Рішення

від 10.12.2015 по справі 908/5672/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/169/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015 Справа № 908/5672/15

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль-Агро-Насіння» (адреса - 40004 м. Суми, вул. Реміснича, б. 35/2)

до відповідача ОСОБА_1 виробничого кооперативу «Вільнянськ» (адреса - 70002 м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Пушкіна, б. 13А)

про стягнення заборгованості

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.10.2014р.

від відповідача : ОСОБА_3, довіреність б/н від 09.12.2015р.

Суть спору:

12 листопада 2015 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аваль-Агро-Насіння» (далі за текстом ТОВ «Аваль-Агро-Насіння») звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відповідача - ОСОБА_1 виробничого кооперативу «Вільнянськ» (далі за текстом СГВК «Вільнянськ») про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.11.2015р. порушено провадження у справі №908/5672/15, судове засідання призначено на 01.12.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2015р., за клопотанням СГВК «Вільнянськ» (Вх.№ 0806/43310 від 30.11.2015р.), розгляд справи відкладено до 10.12.2015р.

В судовому засіданні 10.12.2015р. розгляд справи закінчено, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представників Сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, повідомлено про дату виготовлення повного тексту рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 27.05.2014р. між Сторонами укладено Договір №15 на поставку насіння. Відповідно до рішенням господарського суду Запорізької області від 03.12.2014р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015р. по справі №908/4732/14 з Відповідача на користь Позивача стягнуто 196 717,37 грн., з яких: 172 559,60 грн. боргу, 326,21 грн. 3% річних, 2718,40 грн. пені, 17255,96 грн. штрафу та 3857,20 грн. судового збору. Зазначений борг був обрахований станом на 07.11.2014р.

Станом на 06.11.2015 року відділом державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області стягнуто з Відповідача на користь Позивача борг за судовим рішенням у повному обсязі а саме (відповідно до виписок банку):

- 18 травня 2015 року - 4047,07 грн.

- 26 травня 2015 року - 4500,00 грн.

- 20 серпня 2015 - 93844,58 грн.

- 19 жовтня 2015 - 70167,95 грн.

Відповідачем порушено строк внесення оплати, отже відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних збитків, а також враховуючи, що товар є імпортованим, у Позивача відповідно до п. 8.6. Договору також виникає право на стягнення курсової різниці.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з СГВК «Вільнянськ» на користь ТОВ «Аваль-Агро-Насіння» 2 708,95 грн. 3% річних, 75 926,22 грн. інфляційних збитків, 151 422,27 грн. курсової різниці та 3 452,92 грн. судового збору.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи не зазначивши при цьому підстав такого відкладення.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог.

Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

Таким чином, розглянувши клопотання СГВК «Вільнянськ» про відкладення розгляду справи судом відмовляється у його задоволенні за необґрунтованістю та недоведеністю підстав для відкладення розгляду справи.

За клопотанням представників Сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне .

27.05.2014р. між ТОВ «Аваль-Агро-Насіння» - Продавець та СГВК «Вільнянськ» - Покупець укладено Договір №15 на поставку насіння.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.12.2015р. по справі №908/4732/14 задоволено позовні вимоги ТОВ «Аваль-Агро-Насіння»; стягнуто з СГВК «Вільнянськ» основну заборгованість по Договору №15 від 27.05.2014р. в сумі 172 559,60 грн., 3% річних в розмірі 326,21 грн., пеню в розмірі 2718,40 грн., штраф в розмірі 17255,96 грн., судовій збір в сумі 3857,20 грн. Зазначена заборгованість була обрахована станом на 07.11.2014р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2014р. залишено без змін.

26.02.2015р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2014р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. видано наказ про примусове виконання судового рішення.

Постановою державного виконавця ВДВС Вільнянського РУЮ від 22.04.2015р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 26.02.2015р.

Станом на 06.11.2015р. відділом державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області стягнуто з Відповідача на користь Позивача борг за судовим рішенням у повному обсязі, а саме (відповідно до виписок банку):

- 18 травня 2015 року - 4047,07 грн.

- 26 травня 2015 року - 4500,00 грн.

- 20 серпня 2015 - 93844,58 грн.

- 19 жовтня 2015 - 70167,95 грн.

26.10.2015р. Позивач надіслав Відповідачеві ОСОБА_4 вих. №157 щодо оплати курсової різниці, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 230 194,77 грн.

ОСОБА_4 Відповідачем залишена без відповіді.

Враховуючи несвоєчасне виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати насіння, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача 2 708,95 грн. 3% річних, 75 926,22 грн. інфляційних збитків, 151 422,27 грн. курсової різниці на підставі п. 8.6. Договору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування 3% річних та інфляційних збитків судом встановлено, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 6 421,02 грн. 3% річних та 100 321,83 грн. інфляційних збитків.

Разом з цим, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Аваль-Агро-Насіння» про стягнення з СГВК «Вільнянськ» на свою користь 151 422,27 грн. курсової різниці відмовляється виходячи з наступного.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

З урахуванням вищевикладеного, зміна курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти є правомірною підставою для здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України.

За умовами п. 8.6. Договору, ціна товару за цим Договором визначається у гривнях, є вільною і встановлюється у Договорі та Додатках (Специфікаціях) до нього. Зважаючи на те, що товар є імпортованим, Сторони домовились, що ціни товару та загальна сума Договору, підлягають коригуванню прямо пропорційно зміні курсу іноземної валюти до гривні, основою для розрахунків цін буде курс міжбанківських валютних торгів на день підписання відповідного Додатку (специфікації) до цього Договору, до комерційного курсу іноземної валюти до гривні, встановленого міжбанківських торгах на день виставлення рахунку-фактури. Під комерційним курсом розуміють міжбанківський валютний курс іноземної валюти який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (www.minfin.com.ua/currency/).»

З аналізу положень статті 533 Цивільного кодексу України вбачається, що сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок її визначення не встановлений, зокрема, договором.

Натомість в п. 8.6. Договору Сторони узгодили, що ціни товару та загальна сума Договору, підлягають коригуванню прямо пропорційно зміні курсу іноземної валюти до гривні, основою для розрахунків цін буде курс міжбанківських валютних торгів на день підписання відповідного Додатку (специфікації) до цього Договору, до комерційного курсу іноземної валюти до гривні, встановленого міжбанківських торгах на день виставлення рахунку-фактури .

Відтак, вимога Позивача про стягнення з Відповідача курсової різниці від вартості товару станом на дати оплати заборгованості є безпідставною, оскільки, як вже зазначалося, коригування ціни товару відбувається не на день сплати, а на день виставлення рахунку-фактури.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Аваль-Агро-Насіння» про стягнення з СГВК «Вільнянськ» 2 708,95 грн. 3% річних, 75 926,22 грн. інфляційних збитків та 151 422,27 грн. курсової різниці підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль-Агро-Насіння» до ОСОБА_1 виробничого кооперативу «Вільнянськ» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 виробничого кооперативу «Вільнянськ» (70002 м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Пушкіна, б. 13А, код ЄДРПОУ 00428471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль-Агро-Насіння» (40004 м. Суми, вул. Реміснича, б. 35/2, код ЄДРПОУ 39106572) 2 708 (дві тисячі сімсот вісім) грн. 95 коп. 3% річних, 75 800 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот) грн. 70 коп. інфляційних збитків, 1 178 (одну тисячу сто сімдесят вісім) грн. 35 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 14.12.2015р.