Рішення

від 08.12.2015 по справі 916/4240/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р.Справа № 916/4240/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Горбатюку Р.О.

за участю представників сторін :

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 632 від 18.05.2015р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4240/15:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРСЕЛЬ ГРУПП";

про стягнення 37498,27 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРСЕЛЬ ГРУПП" (далі- Відповідач) із позовом про стягнення 37498,27 посилаючись на наступне.

17 лютого 2015 року між сторонами у справі укладено Договір дистрибуції №117 (надалі - «Договір»), за п.1.1. якого, Постачальник (Позивач) зобов'язується передавати у власність Дистриб'ютору (Відповідачу) соки, напої, мінеральну воду та інші продовольчі товари (надалі - Товар), а Дистриб'ютор зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах даного Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов даного Договору, 13 лютого 2015 року Відповідачем було отримано товар на суму 44 021,58 грн. відповідно до видаткової накладної №503 та товарно-транспортної накладної №АМЕС0000503 від 13.02.2015р.

За умовами п.3.2. Договору, Дистриб'ютор зобов'язаний здійсювати оплату кожної партії поставленого товару на умовах: відтермінування платежу строком на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару.

Як вказує Позивач, всупереч вимогам п.3.2 Договору, Відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару на загальну суму 18021,58 грн., а саме: 16.03.15р. - 4021,58 грн.; 05.05.15р. - 5 000,00 грн.; 15.06.15р. - 5 000,00 грн.; 11.08.15р. - 4 000,00 грн.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням Відповідачем в повній мірі взятих на себе зобов'язань згідно з Договором дистрибуції №117 від 17.02.2015р., станом на день подачі позову до суду, за останнім рахується заборгованість за отриманий товар в розмірі 26000,00грн.

Крім цього, враховуючи неповну оплату заборгованості Відповідачем, Позивачем були нараховані пеня в розмірі 10 287,66 грн., річні в розмірі 612,61 грн., інфляційні витрати в розмірі 598,00 грн. (розрахунок у маиеріалах справи).

Також Позивач зазначає, що 25.08.2015 року Відповідачу була направлена претензія №977 від 20 серпня 2015р., яка залишена останнім без відповіді.

08 грудня 2015р. до господарського суду Одеської області надійшла заява Позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з Відповідача на його користь пеню в розмірі 10287,66 грн., річні в сумі 612,61 грн. та інфляційні витрати в сумі 598 грн. у зв'язку з оплатою Відповідачем основного боргу у сумі 26000 грн.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.173, 193, 230 ГК України, ст.ст.1, 2, 15, 54, 55, 56, 61, 64, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України Позивач просить стягнути з Відповідача вказані суми з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач в засідання суду не з'вився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення з посиланням на те, що адресат не обслуговується у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд розглядує справу за наявними в ній матеріалами за приписами ст.75 ГПК України

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як випливає з матеріалів справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими доказами: вказаним договором, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, розрахунком заборгованості.

Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Посилання Позивача на вищенаведені ним норми ЦК та ГК України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК та ГК України регулюються правовідносини по даному спору.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими і тому підлягаючими задоволенню повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог..

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРСЕЛЬ ГРУПП" (65025, м. Одеса, вул. 19-й км Старокиївського шосе, код ЄДРПОУ 39442307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" (22403, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, код ЄДРПОУ 32320552) пеню в розмірі 10287 (десять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 66 коп., річні в сумі 612 (шістсот дванадцять) грн. 61 коп., інфляційні витрати в сумі 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн. та 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14 грудня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук