Рішення

від 10.12.2015 по справі 909/1233/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 р. Справа № 909/1233/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В., секретар судового засідання Манів-Головецька О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Тлумацький район електричних мереж", вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76000;

вул. Промислова, 2, м. Тлумач, Івано-Франківська область, 78000

до відповідача: приватного підприємства "ДВС", вул. Сорохтея, 41/ 202, м. Івано-Франківськ, 76000; вул. Сорохтея, 41/504 Д, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення: 23 850, 02 грн.

За участю:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, (довіреність № 953 від 25.08.15)

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Тлумацький район електричних мереж" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного підприємства "ДВС" про стягнення 23 850, 02 грн., з яких: 21 488,06 грн. - вартість спожитої електроенергії, 306,41 грн. - за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 1 741,12 грн. - пеня, 308,85 грн. - 10% річних, 5,58 грн. - інфляційні збитки. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 4-513 від 20.05.08.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалами суду: ухвалою від 04.11.15 (вих.№11993 від 04.11.15), надісланою на належну адресу відповідача зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ухвалою від 24.11.15 (вих.№13866-13867 від 27.11.15), направлену відповідачу рекомендованою кореспонденцією. Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 04.11.15 повернута підприємством зв'язку на адресу господарського суду з відміткою: "за зазначеною адресою не проживає". Докази отримання відповідачем ухвали від 24.11.15 наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами та доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

На час винесення судом рішення, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

20.05.08 між сторонами даного спору укладено договір про постачання електричної енергії № 4-513, відповідно до якого позивач зобов"язався продавати електричну енергію відповідачу, а відповідач, в свою чергу, - оплачувати позивачу вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Додатковим правочином від 20.10.14 змінено порядковий номер договору з 4-513 на 340513.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж.

Згідно п. 2.2.2 Договору постачальник електричної енергії зобов"язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток 1 "Обсяги постачання електричної енергії"), а споживач зобов"язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору (п. 2.3.2 Договору).

Відповідно до п. п. 2.3.3. договору, відповідач зобов'язався: оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" та додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 2 додатку № 2 до договору (Порядок розрахунків), щомісячно 20 числа календарного місяця відповідач зобов"язався направляти уповноваженого представника у відповідну філію позивача для подання додатку № 6 "Акт про використану електричну енергію" та одержання відповідних рахунків на оплату.

Згідно абзацу 5 п.3 додатку №2 до договору, відповідач щомісячно проводить остаточний розрахунок по всіх платежах, передбачених даним договором, протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

З наданих споживачем Актів про використану електричну енергію вбачається, що за липень 2015 року відповідачем використано - 8204 кВт*год. електроенергії, за серпень 2015 року - 3931 кВт*год. електроенергії; на підставі наданих споживачем Актів про використану електричну енергію, відповідачу (споживачу) виставлено відповідні рахунки для оплати електричної енергії.

Проте, в порушення договірних зобов"язань відповідач не провів розрахунки за спожиту електроенергію на підставі вручених йому рахунків № 340513/1: від 20.07.2015 на суму 14402,83 грн. та від 21.08.2015 на суму 7085,23 грн., що привело до утворення заборгованості за спожиту активну електричну енергію на загальну суму 21488,06 грн.

Крім того, відповідачем було перевищено договірні величини споживання електричної енергії.

За розрахунковий період липень 2015 року відповідачем спожито 8204 кВт/год електроенергії, що підтверджується актом про використану електричну енергію за липень місяць 2015 року. Відповідно до Додаткового правочину від 20.10.2014, договірна величина постачання електричної енергії за липень 2015 року становить 8000 кВт/год електроенергії.

Згідно ч.5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п.6.16 Правил та п. 4.2.2. Договору у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

У зв»язку з порушення відповідачем договірних зобов»язань (п. 4.2.2. Договору), на різницю між фактично спожитою електроенергією і договірною величиною, яка становить 204 кВт/год., виписаний і вручений рахунок за перевищення договірних величин споживання № 340513/4 від 30 липня 2015 року на суму 306,41 грн.

Проте, зазначений вище рахунок відповідачем не оплачений.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань, враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем рахунків за поставлену електроенергію, на підставі п.4.2.1 договору позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1741 грн. 12 коп., 10% річних в сумі 308,85 грн. та інфляційні збитки в сумі 5, 58 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору про постачання електричної енергії № 4-513 від 20.05.08, граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленої позивачем електроенергії - по всіх платежах, передбачених даним договором, протягом 5 операційних днів з дня отримання споживачем рахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем термінів виконання грошового зобов"язання, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили, що за внесення платежів, передбачених п.2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 10 % річних та інфляційні збитки (п.4.2.1 договору).

В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов"язання позивачем відповідачу нараховано пеню в сумі 1741 грн. 12 коп. за період з 01.07.15 по 29.09.15, 10% річних в сумі 308,85 грн. за період з 01.07.15 по 29.09.15 та інфляційні збитки в сумі 5, 58 грн.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені в сумі 1741 грн. 12 коп., 10% річних в сумі 308,85 грн. та інфляційних збитків в сумі 5, 58 грн.

Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача щодо нарахування 10% річних в сумі 308,85 грн. за період з 01.07.15 по 29.09.15 є арифметично вірним, отже суд дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача.

Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом в ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 01.07.15 по 29.09.15 в сумі 1705,79 грн., тобто на 35,33 грн. менше від суми нарахованої позивачем. Суд дійшов висновку, що позивач помилився в арифметичних розрахунках щодо нарахування пені, а тому в частині стягнення пені в розмірі 35,33 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних збитків слід зазначити наступне.

Згідно приписів п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань», індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Натомість позивачем, нараховані інфляційні збитки в сумі 5,58 грн. за період: з 01.06.15 по 01.06.15, з 02.06.15 по 23.06.15, з 24.06.15 по 29.06.15, з 30.06.15 по 30.06.15, з 01.07.15 по 01.07.15, з 02.07.15 по 27.07.15, з 28.07.15 по 30.07.15.

З огляду на вищевикладене, в частині позову про стягнення інфляційних збитків в сумі 5,58 грн. слід відмовити.

В контексті викладеного, позов підлягає до задоволення частково.

За змістом ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 546, 547, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216, 230, 231, 275, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії "Тлумацький район електричних мереж" до приватного підприємства "ДВС" про стягнення 23 850, 02 грн., з яких: 21 488,06 грн. - вартість спожитої електроенергії, 306,41 грн. - за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 1741,12 грн. - пеня, 308,85 грн. - 10% річних, 5,58 грн. - інфляційні збитки задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ДВС", вул. Сорохтея, 41/ 202, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 32361007) на користь публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"/Тлумацький РЕМ/, вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76000; вул. Промислова, 2, м. Тлумач, Івано-Франківська область, 78000 (на поточний рахунок із спеціальним режимом використання №260303002256 в Івано-Франківському обласному управлінні ВАТ "Ощадбанк ", МФО 336503) - 21488,06 (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят вісім гривень шість копійок) - вартості спожитої електричної енергії, 306,41(триста шість гривень сорок одну копійку) - за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Стягнути з приватного підприємства "ДВС", вул. Сорохтея, 41/ 202, м. Івано-Франківськ, 76000; вул. Сорохтея, 41/504, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 32361007) на користь публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"/Тлумацький РЕМ/, вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76000; вул. Промислова, 2, м. Тлумач, Івано-Франківська область, 78000 (на поточний рахунок №260063012256 в Івано-Франківському обласному управлінні ВАТ "Ощадбанк", МФО 336503) - 1705,79(одну тисячу сімсот п"ять гривень сімдесят дев"ять копійок) - пені, 308,85 (триста вісім гривень вісімдесят п"ять копійок) - 10% річних.

Стягнути з приватного підприємства "ДВС", вул. Сорохтея, 41/ 202, м. Івано-Франківськ, 76000; вул. Сорохтея, 41/504, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 32361007) на користь публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"/Тлумацький РЕМ/, вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76000; вул. Промислова, 2, м. Тлумач, Івано-Франківська область, 78000(на рахунок ПАТ "Прикарпаттяобленерго" №260063012256 в Івано-Франківському обласному управлінні ВАТ "Ощадбанк", МФО 336503) - 1215,56 (одну тисячу двісті п"ятнадцять гривень п"ятдесят шість копійок) - судового збору.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову про стягнення пені в сумі 35,33 (тридцять п"ять гривень тридцять три копійки) та інфляційних збитків в сумі 5,58 (п»ять гривень п"ятдесят вісім копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.15

Суддя Максимів Т.В.