Рішення

від 07.12.2015 по справі 914/3683/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2015р. Справа№ 914/3683/15

За позовом: Комунального підприємства В«ДрогобичтеплоенергоВ» Дрогобицької міської ради, Львівська область, м. Дрогобич

до відповідача: Комунального підприємства В«Дрогобицька лазняВ» , Львівська область, м. Дрогобич

про сплату заборгованості за підкачування води в сумі 264 214,46 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №2671 від 13.11.2015р.

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області комунальним підприємством В«ДрогобичтеплоенергоВ» Дрогобицької міської ради подано позов до комунального підприємства В«Дрогобицька лазняВ» про сплату заборгованості за підкачування води згідно договору в сумі 264 214,46 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.10.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.11.2015р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 16.11.2015р. розгляд справи відкладено на 07.12.2015р.

07.12.2015р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№ 5706/15), в якій просить стягнути 167 559,86 грн. за підкачку води, 25 607,71 грн. пені, 44 591,94 грн. інфляційних втрат та 2 042,60 грн. 3% річних.

07.12.2015р. позивачем подано заяву про повернення судового збору (вх.№ 52848).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору від 03.10.2013р. №1 на підкачку води в повному обсязі не оплатив вартість наданих послуг в сумі 167 559,86 грн. У зв'язку з неналежним виконання умов договору позивачем нараховано відповідачу 25 607,71 грн. пені, 44 591,94 грн. інфляційних втрат та 2 042,60 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 07.12.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Просить стягнути суму заборгованості за договором в сумі 167 559,86 грн., 25 607,71 грн. пені, 44 591,94 грн. інфляційних втрат та 2 042,60 грн. 3% річних та повернути зайво сплаченого судового збору в сумі 366,17 грн. у зв'язку зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач в черговий раз у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.12.2015р. (вх. № 5706/15).

У судовому засіданні 07.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

03.10.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1 на підкачку води (далі за текстом - Договір).

Сторонами укладено Додаток № 1 до договору на підкачку води від 07.10.2013р., Додаток № 2 до договору на підкачку води від 30.12.2014р., Додаток № 3 до договору на підкачку води від 30.06.2015р., Додаток № 4 до договору на підкачку води від 03.08.2015р. та Додаток № 5 до договору на підкачку води від 31.08.2015р.

Згідно п.1., п 2.2.1. Договору виконавець (позивач у справі) здійснює підкачування води для замовника (відповідач у справі), а замовник зобов'язується оплачувати за підкачку холодної води: за електричну енергію згідно показників електричного лічильника (при відсутності лічильника - за розрахунком) за тарифами на електричну енергію, які діють у відповідному місяці.

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено надання послуг підкачки води, а відповідачем частково здійснено оплату згідно показників електричного лічильника та розрахунку витрат на підкачку холодної води.

Відповідно п. 3.1.4. Договору до 20-го числа наступного після звітного місяця замовник платить виконавцю за послуги підкачування води відповідно до розрахунку.

Однак станом на 01.09.2015р. у відповідача виникла заборгованість за період з січня 2014р. по 30.09.2015р. в сумі 167 599,86 грн. за наданні послуги, у зв'язку не повною оплатою, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, що підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень.

Заборгованість станом на 01.01.2014р. в сумі 26 582,57 грн. підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, що підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно покладені на нього зобов'язання щодо оплати наданих послуг за Договором в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим у нього заборгованість в сумі 167 599,86 грн., що підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

Належних та допустимих доказів повної оплати за наданих послуг згідно Договору відповідачем не надано.

За неналежне виконання грошового зобов'язання згідно умов Договору позивач просить стягнути 25 607,71 грн. пені, 44 591,94 грн. інфляційних втрат та 2 042,60 грн. 3% річних

Доказів повного або часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи в суді сторонами суду не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору надання послуг в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник, зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Відповідач не заперечив надання послуг позивачем згідно Договору, належних та допустимих доказів сплати заборгованості згідно Договору в сумі 167 599,86 грн. відповідачем не надано.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 167 599,86 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, ч. 5 ст 254 ЦК України та п. 3.1.4. Договору, що 20-го числа наступного після звітного місяця замовник платить виконавцю за послуги) дійшов висновку, що з стягненню підлягає 3% річних в сумі 1 922,10 грн. В частині стягнення 120,50 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 44 591,94 грн. нараховані правомірно та підлягає стягненню (в межах заявлених позовних вимог).

Відповідно до п. 4.2. Договору за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 3.1.4 даного Договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 25 607,71 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) нарахована правомірно та підлягає стягненню (в межах заявлених позовних вимог).

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 549, 610, 611, 612, 626, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобицька лазня» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Б. Лепкого, 9/1; ідентифікаційний код 13821589) на користь Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна,1А; ідентифікаційний код 05445563) 167 559,86 грн. заборгованості за надані послуги, 1 922,10 грн. 3% річних, 44 591,94 грн. інфляційних втрат, 25 607,71 грн. пені та 2 595,22 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2015 року.

Суддя Коссак С.М.