Рішення

від 14.12.2015 по справі 906/1611/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" грудня 2015 р. Справа № 906/1611/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довір. від 01.07.2015;

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпласт" (м. Київ)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" (м. Коростишів, Житомирська область)

про стягнення 54832,63 грн

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 46000,00 грн заборгованості за поставлений товар, 782,63 грн 3% річних та 8050,00 грн інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві; надав для долучення до матеріалів справи підписаний зі сторони позивача акт звірки взаєморозрахунків від 09.12.2015 (а. с. 94).

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 93).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до досягнутої між сторонами усної домовленості, товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпласт" (далі - позивач) на підставі виставлених йому рахунків (а. с. 58 - 72) в період з 16.01.2015 по 02.04.2015 поставило товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" (далі - відповідач), а останнім прийнято через представника за довіреністю (директора підприємства) товару на загальну суму 705475,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями (а. с. 9 - 40).

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем.

Приписами ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлено не було, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним товар виконав частково, сплативши на рахунок позивача 659475,00 грн боргу, доказом чого є виписки з рахунку позивача (а. с. 41 - 57).

З метою досудового врегулювання спору, 05.08.2015 позивачем було направлено відповідачу претензію про сплату боргу від 20.05.2015 вих. № 20/05 (а. с. 74 - 77), яка, за даними позивача, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 46000,00 грн (705475,00 грн - 659475,00 грн), що підтверджується розрахунком суми боргу відповідача по накладній № 501 від 02.04.2015 (а. с. 7), видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а. с. 9 - 40), виписками по рахунку позивача (а. с. 41 - 57), підписаним зі сторони позивача та скріплений його печаткою актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2015 по 09.12.2015 (а. с. 94).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 46000,00 грн заборгованості за поставлений товар, що виникла на підставі неоплаченої видаткової накладної № 501 від 02.04.2015.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 782,63 грн 3% річних та 8050,00 грн інфляційних нарахувань, суд зазначає таке.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим суд вказує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку боргу, позивач нараховує до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період квітень - вересень 2015 року, також річні за період 03.04.2015 - 27.10.2015 (а. с. 7).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3 % річних та інфляційних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач належними та допустимими доказами обґрунтував заявлені у суді вимоги.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків в повному обсязі не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 54832,63 грн, з яких: 46000,00 грн сума основного боргу за поставку продукції, 782,63 грн 3 % річних та 8050,00 грн інфляційних втрат.

Судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" (12504, Житомирська обл., Коростишівський р-н, м. Коростишів, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 37808743) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпласт" (03113, м. Київ, провул. Артилерійський, буд. 9-А, приміщення 3-4, код ЄДРПОУ 21628041):

- 46000,00 грн заборгованості за поставлений товар,

- 782,63 грн 3% річних,

- 8050,00 грн інфляційних втрат,

- 1218,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.12.15

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу - рек.

3 - відповідачу - рек. з повід.