Постанова

від 09.12.2015 по справі 807/2248/15

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2015 рокум. Ужгород№ 807/2248/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Куля Т.Т.

за участю:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТ-Карпати", представник - Ігнатенко С.С.;

відповідача: Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області, представник - Борсенко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ-Карпати" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТ-Карпати" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000862201 від 11.09.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 414444,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, результати якої відображено в Акті перевірки № 1657/22-01/32548063 від 27.08.2015 року. На підставі Акту перевірки № 1657/22-01/32548063 від 27.08.2015 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000862201 від 11.09.2015 року, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 414444,00 грн. Однак, представник позивача в судовому засіданні наголошував на тому, що відповідач здійснюючи під час проведення перевірки перерахунку частки використання товарів (послуг) та необоротних активів в оподатковуваних операціях позивача виходячи з фактичних обсягів проведених операцій за підсумками календарного року, при визначенні обсягу неоподаткованих операцій невірно визначав базу оподаткування податку на додану вартість (далі - ПДВ) при наданні послуг із транзитного перевезення (переміщення) товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України, а саме включив суми перевезення поза межами митної території України. Відтак, представник позивача вказував, що перевезення вантажів автомобільним транспортом на відрізку від пункту (місця) митного оформлення товарів до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України не можуть розглядатися як транзитні перевезення через територію України, а тому вони не можуть враховуватись при визначенні обсягу операцій, які звільнені від оподаткування (показник рядка 5 декларації). Таким чином, позивач вірно визначив обсяг транзитних операцій (показник рядка 5 Декларації "Операції, які звільнені від оподаткування") у розмірі 4752034,00 грн., в тому числі за 2013 рік - 2 916 920,00 грн., за 2014 рік - 1 835 114,00 грн. Однак, відповідач при визначенні обсягу наданих позивачем послуг з перевезення вантажів під митним режимом транзиту територією України, не визначав обсягу послуг, що відповідає транзитним перевезенням територією України від пункту першого перетину державного кордону України до пункту останнього перетину державного кордону України, натомість врахував до обсягу транзитних перевезень весь обсяг послуг, в тому числі які були надані за межами митної території України, що призвело до невірного визначення відповідачем сум ПДВ, які не включаються до складу податкового кредиту, що слугувало підставою для помилкового висновку відповідача про заниження позивачем обсягу пільгових перевезень на суму 5992141,00 грн., в тому числі за 2013 рік - 2654928,00 грн., за 2014 рік - 3337213,00 грн. Відтак, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Проведеною відповідачем перевіркою було встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 414444,00 грн., в тому числі за грудень 2013 року в сумі 143448,00 грн. та за грудень 2014 року в сумі 279996,00 грн. Результати перевірки відображені відповідачем в Акті перевірки № 1657/22-01/32548063 від 27.08.2015 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000862201 від 11.09.2015 року. Представник відповідачка в судовому засіданні зазначав, що відповідачем висновок про завищення позивачем податкового кредиту було зроблено за наслідками перерахунку частки використання придбаних товарів (послуг) з оподатковуваних операціях, що пов'язаний із різним розумінням поняття "транзит" в чинному законодавстві України та його застосуванням з метою оподаткування. Відтак, Узагальнюючою податковою консультацією, яка затверджена наказом ДПС України від 06.07.2012 року №610 було роз'яснено, що пільга, визначена п.197.8 ст.197 Податкового кодексу України (далі - ПК України) застосовується до операцій з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України. Також, аналогічний підхід до оподаткування послуг з транзитного перевезення вбачається із листа ДПС України від 19.06.2012 року №10330/6/15-3415-2645. Таким чином, проведеною відповідачем перевіркою було враховано, як звільнені від оподаткування ПДВ операції з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення, а не тільки між пунктами пропуску територією України, що відповідно зменшило частку використання товарів (послуг) в оподатковуваних операціях та відповідно зменшило відсоток можливого включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених при придбанні товарів (послуг). Відтак, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Результати проведеної перевірки були відображені відповідачем в Акті №1657/22-01/32548063 від 27.08.2015 року про результати позапланової виїзної перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року (а.с. 8-78, Т.1).

За результами проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем було порушено п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4, п. 199.5 ПК України, у зв'язку з чим завищено суми від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, на загальну суму 414444,00 грн., в тому числі у грудні 2014 року в сумі 414444,00 грн. (а.с. 77, Т.1).

На підставі Акту перевірки №1657/22-01/32548063 від 27.08.2015 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000862201 від 11.09.2015 року, яким зменшено позивачеві розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 414444,00 грн. (а.с. 79, Т.1).

У відповідності до Акту перевірки №1657/22-01/32548063 від 27.08.2015 року, підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ слугувало встановлене перевіркою заниження позивачем показника у рядку 5 Декларації "Операції, які звільнені від оподаткування", а саме: заниження обсягу транспортних послуг з перевезення транзитних вантажів на суму 55992141,00 грн. та, як наслідок, завищення "Частки використання товарів (послуг), необоротних активів в оподатковуваних операціях" (а.с.30-40, Т.1). Відтак, відповідачем було визначено питому вагу звільнених від оподаткування операцій в загальному обсязі господарських операцій за 2013 рік та 2014 рік та проведено коригування податкового кредиту, у зв'язку з перерахунком частки використання товарів (послуг) та (або) необоротних активів в оподатковуваних операціях і встановлено, що позивач завищив суму податкового кредиту відображеного в рядку 15.1 Б Декларації "Частина, що включається до складу податкового кредиту" на загальну суму 414444,00 грн., а саме: за грудень 2013 року на суму 134448,00 грн. та за грудень 2014 року на суму 279996,00 грн. (а.с. 48, Т.1).

Як вказував у судовому засіданні представник відповідача та встановлено матеріалами справи, в ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем до обсягу транзитних операцій було включено тільки перевезення здійснені територією України, а саме: між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Однак, представник відповідача наголошував, що пільга передбачена ст. 197 ПК України щодо звільнення від оподаткування ПДВ застосовується до операцій з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України. Відтак, перевезення вантажів автомобільним транспортом на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття або перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України, а також від пункту (місця) митного оформлення товарів до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України не можуть розглядатися, як транзитні перевезення через територію України, а тому вони не можуть враховуватися при визначенні обсягу операцій, які звільненні від оподаткування (показник рядка 5 Декларації) (а.с. 32, Т.1).

Як вбачається з матеріалів справи протягом періоду за який здійснювалася перевірка, а саме: з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року позивач здійснював господарську діяльність з надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за межами митної території України. Так, позивач надавав послуги з перевезення вантажів, зокрема з Австрії до Росії, з Німеччини до Росії, з Угорщини до Росії, з Словенії до Росії, з Росії до Чехії, з Словаччини до Росії, з Росії до Австрії, з Росії до Угорщини, з Росії до Німеччини, з Росії до Австрії, що підтверджується Розшифруванням даних (а.а. 215-240, Т 2), CMR (а.с. 241-250, Т2., 1-250, Т.3, 1-250, Т.4, 1-234, Т.5). В судовому засіданні було встановлено та не заперечувалося сторонами, що частина вище вказаних перевезень здійснювалася позивачем під митним режимом транзиту територією України.

Згідно до п. 197.8 ст. 197 ПК України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

У відповідності до п. 199.1 ст. 199 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (з 01.07.2015 р. пункт 199.1 статті 199 було викладено у новій редакції, передбаченій пунктом 46 розділу I Закону України від 28.12.2014 р. № 71-VIII)) у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно до п. 199.2 ст. 199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно до п. 199.4 ст. 199 ПК України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Згідно до п. 199.5. ст. 199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Відтак, з аналізу вище викладених норм вбачається, що якщо придбані товари використовуються частково в оподатковуваних операціях, а частково - ні, то платник має, право формувати податковий кредит виключно за рахунок сум ПДВ сплачених в ціні тієї частки придбаних товарів, що використовуються в оподатковуваних ПДВ операціях. При цьому, за підсумками календарного року здійснюється перерахунок такої частки, виходячи із фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, результати якого відображаються у податковій декларації за останній податковий період року.

Таким чином, згідно Акту перевірки №1657/22-01/32548063 від 27.08.2015 року, відповідач здійснюючи перерахунок частки використання товарів (послуг) та необоротних активів в оподатковуваних операціях позивача виходив з фактичних обсягів проведених операцій за підсумками календарного року, при визначенні обсягу неоподаткованих операцій, відтак, відповідачем було включено суми перевезення поза межами митної території України, у зв'язку з чим невірно визначено базу оподаткування ПДВ при наданні послуг із транзитного перевезення (переміщення) товарів (вантажів, пасажирів) митною територією України.

Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем міме двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Так, засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, визначаються Законом України "Про транзит вантажів" від 20.10.1999 року № 1172-ХІV (далі - Закон України № 1172-ХІV). Згідно до ст. 1 Закон України № 1172-ХІV транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. При цьому, учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Відтак, з вище викладеного вбачається, що послуги з транзитного перевезення вантажів здійснюються виключно територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Отже, перевезення вантажів автомобільним транспортом на відрізку від пункту (місця) митного оформлення товарів до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України не можуть розглядатися як транзитні перевезення через територію України, а тому вони не можуть враховуватись при визначенні обсягу операцій, які звільнені від оподаткування (показник ряд. 5 Декларації).

Таким чином, відповідач, згідно Акту перевірки №1657/22-01/32548063 від 27.08.2015 року, вірно визначив режим проведених операцій позивача, як транзитні в частині перевезення вантажів територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Однак, відповідач під час проведення перевірки та відповідно при визначенні обсягу наданих позивачем послуг з перевезення вантажів під митним режимом транзиту територією України не визначив обсяг послуг, що відповідає транзитним перевезенням територією України, а врахував у обсяг транзитних перевезень весь обсяг послуг, в тому числі які надані за межами митної території України, що призвело до невірного визначення відповідачем сум ПДВ, які не включаються до складу податкового кредиту відповідно до п. 198.4 ст. 198 ПК України, що призвело до помилкового висновку про заниження обсягу пільгових перевезень.

Відтак, позивачем було вірно в рядку 5 Декларації «Операції, які звільнені від оподаткування» визначено обсяг транзитних операцій у розмірі 4752034 грн., в тому числі за 2013 р. - 2 916 920 грн., за 2014 р. - 1 835 114 грн.

Також, відповідно до пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відтак, відповідачем було неправомірно враховано в обсяг транзитних перевезень весь обсяг послуг, в тому числі ті, що надавались за межами митної території України, зокрема, з пункту відправлення до пункту пропуску митного органу, і аналогічно від пункту пропуску митного органу до пункту одержання за межами території України, що призвело до невірного визначення відповідачем сум ПДВ, які не включаються до складу податкового кредиту та відповідно до помилкового висновку про заниження позивачем обсягу пільгових перевезень та завищення сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Також, суд не може погодитися з твердженням представника відповідача, відображеним в запереченні на адміністративний позов (а.с. 198, Т.2) про те, що висновок про завищення податкового кредиту зроблено відповідачем за наслідками перерахунку частки використання придбаних товарів (послуг) в оподатковуваних операціях, що пов'язаний із різним розумінням поняття "транзит" та його застосуванням з метою оподаткування . Так, у відповідності до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також, не знайшло свого підтвердження посилання відповідача в Акті перевірки №1657/22-01/32548063 від 27.08.2015 року під час визначення підходу до оподаткування послуг з транзитного перевезення на Узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом ДПС України № 610 від 06.07.2012 року, оскільки згідно до пп. 14.1.173 п. 14.1 ПК України узагальнююча письмова податкова консультація - це оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків. Відтак, Узагальнююча податкову консультацію, затверджена наказом ДПС України № 610 від 06.07.2012 року не є нормативно-правовим актом, а є тільки позицією контролюючого органу.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000862201 від 11.09.2015 року, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 414444,00 грн.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ-Карпати" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000862201 від 11.09.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 414444,00 грн. (чотириста чотирнадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні).

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ-Карпати" (вул. Коменського, буд. 73, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 32548063) витрати зі сплати судового збору в сумі 6216,66 (шість тисяч двісті шістнадцять гривень шістдесят шість копійок) грн.

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також

прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Шешеня

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 9 грудня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 грудня 2015 року.