Рішення

від 11.12.2015 по справі 552/6200/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/6200/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

з а о ч н е

11 грудня 2015 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житремонт-Антрацит» про розірвання трудового договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 27 жовтня 2015 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Комунального підприємства «Житремонт-Антрацит» про розірвання трудового договору.

В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що перебуває в трудових відносинах з КП «Житремонт-Антрацит», місцезнаходженням якого є м. Антрацит Луганської області.

Вказував, що внаслідок проведення антитерористичної операції вимушений був покинути постійне місце проживання в м. Антрацит, є внутрішньо переміщеною особою. У зв'язку з викладеними обставинами не може продовжувати роботу у відповідача.

Просив суд розірвати трудовий договір між ним та відповідачем за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання за ст. 38 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в заяві обставини.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив.

За таких обставин суд, враховуючи згоду позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває з відповідачем КП «Житремонт-Антрацит» в трудових відносинах, 01 січня 2010 року прийнятий на посаду адміністратора систем згідно наказу № 1-к від 01 січня 2010 року (а.с. 6).

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції в Луганській області, не можливістю там проживання, позивач був змушений покинути своє постійне місце проживання та працевлаштування в Луганській області та переїхати до м. Полтави. У зв'язку з чим позивача було взято на облік як особу яка була переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с. 5).

Відповідно до ч. 4 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-УІІ, зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Разом з тим, відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на окремі території Донецької та Луганської областей .

Тому позивач позбавлений можливості розірвати трудовий договір з дотриманням норми ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», порушене право підлягає захистові.

Відповідно до п. 4 ч.1ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до ст. 38 КзПП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Оскільки позивач не має змоги, в порядку ст. 38 КЗпП України, попередити відповідача про те, що він має намір розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, що в свою чергу, позбавляє останнього можливості у встановленому законом порядку працевлаштуватися на іншу роботу чи звернутися в центр зайнятості як безробітній, а тому суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог.

Необхідно припинити трудові відносини між позивачем ОСОБА_1 та КП «Житремонт-Антрацит» у зв'язку з розірванням трудового договору згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання. При цьому днем припинення трудових відносин слід вважати 11 грудня 2015 року, день ухвалення судового рішення в даній справі.

З цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати за розгляд справи в суді суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 209, 213- 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити 11 грудня 2015 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Житремонт-Антрацит» у зв'язку з розірванням трудового договору згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя /підпис/ Н.Л.Яковенко

11.12.2015