Рішення

від 10.12.2015 по справі 927/1385/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 10» грудня 2015 року справа № 927/1385/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми",

вул. Львівська, 2-А, с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область, 81151

Відповідач: Приватне підприємство "Ніжин-Агродар",

АДРЕСА_1, 16600

про стягнення 11000,32 грн.

Суддя Ю.М. Бобров

Представники сторін:

від позивача: участі не взяв.

від відповідача: не з'явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» подано позов до Приватного підприємства «Ніжин-Агродар» про стягнення 11000,32 грн заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач не здійснив оплату за поставлений за видатковою накладною № ак-000423 від 04.02.2013 товар, в зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 6160,80 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача 6160,80 грн. основного боргу, 224,41 грн пені, 505,86 грн 3 % річних та 4109,25 грн інфляційних збитків, всього - 11000,32 грн.

До початку судового засідання від позивача надійшло письмове клопотання, в якому позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить про розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі повноважного представника позивача, у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку у призначене судове засідання.

Відповідач у призначене судове засідання представника не направив, причини неявки невідомі. Про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Суд вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання та ненадання ним відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6160,80 грн, що підтверджується видатковою накладною № ак-000423 від 04.02.2013 (а.с.13).

Відповідач товар отримав на підставі довіреності на отримання товару №007 від 04.02.2013 (а.с.14), будь-яких заперечень не надав, отже враховуючи положення ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак, всупереч вищезазначеній нормі законодавства, відповідач, оплату за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №196 від 23.07.2013 (а.с.16) з вимогою сплатити заборгованість протягом 3 банківських днів з моменту отримання претензії.

Відповідач дану претензію отримав 30.07.2013, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.17), однак залишив її без відповіді, заборгованість не сплатив.

Таким чином, на день прийняття судом рішення по справі, заборгованість відповідачем повністю не сплачена та становить 6160,80 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної оплати поставленого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.

Крім того, позивачем в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення з відповідача 505,86 грн 3% річних за період з 05.02.2013 по 31.10.2015 та 4109,25 грн інфляційних втрат за період березень 2013 - вересень 2015.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунки позивача, враховуючи, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення 505,86 грн 3% річних за період з 05.02.2013 по 31.10.2015 та 4109,25 грн інфляційних втрат за період березень 2013 - вересень 2015.

Дані вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 224,41 грн пені за прострочення платежу за період з 05.02.2013 по 04.08.2013.

В силу ст. 216 , ст. 218 ГК України , підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України , є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України ).

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України , у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивачем не надано доказів укладення угоди у належній формі про встановлення розміру штрафних санкцій за порушення відповідачем строків оплати поставленого товару.

Однак, угода про неустойку, яка є видом забезпечення зобов'язань, має укладатись у письмовій формі; вчинена без додержання відповідної форми угода (правочин) про забезпечення зобов'язань є нікчемною, що визначено ч.2 ст.547 ЦК України (також див. постанову ВГСУ від 08.12.2011 №8/99/2011).

Чинне законодавство також не встановлює розміру неустойки (штрафних санкцій) за відповідне порушення.

Так, ч.6 ст.231 ГК України , на яку посилається позивач, обґрунтовуючи наявність у відповідача обов'язку сплатити нараховані ним штрафні санкцій, не визначає розміру таких штрафних санкцій.

Відповідно до вказаної норми, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, вказана норма не встановлює певний розмір штрафних санкцій і не вказує, що такі штрафні санкції дорівнюють одній обліковій ставці НБУ. Положення частини 6 вказаної норми лише вказують на можливість визначення таких санкцій обліковою ставкою НБУ, який інший спосіб визначення їх розміру не встановлений законом або договором (наприклад, штрафу у твердій сумі, пені у розмірі певного відсотку від суми зобов'язань тощо).

З урахуванням не досягнення сторонами у встановленій формі згоди щодо застосування такого виду відповідальності з визначенням його розміру, заявлені вимоги в частині стягнення пені у розмірі 224,41 грн не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ніжин-Агродар» (вул. Об'їжджа, б. 116АДРЕСА_2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600; рахунок не відомий, код ЄДРПОУ 35013830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» (вул. Львівська, 2а, с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область, 81151; р/р 2600801139602 в ПАТ «Кредобанк» м. Львів, МФО 325365, код ЄДРПОУ 36874925) 10775,91 грн заборгованості в тому числі: 6160,80 грн основного боргу, 505,86 грн трьох відсотків річних, 4109,25 грн інфляційних втрат; та 1193,15 грн на відшкодування витрат по сплаті позивачем судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 10.12.2015, на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 15.12.2015.

Суддя Ю.М. Бобров