Рішення

від 10.11.2015 по справі 911/3755/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 911/3755/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДПОЛІФАРМ»

03061, м. Київ, Солом'янський р-н, просп. Відрадний, буд. 95к

01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 10, офіс 1А

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

08112, Києво-Святошинський р-н, с. Дмитрівка, вул. 40-річчя Перемоги, 1

про стягнення 20 623,20 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 15.08.2015)

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДПОЛІФАРМ» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 20 623,20 грн., з яких: 9 604,45 грн. - основний борг, 8 876,78 грн. - пеня, 2 142,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 04.02.1015 № 35/2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.09.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22080/15 від 18.09.2015) позивачем подано додаткові докази у справі.

22.09.2015 судове засідання не відбулось, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Саванчук С.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2015 розгляд справи відкладено на 13.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2015 розгляд справи відкладено на 03.11.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. 25416/15 від 28.10.2015) позивачем подано додаткові докази у справі.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. 25887/15 від 02.11.2015) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю часу для підготовки своєї позиції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2015 розгляд справи відкладено на 10.11.2015.

Представник відповідача у судові засідання 13.10.2015, 03.11.2015 та 10.11.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчать відбитки штампу канцелярії суду на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 27.08.2015, від 28.09.2015, від 13.10.2015 та від 03.11.2015 про направлення їх копій на адресу відповідача.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, судом враховано отримання клопотання (вх. № 25887/15 від 02.11.2015), що адресоване суду, за підписом відповідача.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.11.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (далі-орендодавець) та відповідачем (далі-орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 04.02.1015 № 35/2015 (далі-Договір), відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення № 5/2, площею 23,8 м 2 , що розташоване на четвертому поверсі у будівлі за адресою: Україна, м. Київ, просп. Відрадний, буд. 95.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору, приміщення передається орендарю на підставі акту приймання-передачі, який складається і підписується сторонами на дату фактичної передачі приміщення орендарю.

Відповідно до пунктів 7.1, 8.2, 8.3 Договору, всі належні платежі за Договором орендар сплачує орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок орендодавця. Оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз на місяць, не пізніше 15 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата. Орендодавець до 5 числа виставляє рахунок орендареві.

Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015 (пункт 20.1 Договору).

На підтвердження наявності права передавати спірне приміщення в оренду, позивачем надано до матеріалів справи: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.07.2011 та акт приймання-передачі від 05.07.2011 до нього, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витяг про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

На виконання Договору, приміщення передано в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень від 10.02.2015, копію якого надано у матеріали справи.

Як вбачається з матеріалів справи, за період користування з квітня 2015 року до 15 серпня 2015 року розмір орендної плати становив 9 604,45 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2015 № ОУ-0000263 на суму 2 142,00 грн., від 29.05.2015 № ОУ-0000337 на суму 2 142,00 грн., від 30.06.2015 № ОУ-0000405 на суму 2 142,00 грн., від 31.07.2015 № ОУ-0000480 на суму 2 142,00 грн., від 15.08.2015 № ОУ-0000502 на суму 1 036,45 грн.

При цьому, судом звернуто увагу, що деякі з цих актів не підписано з боку відповідача, проте, враховано, що умовами договору не передбачено обов'язкового складання щомісячних актів здачі-прийняття робіт, натомість, встановлено обов'язок відповідача сплачувати орендну плату щомісячно, не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Для сплати орендних платежів, позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури від 01.04.2015 № СФ-0000208 на суму 2 142,00 грн., від 30.04.2015 № СФ-0000285 на суму 2 142,00 грн., від 02.06.2015 № СФ-0000357 на суму 2 142,00 грн., від 01.07.20015 № СФ-0000431 на суму 2 142,00 грн., від 03.08.20015 № СФ-0000511 на суму 1 036,45 грн.

Доказів передачі цих рахунків відповідачу матеріали справи не містять, при цьому, судом враховано пункти 8.3., 8.4. Договору, відповідно до яких орендодавець до 5-го числа кожного місяця виставляє орендареві рахунок для зручності орендаря; якщо до настання терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отриманий орендарем, орендар повинен звернутися до орендодавця з метою одержання рахунку до настання терміну оплати; неотримання орендарем рахунка (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за Договором.

Також, у якості доказу надання відповідачу послуг, позивачем надані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з зазначеними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінені вищезазначені податкові накладні, що складені позивачем, як доказ відображення позивачем господарських операцій за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) у своїх податкових зобов'язаннях.

Проте, в порушення умов Договору, орендні платежі у сумі 9 604,45 грн., згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), не сплачені відповідачем.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку від 16.09.2015 № 1807 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за весь період спірних правовідносин з відповідачем, відповідно до якої судом встановлено відсутність надходжень грошових коштів від відповідача за період спірних правовідносин.

Договір за правовою природою є договором найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на вищевказані положення законодавства, умови договору, що укладений сторонами та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 9 604,45 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 15.1 Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню, яка за розрахунком позивача складає 8 876,75 грн. та штраф, який за розрахунком позивача складає 2 142,00 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів пені та штрафу, і з'ясував, що наданий позивачем розрахунок штрафу відповідає обставинам справи, а тому підлягає задоволенню у розмірі 2 142,00 грн., натомість, судом проведений розрахунок пені та встановлено, що наданий позивачем розрахунок є невірним і, що, за вірним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1 077,46 грн.

Відшкодування судового збору, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковим задоволенням позову, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08112, Києво-Святошинський р-н, с. Дмитрівка, вул. 40-річчя Перемоги, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДПОЛІФАРМ» (03061, м. Київ, Солом'янський р-н, просп. Відрадний, буд. 95к, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30757174) 9 604 (дев'ять тисяч шістсот чотири) грн. 45 коп. заборгованості, 1 077 (одна тисяча сімдесят сім) грн. 46 коп. пені, 2 142 (дві тисячі сто сорок дві) грн. 00 коп. штрафу та 1 136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн. 07 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.12.2015.

Суддя С.О. Саванчук