Рішення

від 02.12.2015 по справі 910/26030/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015Справа №910/26030/15

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтрансбілд»

про стягнення 105 809,81 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтрансбілд» про стягнення 105 809,81 грн. (з яких: 73 661,22 грн. основного боргу та 32 148,59 грн. пені), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 10/07/14-1 від 10.07.2014 р. про надання транспортних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/26030/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2015 р., зобов'язано сторін надати певні пояснення та документи.

Через відділ діловодства суду 18.11.2015 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 18.11.2015 р. з'явилася громадянка ОСОБА_2, пояснила, що є представником позивача, проте, на підтвердження своїх повноважень надала довіреність, яка не посвідчена нотаріально.

Представник відповідача в судове засідання 18.11.2015 р. не з'явився, вимог ухвали не виконав, про причини неявки не повідомив, проте, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою уповноважених представників сторін у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 18.11.2015 р. розгляд справи відклав на 02.12.2015 р.; повторно зобов'язав сторін надати суду певні пояснення та документи.

02.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2015 р. надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви; надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 02.12.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комтрансбілд» (надалі - замовник) був укладений договір про надання транспортних послуг № 10/07/14-1 від 10.07.2014 р. (надалі - договір), згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати транспортні перевезення сипучих матеріалів (надалі - вантаж), а замовник зобов'язується оплатити виконавцю за надані транспортні послуги на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.1. договору, послуги по перевезенню сипучих матеріалів здійснюються транспортним засобом виконавця з кар'єру до дробильного комплексу, що знаходиться за адресою: Житомирська область, с. Бехи. Конкретний маршрут перевезення зазначається в товарно-транспортних накладних.

За умовами п. 4.1.3. договору, замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату за надані послуги.

У відповідності до п. 6.1. договору, прийом-передача виконаних робіт (наданих послуг) проводиться три рази на місяць, про що сторони підписують акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), які оформляються на підставі товарно-транспортних накладних. При цьому, товарно-транспортні накладні оформляються сторонами кожен день і окремо на кожну машину виконавця.

Замовник зобов'язаний прийняти послуги, надані виконавцем і підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом трьох днів з моменту їх отримання. У випадку неповернення замовником виконавцю підписаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом трьох днів з моменту їх отримання або ненадання замовником мотивованих заперечень до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) в цей строк. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважаються підписаними з моменту їх передачі замовнику, а роботи, зазначені в них належним чином виконані виконавцем (п. 6.2. договору).

Згідно з п. 7.1. договору, вартість даного договору становить суму вартості всіх перевезень.

Відповідно до п. 7.2. договору, розмір оплати за надані транспортні послуги становить з розрахунку 1 (одна) зміна 1 (одного автомобіля) вартує 1 350,00 грн., в т.ч. ПДВ.

За умовами п. 7.3. договору, оплата замовником наданих виконавцем послуг здійснюється чотири рази в місяць протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання сторонами кожного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) шляхом безготівкового розрахунку на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у разі прострочення замовником терміну оплат за перевезення встановленого даним договором, замовник оплачує виконавцю пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки платежу.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 11.1. договору).

Позивача пояснив суду, що на виконання договору про надання транспортних послуг № 10/07/14-1 від 10.07.2014 р. було надано послуги у відповідності до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000584 від 30.09.2014 р., № ОУ-0000590 від 13.10.2014 р., № ОУ-0000621 від 16.10.2014 р.

Зазначені акти були відправлені поштою на адресу замовника 13.10.2014 р. та 23.10.2014 р. (належні докази відправки додано до матеріалів справи), вказану в договорі, однак дані акти не були підписані та повернуті замовником виконавцю.

Станом на 25.09.2015 р. заборгованість замовника за надані послуги за договором становить 73 661,22 грн.

За таких обставин, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтрансбілд» про стягнення 105 809,81 грн. (з яких: 73 661.ю22 грн. основного боргу та 32 148,59 грн. пені), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 10/07/14-1 від 10.07.2014 р. про надання транспортних послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором про транспортних послуг № 10/07/14-1 від 10.07.2014 р, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтрансбілд» основного боргу за надані послуги за договором про надання транспортних послуг № 10/07/14-1 від 10.07.2014 р. в розмірі 73 661,22 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтрансбілд» про стягнення 73 661,22 грн. основного боргу за надані послуги за договором про надання транспортних послуг № 10/07/14-1 від 10.07.2014 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 32 148,59 грн. пені за період з 30.10.2014 р. до 25.09.2015 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання транспортних послуг № 10/07/14-1 від 10.07.2014 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у разі прострочення замовником терміну оплат за перевезення встановленого даним договором, замовник оплачує виконавцю пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки платежу.

За умовами п. 7.3. договору, оплата замовником наданих виконавцем послуг здійснюється чотири рази в місяць протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання сторонами кожного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) шляхом безготівкового розрахунку на розрахунковий рахунок виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу для підписання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) 20.11.2015 р., що підтверджується копіями фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» № 7206 від 20.11.2015 р. та опису вкладень в цінний лист від 20.11.2015 р.

Відповідно до п. 6.2. договору, замовник зобов'язаний прийняти послуги, надані виконавцем і підписати акти здачі-прийняття робіт надання послуг) протягом трьох днів з моменту їх отримання. У випадку неповернення замовником виконавцеві підписаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом трьох днів з моменту їх отримання або ненадання замовником мотивованих заперечень до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) в цей строк, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважаються підписаними з моменту їх передачі замовнику, а роботи, зазначені в них, належним чином виконані виконавцем.

Таким чином, з урахування терміну поштового перебігу кореспонденції по місту Києву, спірні акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), що були направлені позивачем 20.11.2012 р. вважаються підписаними, а роботи, зазначені в них, належним чином виконані виконавцем.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач не врахував умови п. п. 6.2. та 7.3. договору та невірно визначив строк для нарахування пені.

Враховуючи наведене, оскільки спірні акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) були направлені позивачем тільки 20.11.2012 р., то вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 32 148,59 грн. пені за період з 30.10.2014 р. до 25.09.2015 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання транспортних послуг № 10/07/14-1 від 10.07.2014 р. є безпідставною та необґрунтовано, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтрансбілд» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтрансбілд» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 37882151) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 73 661 (сімдесят три тисячі шістсот шістдесят одну) грн. 22 коп. основного боргу та 1 104 (одна тисяча сто чотири) грн. 92 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 11.12.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина