ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2015Справа №910/27387/15 За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайдук-Спліт»
про стягнення 11 304,29 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Поліщук Л.П. (представник за довіреністю №74-Д від 26.12.2014р.);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайдук-Спліт» (надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості послуг в розмірі 11 304,29 грн., в тому числі 10 131,43 грн. основного боргу, 230,00 грн. 3% річних та 942,86 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору З-109 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.06.2012р. не в повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги з гарячого та холодного водопостачання, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 11 304,29 грн. за період з 31.08.2012р. по 10.07.2014р.
Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2015р. прийнято позовну заяву до провадження суддею Морозов С.М., присвоєно їй номер №906/810/15 та призначено судове засідання на 24.11.2015р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2015р. розгляд справи відкладено до 08.12.2015р., у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.
В судове засідання 08.12.2015р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.
За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайдук-Спліт» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56.
На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 26.10.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Конверт з судовою кореспонденцією було повернуто на адресу суду з відмітками «За адресою не значиться».
З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
В судовому засіданні 08 грудня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.06.2012р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, яке перейменоване на Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (п. 1.2 Статуту), (виконавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайдук-Спліт» (споживач за Договором) укладено Договір З-109 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водовідведення, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору, відповідач є орендарем нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 59,2 кв.м., на підставі Договору оренди б/н від 13.01.2012р.
Копія Договору оренди б/н від 13.01.2012р. міститься в матеріалах справи, відповідно до п. 1.1. цього Договору, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 здає в оренду відповідачу приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 59,2 кв.м.
Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм Відкритого акціонерного товариства Акціонерної компанії «Київводоканал» і Акціонерної компанії «Київенерго» за тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.
Відповідно до п. 3.1. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з п. 9.1. Договору, він укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Позивачем у відповідності до умов Договору було надано відповідачу послуги з холодного водопостачання і опалення та було виставлено відповідачу рахунки на оплату:
- №69978 від 31.08.2012р. на суму в розмірі 238,26 грн.;
- №80712 від 30.09.2012р. на суму в розмірі 219,46 грн.;
- №87551 від 31.10.2012р. на суму в розмірі 1 493,87 грн.;
- №97922 від 30.11.2012р. на суму в розмірі 1 994,70 грн.;
- №101486 від 29.12.2012р. на суму в розмірі 1 950,80 грн.;
- №12853 від 31.01.2013р. на суму в розмірі 3 914,14 грн.;
- №19286 від 28.02.2013р. на суму в розмірі 3 920,42 грн.;
- №23371 від 29.03.2013р. на суму в розмірі 5 864,96 грн.;
- №26529 від 30.04.2013р. на суму в розмірі 3 014,01 грн.;
- №30093 від 31.05.2013р. на суму в розмірі 3 246,01 грн.;
- №31906 від 27.06.2013р. на суму в розмірі 3 252,27 грн.;
- №33865 від 31.07.2013р. на суму в розмірі 3 484,27 грн.;
- №37573 від 30.08.2013р. на суму в розмірі 3 239,73 грн.;
- №39024 від 30.09.2013р. на суму в розмірі 3 459,19 грн.;
- №41920 від 31.10.2013р. на суму в розмірі 5 036,13 грн.;
- №45283 від 29.11.2013р. на суму в розмірі 2 196,81 грн.;
- №48209 від 31.12.2013р. на суму в розмірі 6 660,15 грн.;
- №1522 від 31.01.2014р. на суму в розмірі 8 604,69 грн.;
- №4515 від 28.02.2014р. на суму в розмірі 9 555,49 грн.;
- №6993 від 31.03.2014р. на суму в розмірі 11 506,29 грн.;
- №11259 від 30.04.2014р. на суму в розмірі 10 081,27 грн.;
- №14095 від 30.05.2014р. на суму в розмірі 10 294,45 грн.;
- №15623 від 27.06.2014р. на суму в розмірі 10 344,61 грн.;
Відповідачем було проведено частковий розрахунок за отримані послуги,в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 10 131,43 грн. за період з 31.08.2012р. по 10.07.2014р., про стягнення якої позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до норм статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» серед іншого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Нормами частини 1-3 статті 32 «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Як встановлено судом, на підставі укладеного між позивачем та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (яка змінила своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго») Договору №320886 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.11.2003р., позивачем було надано відповідачу житлово-комунальні послуги з гарячого та холодного водопостачання на умовах, передбачених укладеним між сторонами Договору на загальну суму 116 571,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та розшифровками рахунків абонента Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» за період з червня 2012 року по червень 2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач частково виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором, сплативши частину грошових коштів від загальної вартості послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 10 131,43 грн. за період з 31.08.2012р. по 10.07.2014р., що також не було спростовано відповідачем.
Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005р. №630, розрахунковим періодом для оплати послуг за постачання холодної та гарячої води є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Зважаючи на те, що сторонами у Договорі не погоджений строк оплати, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати за послуги з гарячого та холодного водопостачання відповідач повинен був здійснювати в строк до 20 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 10 131,43 грн. за вказаний вище період підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем, з огляду на що, позовні вимоги в справі №910/27387/15 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 131,43 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 230,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 942,86 грн. за загальний період нарахування з 31.08.2012р. по 10.07.2014р.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони відповідають встановленим законодавством порядку та способу нарахування та є обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги в справі №910/27387/15 в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 230,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 942,86 грн. за вказаний вище період підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/27387/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 10 131,43 грн. основного боргу, 230,00 грн. 3% річних та 942,86 грн. інфляційних втрат.
Судовий збір позивача у розмірі 1 218,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайдук-Спліт» (код ЄДРПОУ 35322589, адреса: 04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (код ЄДРПОУ 31731838, адреса: 03190, м. Київ, вул. М.Кирпоноса, 10/8) основний борг в розмірі 10 131,43 грн. (десять тисяч сто тридцять одна гривна 43 копійки), 3% річних в розмірі 230,00 грн. (двісті тридцять гривень 00 копійок), інфляційні втрати в розмірі 942,86 грн. (дев'ятсот сорок дві гривни 86 копійок) та судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.12.2015р.
Суддя С.М. Морозов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.12.2015 |
Оприлюднено | 18.12.2015 |
Номер документу | 54328306 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Морозов С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні