31.05/02 від 31.05.2013 р. на суму 19140,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3190,00 грн.), №31.07/04 від 31.07.2013 р. на суму 10800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1800,00 грн.), податковими накладними №314 від 31.07.2013 р на суму 10800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1800,00 грн.), №127 від 31.05.2013 року у сумі 19140,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3190,00 грн.).( а.с.79-81).

Єдиною підставою для висновків перевіряючих про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138 ПК України є висновки ДПІ, що на момент складення акту перевірки ТОВ "Лінда 2012" - припинено (ліквідовано).

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Як з'ясовано судом в ході розгляду спору, позивачем - ПФ "Евіра", 27.12.2012 року був укладений договір №27.12/03 з Іноземним підприємством "Аврора". Згідно договору ПФ "Евіра" (замовник) доручає, а ІП "Аврора" (виконавець) приймає на себе обов'язки виконати роботи по заміні комплектуючих та налагодження наступного обладнання: професійного миючого пристрою - піно генератору Мобіфом FI-25 у кількості 1 штука. (а.с.83).

Вказане підтверджується рахунком-фактурою №28.12/03 від 28.12.2012 р. на оплату роботи з ремонту, налагодження і переобладнання професійного миючого пристрою Піногенератор Мобіфом FI-25 на суму 17964,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2994,00 грн.), актом здачі-прийняття робіт №28.12/03 від 28.12.2012 р. на суму 17964,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2994,00 грн.), податковою накладною №184 від 28.12.2012 р. на суму 17964,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2994,00 грн.), (а.с.84-86).

Відповідно висновку Основ'янської МДПІ м.Харкова у Харківській області ДПС №102 від 18.03.2013 р. щодо відсутності можливостей реального здійснення господарських операцій ІП "Аврора"суд зазначає, оскільки, це єдина підстава, котра вплинула на висновки відповідача про відображення позивачем у звітності показників господарської операції, яка фактично не відбулася, суд не приймає їх згідно до вимог ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України та статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Судовим розглядом також встановлено, що позивач - ПФ "Евіра" мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (код ЄДРПОУ 37874381), а саме: 27.02.2013 р. укладено договір №27.02-13/03, згідно якого, ПФ "Евіра" (замовник) доручає, а ТОВ "Лікон-Трейд" (виконавець) зобов'язується організувати та проводити комплекс заходів направлених на підвищення ефективності і безпеки використання товарів замовника на виробничих потужностях кінцевих споживачів товарів замовника.

Факт надання зазначених послуг підтверджується рахунками-фактурами №Рах-24.02/005 від 27.02.2013 р. у сумі 19140,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3190,00 грн.), № Рах.-30.018/003 від 30.08.2013 р. на суму 19140,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3190,00 грн.), №Рах.-30.09/004 від 30.09.2013 р. а суму 26808,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4468,00 грн.), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А-30.09/001 від 30.09.2013 р. у сумі 26808,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 4468,00 грн.), №А-30.08/003 від 30.08.2013 р. у сумі 19140,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 3190,00 грн.), №А-28.02/005 від 28.02.2013 р. у сумі 19140,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3190,00 грн.), податковими накладними №2394 від 30.09.2013 р. у сумі 26808,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4468,00 грн.), №722 від 28.02.2013 р. у сумі 19140,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3190,00 грн.), №1308 від 30.08.2013 р. у сумі 19140,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3190,00 грн.).(а.с.91-99).

В обґрунтування господарської мети позивач в письмових запереченнях зазначив, що необхідність залучення ТОВ "Лікон-Трейд" та ТОВ "Лінда 2012" зумовлено відсутністю вільних спеціалістів для проведення демонстраційного тестування обладнання та засобів для оптимізації подачі миючих засобів Ecolab.

Листом Західної ОДПІ у м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області 331/7/20-33-22-03 від 01.12.2014 р. повідомлено, що підприємство знаходиться у стані припинення, а також відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, а також устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. (а.с.151-161).

Однак, як встановлено судом, це єдина підстава, котра вплинула на висновки відповідача про відображення позивачем у звітності показників господарської операції, яка фактично не відбулася, і тому суд не приймає їх згідно до вимог ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України та статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9 підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цією статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6, пунктами 138.11, 138.12 цією статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу.

За змістом п.138.6, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких, витрати на врегулювання спорів у судах; інші витрати загальногосподарського призначення (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, о забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватної фірми "Евіра".

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71 ,158, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "Евіра" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 02 червня 2015 р. №0001412201 та №0001422201.

Стягнути на користь Приватної фірми "Евіра" (код ЄДРПОУ 22690287, адреса: 61058, м.Харків, вул. Анрі Барбюса, буд.7, кв.78) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805, адреса: 61166, м.Харків, пр-т Леніна, буд.9).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 14 грудня 2015 року.

Суддя Панченко О.В.